Експрокурора Ільницького, який «прославився» пишним весіллям у Львові, оголосили у розшук

Джерело: МВС України

Правоохоронці оголосили у розшук колишнього прокурора Ростислава Ільницького, який у жовтні “прославився” пишним весіллям у Львові з колишньою працівницею ДБР Роксоланою Москвою.

Ільницький перебуває у розшуку з 1 грудня. Його розшукують за порушення одразу трьох частин статті 358 КК України:

ч.1 — Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором.
ч.3 — Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.
ч.4 — Використання завідомо підробленого документа.

Що передувало?

Нещодавно Ростислав Ільницький та Роксолана Москва відсвяткували пишне весілля у відпочинковому комплексі поблизу Львова. Святкування тривало два дні, на нього запросили сотні гостей, зіркового ведучого Григорія Решетника, та деяких зірок, зокрема Олю Полякову, Олександра Пономарьова, Дзідзьо.

Про святкування пишного весілля дізнались ЗМІ, а згодом – і вся Україна. Більшість українців вкрай негативно зреагували на подію: вони були обурені такому святкуванню у той час, коли триває повномасштабна війна з Росією.

Після скандалу співробітники Личаківсько-Залізничного об’єднаного районного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки намагались вручити повістку Ільницькому, однак не змогли знайти його за жодною з адрес.

Лідерка гурту Go-A Катерина Павленко (Monokate) запропонувала у відповідь на повідомлення українцям від ДБР про важливість боротьби з корупцією надіслати їм відео зі скандального весілля експрокурора та експрацівниці ДБР.
Експрацівниця Львівського територіального управління Державного бюро розслідувань, Роксолана Москва, яка стала відомою завдяки розкішному весіллю під час війни, за час роботи на державній службі придбала елітний автомобіль Audi Q8.

Конфлікт між наміром українця Владислава Гераскевича вшанувати пам’ять українських спортсменів, вбитих Росією, та Міжнародним олімпійським комітетом набув розмаху та привернув таку увагу, яка значно перевищує звичайний інтерес до Олімпійських Ігор. Однак, крім справедливого протесту проти явної несправедливості бюрократичної машини, у цій історії є ключовий для України аспект, який виходить далеко за межі як спорту, так і прагнення до справедливості.