День теракту Оленівки має увійти в історію – про ухвалення Дня пам’яті страчених захисників

Протягом останніх двох років питання полонених залишається вкрай актуальним та важливим для суспільства. Кожного тижня родичі захисників та всі небайдужі об’єднуються на тематичних акціях, мета яких – привернути увагу громадськості та висловити заклик “не мовчати”. Це питання стосується не лише Асоціації родин захисників “Азовсталі”, а й окремих родичів та військових, які цим опікуються. Не менш важливим аспектом у таких діях є боротьба за збереження пам’яті на всіх рівнях суспільства. Це як і про полонених, які досі перебувають у полоні, так і тих, хто його не пережив, як внаслідок теракту в Оленівці.

Рік тому, 5 січня 2023 року, генеральний секретар ООН Стефан Дюжаррік оголосив про “розформування місії зі встановлення фактів щодо інциденту 29 липня 2022 року в Оленівці”. Попередньо жодна з організацій, зокрема ООН і Міжнародний Комітет Червоного Хреста, не мала доступу до місця злочину. Офіційної заяви про те, що їх не допускає саме Росія – організації не зробили. ООН зазначила, що недостатньо умов для розгортання місії. Як зазначають у ГО “Спільнота Родин Оленівки”, МКЧХ надало усну відповідь, що в них немає доступу до місця теракту, однак письмові підтвердження надати відмовляються.

Дотепер у російському полоні залишається понад 120 постраждалих військовополонених, яким вдалося вижити, 59 з них – є тяжкопораненими. 11 жовтня 2022 року до України вдалося повернути тіла загиблих в Оленівці військовополонених. Однак ідентифікація тіл ще не завершена, і досі невідомо, чи всі 62 передані тіла перебували в одному бараку. Ще одним важливим питанням для родичів бійців, які загинули внаслідок терористичного акту – є започаткування Дня скорботи та вшанування пам’яті захисників. Відповідну петицію було опублікувано на сайті президента Володимира Зеленського 11 липня 2023 року.

“Ми, родини захисників України, просимо владу України започаткувати на державному рівні 28 та 29 липня днями скорботи та вшанування пам’яті захисників, страчених внаслідок теракту в колонії №120 смт Оленівка. Ми хочемо, щоб ці дні пам’ятали українці через покоління, щоб віддавали шану військовим, які обороняли місто Маріуполь та за наказом вищого військового керівництва України вийшли із заводу “Азовсталь” у період з 16 по 20 травня 2022 року, і всупереч домовленостям та гарантіям збереження життя та здоров’я, були вбиті росіянами”, – йдеться у тексті петиції.

Петиція набрала необхідних для розгляду 25000 голосів. Однак нещодавно родичі отримали лист ймовірної відмови у включенні проєкту дня вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні, до порядку денного сесії Верховної Ради. Родини загиблих і поранених військовополонених  в Оленівці стурбовані, що їх прохання не виноситиметься на розгляд. Причина: «встановлення додаткової комемораційної дати може переобтяжити наявний календар пам’ятних дат».

Також, як зазначають у ГО “Спільнота Родин Оленівки”, президент України Володимир Зеленський досі не розглянув петицію з проханням започаткувати на державному рівні дні скорботи та вшанування пам’яті захисників, страчених внаслідок теракту в колонії №120 смт Оленівка, яка набрала необхідну кількість голосів більше ніж 3 місяці тому.

Уляна Осіння – наречена загиблого в Оленівці бійця бригади спеціального призначення “Азов” Віталія Литвина, на псевдо “Кадет”. Сьогодні Уляна визначає свою особисту місію в захисті пам’яті про події в Оленівці та героїв, які загинули в стінах бараку.

Фото: особистий архів Уляни

“Мій чоловік та його побратими пройшли пекло Маріуполя, оборону “Азовсталі”. Їх підло підірвали вночі й вони 5 годин стікали під ангаром кровʼю. Мого чоловіка можна було врятувати, але для цього нічого не зробили. І тепер він та його побратими не заслуговують день жалоби? Петиція набрала необхідну кількість голосів, але нам відповіли відмовою [ред: як пізніше уточнили в “Спільноті родин Оленівки” – це рекомендація щодо відмови].

Я вважаю, що Голова Комітету Микита Потураєв не компетентний, повинен бути звільнений. Адже відповідати, що дата теракту обтяжує календар – це повний абсурд. Я хочу, щоб пан Президент заявив на всю країну про день жалоби теракту в Оленівці, де було вбито понад 54 азовців. Рідні чекали ДНК-експертизу рік… День теракту в Оленівці повинен увійти в історію України. Ми також дуже довго набирали голоси цієї петиції, що також є абсурдом… Чому рідні загиблих мають цим опікуватися? Чому в той самий день не було ухвалено рішення про День жалоби? Саме 29 липня 2022 року.”

Під час оборони Маріуполя Віталій Литвин опікувався евакуацією поранених та загиблих. У березні він сам був поранений в ногу, але сказав, що не хоче лікуватись, а хоче бути надалі в строю. Не так давно Уляна отримала звернення зі свідченнями побратима Віталія, ветерана, який вижив в Оленівці.

