«Амазонка українського авангарду», яку привласнила Росія: хто така Олександра Екстер

143 роки тому народилася Олександра Екстер — видатна художниця, сценографка і “амазонка українського авангарду”. Більшу частину свого життя, понад 35 років, вона прожила в Києві, зробивши значний внесок у розвиток української культури. Однак Росія нахабно привласнила спадок художниці собі, охрестивши Екстер “російською амазонкою” й поширивши цей наратив у всьому світі. 

З нагоди річниці з дня народження Олександри Екстер розповідаємо про життя художниці та те, яку роль відігравала в ньому Україна.

Олександра Григорович народилась 18 січня 1882 року в польському Білостоку в родині білоруського єврея та грекині. Коли дівчинці було два, сім’я переїхала до Києва, і Ася (так її називали друзі) стала киянкою. В столиці вона закінчила гімназію та художнє училище, де познайомилася з майбутніми видатними авангардистами — Олександром Богомазовим і Олександром Архипенком. 

Одружившись з адвокатом Миколою Екстером, Олександра взяла прізвище чоловіка. Подружжя не мало дітей, оскільки мисткиня була сконцентрована на своїй творчості. На мансарді їхньої київської квартири художниця облаштувала знамениту майстерню, що об’єднала всю художню еліту Києва. 

Прагнучи знайти нові враження та знання, Олександра вступила до Паризької Академії мистецтв, однак швидко розчарувалася. “Академічні програми скрізь однакові”, – сказала вона своєму товаришу Сергію Ястребцову, якого випадково зустріла в Парижі. “Мені рішуче не подобається твій настрій. Ходімо, я познайомлю тебе з одним із найцікавіших людей у Парижі, з Аполінером”, – сказав Ястребцов. Так Олександра Екстер увійшла до кола європейських новаторів, серед яких були Пабло Пікассо, Жорж Брак, Умберто Боччоні. Саме в їхньому товаристві художниця зацікавилася футуризмом. Цей напрям відкидав загальноприйняті мистецькі норми, ідеалізацію природи, натомість мав на меті відобразити динамічний ритм сучасного життя. У своїх роботах митці часто зверталися до міста, яке є центром прогресу та руху. 

Так художниця привезла в Україну кубофутуризм. Проте і публіка, і критики не одразу зрозуміли новий напрям. 

Картина “Місто вночі” (1913) Олександри Екстер, на якій зображено вулицю Фундуклеївську (нині Богдана Хмельницького) у Києві, де мешкала художниця

“Натюрморт з писанками” (1915) Олександри Екстер

“Натюрморт з писанками” Екстер створила, використовуючи яскраві кольори, які були невластиві кубічному стилю. Існує думка, що саме її яскраві роботи надихнули Пабло Пікассо, засновника кубізму, на сміливі експерименти з контрастами та кольорами.

У київській студії вона також навчала дітей абстрактного мистецтва, заохочуючи їх ілюструвати казки не за сюжетом, а через передачу ритмів.

Окрім цього, художниця захоплювалась українським народним мистецтвом, з яким познайомилась у Вербівцях, що поблизу Черкас. Разом зі своїм другом Казимиром Малевичем вона долучалася до створення ескізів для килимів і вишивок, вбачаючи в геометричних орнаментах зв’язок із кубізмом. Також Екстер цікавилась керамікою із села Дибинці (Київська область), цілу колекцію якої вона забрала із собою в еміграцію до Франції.

Екстер стала не тільки видатною художницею, а й новаторкою у сценографії. Замість пласких намальованих декорацій, вона впровадила об’ємні багатоярусні конструкції, рухливі майданчики та блискучі фактури, що перетворювало театральні вистави на візуальні шедеври. Мисткиня також запропонувала розмальовувати тіла акторів, фактично започаткувавши бодіарт. Втілювала свої ідеї Екстер у театрах Києва та Москви. Пізніше ці новаторства перейняли в Європі та Америці.

Завіса Камерного театру в Москві, створена Олександрою Екстер, 1922 рік

У 1924 році Олександра Екстер вирушила у відрядження до Франції та Італії для організації радянських художніх виставок. Невдовзі мисткиня вирішила залишитись за кордоном і оселилась у Парижі. Там вона оформлювала книжки та викладала в Академії сучасного мистецтва Фернана Леже.

Олександра Екстер покинула СРСР, імовірно, саме через творчі обмеження, які панували в радянському мистецтві (утвердження соцреалізму, переслідування та знищення українських митців). Зокрема, Екстер неодноразово згадувала захоплення більшовиками Одеси у квітні 1919 року. Тоді митцям наказали прикрашати місто до 1 Травня. Команді художників на чолі з Екстер доручили малювати декоративні панно під наглядом комісара. Вночі напередодні “свята” один зі стомлених художників випадково залив фарбою зображення червоноармійця на панно. Розлючений комісар націлив пістолет на Екстер і не відводив його доти, доки художниця не виправила композицію. 

Після еміграції Олександра Екстер однаково не забувала про Україну. Один зі студентів Академії, колишній киянин Павло Челіщев у своєму «Щоденнику» писав: “Екстер блискуче викладає. Єдине, що трошки мене й інших учнів дратує, це те, що вона дуже часто згадує Україну, яку ніхто не знає”. 

У 1949 році напередодні своєї смерті вона також писала друзям, що тужить за Батьківщиною: “Зима, що надходить, буде дуже важка. Це дев’ята зима від початку війни, і для мене вона буде найважча”.

Олександра Екстер. Фото: gettyimages.com

Олександра Екстер є однією із ключових фігур світового авангарду. Її картини зберігаються у приватних колекціях та музеях Франції, Німеччини, Росії, України. Однак за кордоном її нерідко представляють як російську мисткиню. Зокрема, Штутгартський музей лише нещодавно, у квітні 2023 року, дерусифікував Екстер та додав інформацію про її життя в Києві. Водночас у статтях російської та англійської Вікіпедії мисткиня й досі залишається російською.