Англійський клуб собаківництва визнав породу ісландська вівчарка

Джерело: The Guardian

Найбільша у Великій Британії організація, що займається реєстрацією чистокровних собак і порід собак, офіційно визнала породу ісландська вівчарка.

Фото з відкритих джерел

Як зазначається, ісландська вівчарка більше як тисячу років тому згадувалася в ісландських сагах. Також вона фігурувала у пʼєсі Вільяма Шекспіра “Генріх V”. Але до офіційного реєстру з родоводами породу внесуть тільки 1 квітня 2025 року. Попри визнання, ісландська вівчарка поки що не зможе брати участь у виставках під егідою Кеннел-клубу.

Клуб офіційно визнає породу тільки в тому разі, якщо вже народилося кілька поколінь. Це дає змогу визначити родовід тварини та передбачити її характеристики – темперамент, здоровʼя, фізичні навантаження та потреби у догляді. Однією з останніх визнаних порід став польський мисливський собака.

Ісландський собака або ісландська вівчарка – порода пастуших собак, виведена в Ісландії для випасу і охорони худоби, а також пошуку загублених овець. Має зовнішню схожість із фінським шпіцом і норвезьким бухундом. На батьківщині популярна як компаньйон. В цілях збереження ісландського собаки в 1969 році був заснований Національний клуб собаківництва, а сама порода оголошена частиною культурної спадщини Ісландії.

Суд у Москві 3 вересня оголосив вирок чотирьом українським військовополоненим, яких пов’язують із операцією ГУР у 2023 році, коли було знищено три бомбардувальники ТУ-22.

Міністр закордонних справ Бельгії Максим Прево заявив, що його країна не має наміру конфісковувати прибутки від заморожених російських активів і передавати їх Україні. Він заявив, що такий крок ставить під загрозу як негайну, так і довгострокову репутацію Бельгії як центру фінансових послуг.

У межах ініціативи президента України Bring Kids Back UA вдалося врятувати велику групу українських дітей з тимчасово окупованих територій.

Ужгород став першим обласним центром України з прямим залізничним сполученням до європейських міст – Братислави, Кошиць, Будапешта та Відня.

Коли Лукас, шестирічний бельгієць, отримав діагноз рідкісної та смертельної пухлини головного мозку — дифузної внутрішньої понтинної гліоми (DIPG), лікарі були впевнені, що йому залишилося жити лічені місяці. Прогноз для таких дітей зазвичай похмурий: більшість не виживає навіть рік. Однак сьогодні Лукасу вже 13 років, і від пухлини не залишилося й сліду.