Фільм про Україну «Порцелянова війна» номінований на «Оскар» 2025
Джерело: американська Академія кінематографічних мистецтв і наук/X
Документальний фільм про трьох українських митців з Харкова “Порцелянова війна” став офіційним номінантом на премію “Оскар”.
Фільм розповідає історію трьох українських митців — Славу Леонтьєва, його дружину Аню Стасенко та їхнього друга Андрія Стефанова, які, залишились у Харкові після початку повномасштабної війни у 2022 році, під постійними ракетними обстрілами.
Слава Леонтьєв служить у війську, а крім того, троє художників разом борються з ворогом через мистецтво, створюючи порцелянові вироби та прикрашаючи ними зруйновані будівлі.
- Український документальний фільм “Порцелянова війна”, який було знято в копродукції з США, став найкращим на 40-му незалежному кінофестивалі в Америці Sundance Film Festival.
-
Державне агентство України з питань кіно повідомило, що у довгий список претендентів на “Оскар-2025” увійшли три українські фільми.
У Фінляндії після оголошення Google про інвестиції на 13 мільярдів євро в ШІ-інфраструктуру посилилася дискусія про навантаження дата-центрів на енергосистему. Опозиція закликає запровадити загальнонаціональну систему дозволів для таких об’єктів, щоб уникнути дефіциту електроенергії та стрибків цін.
Ізраїль заявив про знищення підземної інфраструктури “Хезболли” на хребті Алі аль-Тахер у південному Лівані. Для підриву, за даними ізраїльської сторони, використали понад 1 100 тонн вибухівки, а після вибуху USGS зафіксувала землетрус магнітудою 4,1.
Один із найвідоміших середньовічних артефактів Європи – гобелен із Байо – вперше від часу свого створення майже тисячу років тому виставили у Великій Британії. 70-метрове полотно тимчасово передали Британському музею з Франції.
Марокко відкинуло звинувачення у причетності до масового переходу понад 70 тисяч людей до іспанської Сеути в липні. У Рабаті заявили, що доказів участі марокканської влади немає, а країну намагаються використати у внутрішній політичній боротьбі в Іспанії.
Дводенний космічний саміт у Парижі мав продемонструвати готовність Європи серйозно інвестувати у власний космічний сектор. Натомість він показав, що без значно більших державних витрат ЄС і далі залежатиме від США у доступі до космосу.