Дитина народила дитину: вийшов новий сезон «Вагітної у 16»
Відбулося те, на що чекало багато прихильників шоу на СТБ: вперше за останні 10 років вийшов новий сезон гостросоціального реаліті-шоу “Вагітна у 16”. Сноби скоріш за все скажуть “фу”, одначе правда є такою, що на Ютубі новий випуск є #1 на вкладці “Набуває популярності”, уже набрав понад мільйон переглядів і 3300 коментарів. У Твіттері “Вагітна у 16” вже третій день висить у топах обговорень, та і загалом люди сприйняли доволі ініціативно щось, що здатне розбавити похмурі воєнні будні. Бажаєте того чи ні, але це шоу є частиною порядку денного, отже, про нього потрібно поговорити.
Перший сезон української адаптації проєкту вийшов в ефір у 2012 році, другий – у 2014. Згодом “Вагітну в 16” “прикрили” через високу вартість, одначе вже у 2021 році розпочали зйомки третього сезону.
Я не маю наміру зачіпати зараз моральну сторону того, що з людських проблем роблять шоу – цей формат є надзвичайно популярним, а, отже, він існуватиме в межах закону. Як і підліткові вагітності – вони були, є та будуть. Разом з тим, заглиблюючись в деякий розважальний телевізійний контент, усвідомлюєш, що в Україні ще вміють знімати доволі якісний, місцями змістовний і навіть не критично трешовий продукт.
Говорячи конкретно про “Вагітну в 16”, реаліті створюється за форматом американського телешоу Sixteen & Pregnant – канал СТБ у 2011 році придбав права на місцеву адаптацію цього шоу. Власне, більшість українських розважальних телешоу створені за таким самим принципом: в нашому телебаченні колесо не створюють, а купують його у західних колег.
Навіть для тих, хто до сьогодні не бачив і не чув нічого про “Вагітну в 16”, думаю, з назви зрозуміло про що йдеться у програмі. Головними героїнями є вагітні дівчата-підлітки віком від 13 до 17 років, які проходять усі етапи вагітності, труднощі та вимушене занурення у доросле життя разом із глядачами.
Чи правильно з доль підлітків робити розвагу для глядачів? Тут кожен самостійно може відповісти собі на це питання. Творці подібних шоу стверджують, що вони допомагають дівчатам морально та матеріально на їхньому шляху. Враховуючи те, що принаймні в українській адаптації майже всі вагітні тінейджерки були з сімей, які критично потребують допомоги, можливо, це дійсно є для них виходом – зйомки у шоу є добровільними. Хтось вважає ці передачі не лише розвагою для глядача, але й попередженням для молоді: дивіться, такими бувають наслідки раннього сексу. Особливо на цьому наголошувалося у пост-шоу “Доньки-Матері”, де героїні уже в студії розповідали про своє життя, а також ставали об’єктами обговорення та порад різноманітних експертів, серед яких – фахові психологи, гінекологи, педіатри, юристи тощо.
Повчальним тут також є ментальна близькість нашої адаптації “Вагітна у 16”. З об’єктивних причин, емпатичне сприйняття доль українок є значно вищим, ніж американок, де інші умови, менталітет, медицина тощо. В українському проєкті ти бачиш знайомі міста, пейзажі, проблеми, однакові лікарні та школи – і це допомагає взяти близько до серця те, що бачиш. Коли ти молодий, дивлячись на героїнь, боїшся “завагітніти у 16” (навіть коли тобі вже 20+). Старшим же ти з висоти досвіду усвідомлюєш, що ці фізіологічно сформовані дівчата психологічно та соціально є ще дітьми, і ти щиро співчуваєш тому, наскільки різко їх кидає в доросле життя з усіма його обмеженнями, випробуваннями та болем. Співпереживання є основою успіху подібних шоу, а за долями героїнь слідкують десятки років потому.
Українська адаптація відрізняється правдивістю випробувань і трагедій. Немає “бурхливого щастя раннього материнства”, принципу “дал Бог зайку – даст и лужайку” та фінансового благополуччя. Глядач бачить складні долі, які підштовхують до пошуку тепла поза родиною, тяжкий процес виношування, дійсність, яка стоїть за романтизованою підлітковою закоханістю. Українська “Вагітна в 16” не намагається ні на мить якось скрасити долі героїнь: вони розгублені, часто самотні та все ще діти, яких низка подій закидає у вир дорослих випробувань. Легше тим, хто на своєму шляху має підтримку батьків чи бабусь, рідше (на жаль) – партнера. Але є й героїні, які самостійно намагаються не потонути, бо вони і до вагітності, і після не потрібні були нікому. Бувало, що навіть у такому безпросвітному жахітті одні знаходити віддушину в маленькому клубочку нового життя, але траплялися й героїні, які не витримували.
