Чому люди розмовляють із собою і як це впливає на психічне здоров’я

Джерело: Health

Психологи пояснюють, що саморозмова – внутрішній діалог людини із собою – є поширеним і здебільшого нормальним явищем. За даними досліджень, більшість людей у тій чи іншій формі розмовляють із собою, навіть якщо не завжди це усвідомлюють. Такий внутрішній діалог може бути як позитивним, так і негативним.

Наукові роботи свідчать, що саморозмова здатна покращувати логічне мислення, навички розв’язання проблем і підвищувати мотивацію. Водночас фахівці наголошують: важливішим показником психічного стану є не частота внутрішнього діалогу, а його зміст – що саме людина говорить собі.

Дослідження також показують, що саморозмова може посилюватися в умовах самотності та соціальної ізоляції. Саме в таких ситуаціях внутрішній діалог іноді стає інтенсивнішим, а в окремих випадках – більш негативним.

Чому люди розмовляють із собою

Наукових досліджень, які б однозначно пояснювали причини саморозмови, небагато. Водночас фахівці звертають увагу на певні закономірності. Зокрема, внутрішній діалог частіше фіксують у людей, які росли єдиною дитиною в сім’ї. Також дорослі, які в дитинстві мали уявного друга, повідомляють про більш активну саморозмову в зрілому віці.

Дослідники припускають, що до саморозмови схильніші люди з розвиненою уявою, високою креативністю та підвищеною емоційною чутливістю. Крім того, люди можуть говорити із собою, щоб зменшити тривогу перед важливою подією, краще підготуватися до виступу або підвищити результати в навчанні чи спорті.

Такий тип внутрішнього діалогу фахівці визначають як позитивну саморозмову. Дослідження показують, що люди, які підтримують себе словами, легше долають труднощі та досягають кращих результатів. Наприклад, одне з досліджень виявило, що баскетболісти швидше передавали м’яч, коли використовували мотиваційну саморозмову.

Водночас саморозмова може бути способом компенсувати нестачу соціальних контактів. Дослідження свідчать, що самотні люди мають сильну потребу в приналежності, тому частіше розмовляють із собою, заповнюючи потребу у спілкуванні.

Негативна саморозмова та ризики

Фахівці застерігають, що самотність може сприяти зростанню негативної саморозмови, коли людина постійно критикує себе або принижує власну цінність. Надмірна негативна саморозмова може підвищувати ризик розвитку або загострення психічних розладів, зокрема обсесивно-компульсивного розладу, тривожних розладів чи шизофренії.

Негативна саморозмова часто проявляється у фокусі на страхах, помилках, невдачах і відчутті власної неспроможності. Фахівці зазначають, що в таких випадках психотерапія може допомогти замінити деструктивні думки на більш підтримувальні переконання.

Користь позитивної саморозмови

Позитивна саморозмова, навпаки, може бути ефективним інструментом для досягнення цілей і покращення результатів. Одне з досліджень показало, що позитивні твердження допомагали дітям краще виконувати математичні завдання, особливо тим, хто сумнівався у власних здібностях. Коли діти повторювали, що докладуть максимум зусиль, це розривало зв’язок між негативними переконаннями та низькою успішністю.

Інші дослідження зафіксували, що люди, які проговорювали інструкції вголос або коментували свої дії, краще розуміли завдання й досягали позитивніших результатів, ніж ті, хто виконував їх мовчки.

Окрему користь саморозмова має для спортсменів. Метааналіз показав, що вона допомагає опановувати нові навички, підвищувати точність рухів, силу та витривалість. Позитивний ефект зафіксували навіть у видах спорту на витривалість – бігу, плаванні та велоспорті.

Як керувати внутрішнім діалогом

Психологи визнають, що в окремих випадках негативна саморозмова може мотивувати до змін, однак у більшості ситуацій вона шкодить психічному здоров’ю. Фахівці радять кілька способів корекції внутрішнього діалогу.

Зокрема, ефективною вважають мотиваційну саморозмову в третій особі. Дослідження показують, що фраза “Ти зможеш це зробити!” часто працює краще, ніж “Я зможу”, оскільки знижує рівень тривоги та створює психологічну дистанцію від проблеми.

Також застосовують когнітивну реструктуризацію – терапевтичну техніку, яка дозволяє переосмислювати негативні переконання й замінювати їх більш конструктивними. Фахівці зазначають, що це допомагає підвищити самооцінку та зменшити стрес.

Ще одним інструментом є практика вдячності. Перемикання уваги на те, за що людина вдячна, допомагає зменшити негативний внутрішній діалог. Дослідники вказують, що вдячність може діяти як форма усвідомленості та знижувати інтенсивність нав’язливих думок.

Фахівці також рекомендують техніки майндфулнес – глибоке дихання, заземлення або йогу, які допомагають зосередитися на теперішньому моменті, а не на страхах майбутнього чи помилках минулого.

Окремі дослідження радять не боротися з негативною саморозмовою, а визнавати її. Називання внутрішнього критика дозволяє дистанціюватися від нього й не сприймати його слова як істину.

Коли варто звернутися по допомогу

Психологи наголошують, що саморозмова є нормальною для більшості людей. Однак постійний негативний внутрішній діалог може свідчити про погіршення психічного стану або підвищувати ризик розвитку депресії, тривожних розладів, ПТСР чи інших психічних захворювань.

Фахівці радять звертатися до спеціаліста з психічного здоров’я, якщо саморозмова починає заважати повсякденному життю, знижує самооцінку або спричиняє постійний дискомфорт. Медичний працівник може допомогти визначити причини та запропонувати відповідний план підтримки.

• Дослідження, проведене в Англії та Уельсі показало, що низка підлітків віком 13-17 років звертаються до штучного інтелекту за психологічною допомогою.

• вчені,
• дослідження,
• психологія,
• саморозмова