“Він описував Кадета як дуже сміливого та безстрашного, особливо  для його віку. Як того, хто ніколи і нікому не відмовляв у допомозі або у виконанні завдання. Всі ми знаємо, що існує фактор страху… Але у Кадета, здається, його не було. Він виїздив в найгарячіші точки “Азовсталі”, підвозив БК, топливо, поранених людей. Він сідав за кермо будь-якої машини і міг з нею впоратися. А пальне він привозив з порту, коли там тривали обстріли. Але він нічого не боявся, доставляв його до “Азовсталі”…” 

Повертаючись до хронології подій Оленівки, зі спогадів бойових товаришів захисника, Уляна також дізналась, що в умовах полону, Віталій завжди ділився їжею з побратимами. А у свій день народження, 5 червня, коли йому дали подвійну порцію каші, він був неймовірно щасливий…

“Також розповідали, як Кадет ховав ланцюжок з кулоном, коли виходив в полон і при кожному обшуку… Він казав, що то мій подарунок. Їх постійно обшукували й він ховав ланцюжок у роті за щокою… І так тримав, поки його обшукували. Або під ніжкою ліжка, вона була пуста. Ну як в старих ліжках… І так він до найстрашнішого моменту життя її ховав. Говорив, що ми обов’язково одружимось. Також цей хлопець розповів, що вони разом з Кадетом були в камазі, коли їх везли у Донецьк. Але у нього були дуже глибокі поранення… Ніхто їм не допоміг”

Хронологія подій напередодні трагедії вказує, що це була, ймовірно, спланована страта військових, яких Росія виділила в окремий список. Як свідчать звільнені з полону захисники, що перебували в Оленівці, ангар нашвидкуруч переобладнали для утримання полонених: туди занесли ліжка, які щільно розмістили одне біля одного, а наглядачі колонії сказали, щоб хлопці сильно не розкладали речі, бо вони там ненадовго. Наступної ночі стався вибух, майже опівночі 28 липня, стояв страшний крик, військові кричали від отриманих поранень та просили про допомогу. Наглядачі колонії лише через декілька годин пустили до поранених українських медиків, які також перебували в полоні. Надавати медичну допомогу не було чим, лише зранку важкопоранених почали доставляти в лікарні, інші залишились в колонії. За час очікування багато військових померли через несвоєчасну медичну допомогу. 

Фото: особистий архів Уляни

“Я, наречена загиблого бійця бригади спеціального призначення “Азов” Литвина Віталія Анатолійовича, звертаюсь до пана президента Зеленського  Володимира Олександровича. Родини загиблих в Оленівці зібрали 25 тисяч голосів на петицію про День жалоби. Однак, відповідь виявилась нестерпною для усіх нас. Нам, м’яко кажучи, відмовили. Я вимагаю від обличчя всіх родин загиблих в Оленівці переглянути цю петицію особисто Вам та встановити День жалоби загиблих внаслідок теракту в Оленівці. Скільки пекла ще маю пройти? Боротьба за деблокаду, боротьба за евакуацію з “Азовсталі”, боротьба за полоненого нареченого, боротьба за повернення тіла з Оленівки, а тепер – боротьба за День жалоби. Не будьте байдужим, пане президенте. Не проходьте повз.”, – наголошує Уляна.

Фото: особистий архів Уляни

Розмова з Уляною відбулась 8 січня, і вже наступного дня стало відомо про проведення зустрічі у приміщенні Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, присвячену теракту в Оленівці. У ній взяли участь  ГО «Спільнота Родин Оленівки», керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, голова КШППВ Кирило Буданов, Уповноважений ВР України з прав людини Дмитро Лубінець, секретар КШППВ Дмитро Усов, керівник Об’єднаного центру Андрій Пастернак, представники Офісу Генпрокурора, МВС, Національної поліції , МЗС, бригади НГУ «Азов» та Уповноважена в справах ЄСПЛ. Букви зв’язались з Марією Алєксєєвич, дружиною важкопораненого захисника та учасницею ГО “Спільнота родин Оленівки”, яка була присутньою на зустрічі, аби зрозуміти подальші кроки у вирішенні питань полонених та рішення щодо Дня скорботи та вшанування пам’яті захисників.

“На зустрічі підіймалися найголовніші питання: повернення поранених захисників внаслідок теракту в Оленівці та День памʼяті та скорботи за страченими в теракті захисниками. Щодо Дня памʼяті обговорили відповідь на зареєстрований раніше законопроєкт від голови комітету інформаційної та соціальної політики Микити Потураєва. Детально розібравшись в цьому питанні, стало зрозуміло, що Проєкт постанови очікує на розгляд. Тобто, це тільки рекомендація щодо відмови й це є в самій відповіді написано, але, звичайно, сформульовано досить цинічно. Не знаємо, чи наслідки будуть, але його імʼя та загалом цю ситуацію ми описали на зустрічі. Сподіваємось, звичайно, що нас почули. Андрій Єрмак запевнив родини, що будуть працювати над цим питанням і подібних відповідей більше не буде. 

Щодо поранених під час теракту захисників та загалом повернення усіх захисників Маріуполя нас запевняли, що робота ведеться, але ми запропонували, щоб була сформована делегація зі складу нашої ГО, щоб їздити в різні країни, розповідати світу про російський воєнний злочин, з фактами та доказами, врешті просити в них допомоги у звільненні захисників, які вижили під час теракту. Бо ми наголошуємо, що їх відвели на сплановану страту, і досі жоден державний орган не може сказати, за якою логікою росіяни формували списки для відведення на страту наших захисників в той барак. Від себе ми пропонували країни, які вже брали участь в попередніх обмінах: Туреччина, ОАЕ, Саудівська Аравія. Нас запевнили, що якщо будуть бачити, що якісь країни хочуть і можуть допомогти, то нас будуть долучати. Наприкінці зустрічі ми змогли передати лист президенту України від нашої громадської організації.”, – Марія Алєксєєвич, ГО “Спільнота родин Оленівки”.