Чумацький Шлях зростав завдяки поглинанню інших галактик: вчені знайшли найдавніший доказ
Джерело: Independent
Нове дослідження показало, що Чумацький Шлях на ранньому етапі свого існування зростав не лише завдяки утворенню власних зірок, а й через поглинання інших галактик. Близько 11,8 мільярда років тому він злився з меншою карликовою галактикою – це найдавніше відоме таке зіткнення в історії нашої галактики.
Докази цього науковці знайшли під час дослідження зоряних скупчень поблизу центру Чумацького Шляху. Подія сталася приблизно через два мільярди років після Великого вибуху, коли Всесвіту було менш як 15% від його нинішнього віку.
Карликова галактика, яку поглинув Чумацький Шлях, отримала назву Low-energy-Kraken-Heracles, або LKH. За оцінками дослідників, на момент зіткнення загальна маса її зірок була приблизно у 500 мільйонів разів більшою за масу Сонця, а за розмірами вона становила близько чверті тодішнього Чумацького Шляху.
Для дослідження науковці використали дані космічних телескопів “Хаббл” і Gaia. Вони вивчали зоряні скупчення у внутрішній частині галактики – в межах приблизно 20 тисяч світлових років від її центру. Кожне з таких скупчень містить сотні тисяч зірок.
Дослідники аналізували вік цих зірок, їхній хімічний склад і траєкторії руху. Саме поєднання цих даних дозволило встановити, що частина зірок сформувалася не в Чумацькому Шляху, а потрапила до нього після давнього злиття.
Світловий рік – це відстань, яку світло проходить за один рік, приблизно 9,5 трильйона кілометрів.
“Головний результат нашого дослідження — переконливі докази найдавнішого відомого злиття, яке пережив Чумацький Шлях на початку свого існування”, – сказав провідний автор дослідження, астрофізик Давіде Массарі.
За його словами, науковці тривалий час не могли точно визначити, що відіграло більшу роль у формуванні молодого Чумацького Шляху – активне утворення власних зірок чи поглинання інших галактик.
Нове дослідження свідчить, що злиття з LKH суттєво вплинуло на подальший розвиток Чумацького Шляху. Разом із карликовою галактикою він отримав велику кількість зірок, міжзоряного газу, з якого могли формуватися нові зорі, а також темної матерії.
Саме зіткнення, за словами Массарі, по-різному вплинуло на зорі та газ.
“З погляду зірок це злиття було досить мирним – без зіткнень зірок між собою. Але з погляду газу воно було більш “вибуховим”. Імовірно, зіткнення газу LKH із газом Чумацького Шляху спричинило утворення великої кількості нових зірок”, – пояснив астрофізик.
Дослідники припускають, що багато зірок, які спочатку сформувалися в LKH, досі перебувають у внутрішніх регіонах Чумацького Шляху. Частина з них може входити до складу зоряних скупчень, які зараз вивчають астрономи.
Водночас точно визначити походження окремих зірок у цій частині галактики складно. Внутрішні області Чумацького Шляху містять велику кількість міжзоряного пилу, який заважає спостереженням.
Відомо, що злиття з LKH було не єдиним великим поглинанням в історії Чумацького Шляху. Приблизно через 1,8 мільярда років після цієї події наша галактика поглинула ще одну карликову галактику, відому як Gaia-Sausage-Enceladus.
Крім того, протягом останніх приблизно шести мільярдів років Чумацький Шлях поступово взаємодіє і зливається з карликовою галактикою Стрільця.
За словами Массарі, кожне з таких злиттів змінювало структуру Чумацького Шляху та впливало на процеси, які згодом привели до появи Сонячної системи.
На думку астрофізика, відновлення історії Чумацького Шляху допомагає краще зрозуміти, як сформувалося середовище, в якому згодом виникла Земля.
“Саме тому я вважаю, що відновлення окремих частин минулого Чумацького Шляху фактично допомагає відповісти на велике питання: “Звідки ми взялися?” – зазначив Массарі.
- Вчені, які працюють із найпотужнішим у світі сонячним телескопом, отримали найдетальніші в історії зображення видимої поверхні Сонця. На них вдалося зафіксувати раніше недоступні для спостереження закручені потоки плазми, які, за словами дослідників, відіграють ключову роль у формуванні космічної погоди та виникненні потужних сонячних спалахів. Результати дослідження опубліковані в журналі Nature.
У неділю, 9 листопада, російські війська атакували важливий енергетичний об’єкт на Дніпропетровщині. Внаслідок удару в регіоні виникли масштабні відключення електроенергії.
Російські війська намагаються розділити Україну по Дніпру, завдаючи ударів по мостах та енергетичній інфраструктурі. Водночас влада щотижня оновлює заходи протидії таким атакам.
У вівторок, 10 листопада, на українсько-румунському кордоні тимчасово обмежать рух транспортних засобів через пункт пропуску «Солотвино — Сігету-Мармацієй». Обмеження діятимуть з 08:00 до 16:00 на в’їзд до Румунії.
Увечері 9 листопада російські війська завдали удару безпілотниками по енергетичній інфраструктурі Первомайського району Миколаївської області. Внаслідок атаки понад 60 тисяч споживачів залишилися без електроенергії.
Європейські країни нарощують військову та фінансову підтримку України, однак поки не можуть повністю компенсувати можливе скорочення американської допомоги. Найбільша залежність Києва від Вашингтона зберігається у трьох сферах: протиповітряній обороні, військовій розвідці та супутниковому зв’язку.