Голова Сенату США йде у відставку через звинувачення у хабарництві

Джерело: BBC news

Сенатор США Роберт Менендес тимчасово залишив посаду голови зовнішньополітичних справ Сенату, оскільки його звинувачують у хабарництві. Прокурори міністерства юстиції стверджують, що Роберт Менендес і його дружина отримали сотні тисяч доларів в обмін на допомогу уряду Єгипту.

Подружжя відкидає ці звинувачення.

Лідер більшості в Сенаті США Чак Шумер заявив, що Менендес вирішив залишити посаду голови комітету, “доки питання не буде вирішено”. Він додав, що його колега “відданий державний службовець і завжди наполегливо бореться за людей Нью-Джерсі”.

Менендес і його дружина Надін Арсланян звинувачуються в отриманні хабарів у вигляді готівки, золота, платежів за іпотеку на житло та розкішного автомобіля від трьох бізнесменів Нью-Джерсі.

Прокурори стверджують, що пара прийняла гроші, щоб таємно допомогти єгипетському уряду та збагатити трьох чоловіків: Ваеля Хану, Хосе Урібе та Фреда Дайбеса.

У заяві своїх адвокатів дружина Менендеса заперечувала будь-які правопорушення та сказала, що захищатиме себе в суді.

Менендес назвав звинувачення політично мотивованими.

Сенатор, його дружина та троє їхніх співвідповідачів мають постати перед федеральним судом Мангеттену 27 вересня.

Це не перший випадок, коли Менендесу, який працює в Конгресі з 2006 року, доводиться відмовлятися від своєї посади в комісії з міжнародних відносин.

Він також пішов у відставку у 2015 році після того, як його звинуватили в отриманні хабаря від офтальмолога у Флориді. Ця справа закінчилася помилковим судовим розглядом через те, що присяжні не змогли винести одноголосний вердикт.

Білий дім створив оперативний штаб для реагування на ймовірний запит республіканців щодо імпічменту президента Джо Байдена, до якого увійшли два десятки юристів, помічники законодавців і співробітники зі зв’язків з громадськістю.
11 серпня прокурор США у цій справі Девід Вайс зазначив, що син президента США Джо Байдена, Хантер Байден може постати перед судом за кримінальними звинуваченнями, оскільки переговори про можливу угоду про визнання провини зайшли в глухий кут.

Я живу у домі, який збудували мої бабуся з дідусем. Тут мешкало три покоління моєї родини. Тут святкували весілля, народжувалися і помирали — все, як має бути у стінах, які є чимось більшим, ніж просто помешканням. Це дім, справжній дім, до якого повертаєшся, коли у великому світі за вікном не знаходиться сховку, щоб перебути бурі і незгоди. Мій дім далеко не ідеальний. Його спланував архітектор, який вочевидь прогулював лекції з практичності та базового розуміння, як функціонує життя на щодень: у нас більше коридорів та сходів, аніж того, що в плані називається житлова площа — парадний вхід взагалі виходить на північ, кухня крихітна, та й кімнатки не набагато більші, а до підвалу треба заповзати на пузі крізь крихітний отвір у підлозі під сходами — такі дива гнучкості нам уже не під силу, тому підвал відданий в оренду привидам трилітрових банок з квашеними помідорами, які там зберігаються, мабуть, з часів першого президенства Леоніда Кучми. Та я свій дім, не Кучму, все одно люблю.