З іншого боку, до прикладу є аналогічне реаліті, зняте в Росії. Мушу зізнатися, не змогла себе пересилити глянути його, тож просто прогортала коментарі, з чого побачила, що в РФ ці програми, на противагу нашим, якщо не культивують, то принаймні ідеалізують раннє батьківство. Це знищує будь-яке зерно тверезості передачі, перетворюючи на пропаганду збільшення кількості населення (або, іншими словами, створення свіжого м’яса для загарбницьких воєн).
Я не хочу заглиблюватися в попередні сезони української “Вагітної в 16”, за бажання кожен може їх глянути. Ліпше перейдімо до першого випуску сезону-2024, щоб зробити проміжні висновки.
Першою героїнею нового сезону “Вагітної в 16” стала 15-річна Вероніка з Жовтих вод. Ніка (на той час) – блогерка у ТікТок з авдторією у 25 тисяч глядачів. Дівчина з багатодітної сім’ї, живе з матір’ю, вітчимом та іншими братами й сестрами.
У ТікТок вона познайомилася з 20-річним Данею, з яким згодом і почала зустрічатися. Шалена підліткова закоханість на початку не мала особливих перешкод: мати Вероніки не контролювала життя доньки, де і з ким вона гуляє, у кого ночує та чим цікавиться; батька у житті Ніки немає. Одначе, в один момент у закоханих трапився майже шекспірівський драматичний поворот: переходячи дорогу, вони потрапили у ДТП. Даня встиг відштовхнути з дороги Ніку, але ціною її порятунку стало його здоров’я: хлопець отримав настільки важкі травми, що на декілька днів впав у кому, лікарі не давали жодних прогнозів. За дивовижним збігом обставин, головна героїня дізналася про свою вагітність саме у вирі цих подій. Хлопець прийшов до тями, проте повністю нівелювати наслідки ДТП лікарям виявилося не під силу – він отримав другу групу інвалідності з повною забороною на фізичні та емоційні навантаження.
Далі у програмі йде суміш злочинної байдужості матері Ніки, яка відпустила доньку за 400 км жити з незнайомцями (Данею та його батьками), розбиті мрії про красиве життя та інстаграмну вагітність, життя у селі без роботи та друзів. 15-річна Ніка тяжко сприймала безгрошів’я, перспективу жити у хаті без зручностей, зміни вагітного тіла та дорослу дійсність. Народжувала дівчина сама у Києві, і тут теж фантазії розбилися об жорсткоку реальність: вона планувала під час пологів вести пряму трансляцію в ТікТоці, проте від болю переймів і потуг навіть не брала телефон до рук.
Акцент з того, що погано спати з дітьми і робити їм дітей, зсунувся через головного антагоніста програми – матері головної героїні. Вона не робила нічого активно-поганого, вона просто була абсолютно байдужою, навіть дізналася про вік чоловіка Ніки вже після пологів. Мати завжди мала якісь справи, важливіші за доньку: чоловіка, інших дітей, господарство, телят, роботу тощо. Ніка ж, натомість, потребувала маминої уваги та любові, тягнулася до неї як до зони безпеки та комфорту, хотіла принаймні з нею говорити по телефону – але й на таку дрібніцю в горе-матері ніколи не було часу. До доньки протягом вагітності мати головної героїні не їздила, бо грошей не було “навіть на цигарки” – вперше відвідала лише у пологовому. Через кілька місяців після пологів Ніка сама надіслала гроші матері на квиток, щоб та її провідала. Проте, мати пробула лише два дні, встигла полити брудом свекруху, що та буцімто мало допомагає та не дає її доньці материнського тепла – і поїхала. У цьому шоу бездіяльність матері є найбільшим злом, і саме вона була першопричиною життєвих рішень і помилок дівчини, раннього початку її дорослого життя та материнства у підлітковому віці.
Пост-шоу “Доньки-Матері” не вийшло – чи планується воно, невідомо. Натомість, нововведенням конкретно цього сезону було те, що експерти працюють безпосередньо з учасниками в розпал подій, під час зйомок основної програми. З Нікою під час випуску в критичний момент, коли вона пішла з дому Дані та поїхала до мами, поспілкувалася дерматологиня Катерина Безвершенко. Чому вона, а не, до прикладу, психолог? Не знаю. Єдине пояснення такого вибору, яке я почула, було те, що вона мати доньки-тінейджера. Проте, на мою думку, бути матір’ю підлітка з благополучної родини – за досвідом трохи невідповідно ситуації з Нікою.
Безвершенко розповіла, що все, що зараз має дівчина, є результатом її дій і рішень (у 15 років, ага) і послала назад до хлопця, від якого вона поїхала тоді погостювати до мами. Як при тому самій дівчині, в якої гормональна буря підліткового становлення поєдналася зі складнощами (зокрема – фізіологічними) вагітності та післяпологового відновлення, ніхто не думав. Як і про те, що підлітковий вік дається для розвитку та пізнання світу, а не щоб цілими днями сидіти сам на сам з немовлям у сільській хатині – і усвідомлення цього закономірно викликало відчай, невдоволення та необдумані вчинки в Ніки. Яка, попри все, не покинула чоловіка після аварії та завжди відповідально ставилася до своїх материнських обов’язків, з чим часто не справляються й дорослі та сформовані жінки.
Завершилося все тим, що Ніка повернулася до чоловіка, змирилася з життям у селі та роллю 16-річної “берегині домашнього вогнища”. Ні слова про плани здобути освіту (ні повну середню, ані вищу) або реалізацію своїх колишніх мрій: весь шлях дівчини зводився до точки “змиритися”, до якої її благополучно підводили усі – адже це було комфортно оточенню.
Нині Вероніка проживає в Одесі з чоловіком Данилом, її синові уже два роки. Судячи з контенту, основною діяльністю дівчини поза сім’єю все ще є блогерство. Шлях, який вони пройшли як пара, шалений – враховуючи, що все почалося зі зв’язку 20-річного чоловіка з підлітком, далі ДТП, інвалідність, рання вагітність, сімейні та вікові кризи. Чи можна вважати це щастям? Це є питанням індивідуальним.
Вероніка шукала на шоу не лише підтримки, але й, очевидно, популяризації себе як блогерки. Час був не на її стороні, оскільки випуски шоу були відкладені у зв’язку з повномасштабною війною, тож масова популярність прийшла тоді, коли дівчині вже виповнилося 18 років. Після випуску програми, однак, авдиторія Ніки росте на очах, основою контенту дівчини є саме рання вагітність і участь у шоу “Вагітна в 16”, частенько – під російські треки.
Окремо мене засмутили коментарі під випуском, які на 99% складалися зі звинувачень Ніки в егоїзмі та незрілості – словом, в поведінці типового підлітка. Як і в тому, що вона не цінувала допомогу свекрухи та тягнулася до матері, якій на неї байдуже. Не буває таких різких метаморфоз, навіть під тиском обставин, а підліток не почне мислити як зріла людина лише через факт реалізації своєї репродуктивної функції. На мою думку, Ніка і так проявила стійкість характеру, тепло та мужність, а вимагають більшого лише ті, хто не здатен поставити себе на її місце.
Мені особисто не вистачає саме правильних акцентів в основному випуску або на пост-шоу – не знаю чи планує його випускати канал СТБ, чи ні. І, мабуть, не вистачає якоїсь простої емпатії та свідомості з боку глядачів: потрібно підтримувати вагітних підлітків, але не підліткову вагітність. Фертильність не означає дорослість – першочергово це мають розуміти люди, які лягають в ліжко з неповнолітніми, порушуючи закон. А для дівчат не вистачає основного посилу: навіть якщо ви стали мамами рано, це не є причиною ставити хрест на своїх мріях і амбіціях. Діти та сім’я – це прекрасно, але не менш прекрасно – щаслива та реалізована жінка, і ці речі поєднати цілком реально.
У Генеральному штабі ЗСУ поінформували про ситуацію на фронті станом на 22:00 22 грудня. Загалом, від початку цієї доби відбулося 207 бойових зіткнень.
За даними аналітиків, Кремль розширює програму популяризації служби в армії серед молоді, в тому числі й на тимчасово окупованих територіях України, з метою довгострокових військових дій в Україні та можливих майбутніх збройних конфліктів із західними країнами.
У ніч із 21 на 22 грудня в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, відбувся повторний поєдинок між Олександром Усиком і Тайсоном Ф’юрі. Українець здобув перемогу за рішенням суддів після 12 раундів напруженого бою.
Речник Сил оборони півдня Владислав Волошин повідомив, що російські окупанти щодня намагаються форсувати Дніпро на півдні.
На Харківщині українські оборонці вперше провели наземну атаку, використовуючи безпілотні наземні транспортні засоби (UGV) та безпілотники (FPV) замість піхоти.