Історія створення та переваги роботи першого в Україні підземного «шпиталю» на фронті

Щодня наші бійці на передовій зазнають важких поранень не лише під час боїв, а й через прицільні атаки ворога. Найпоширеніші з них – осколкові ураження, черепно-мозкові травми, ампутації та інші. Тож військовим часто потрібна невідкладна допомога, але дорога до лікарні може бути занадто довгою. Ба більше, звичайні лікарні не завжди гарантують безпеку, адже часто стають легкими мішенями для ворога.

Вже на третьому році повномасштабної війни з’являються нові підходи до надання медичної допомоги, які дозволяють реагувати швидше. Але чи можуть вони гарантувати стовідсоткову безпеку, коли ворог постійно розвідує точки базування наших військових?

Одним із таких нових підходів стала підземна передова хірургічна група, яку для зручності називають просто “шпиталем”. Її розробила і побудувала Група Метінвест від імені “Сталевого фронту” Ріната Ахметова, у співпраці з Медичними силами “Схід”.

Простими словами – це місце, де реанімують, лікують та доглядають за пацієнтами до їхньої виписки або евакуації до іншого медичного закладу. Умови максимально безпечні для медиків і військових, оскільки “шпиталь” розташований на глибині 6 метрів під землею. За словами розробників, ця підземна група відповідає стандартам НАТО для польових шпиталів другого рівня. І це перший подібний проєкт в Україні.

Фото: Група Метінвест

Щоб зрозуміти, як бійці потрапляють саме до “шпиталю”, розглянемо їхній шлях поетапно:

• Перший етап – це точка, де військовий\ва отримує поранення.
• Далі його\її евакуюють до точки “передачі”. Будь-яким транспортом, але без супроводу професійного медика.
• З місця “передачі” починається транспортування швидкою допомогою, де вже працює лікарський екіпаж.
• Нарешті, пораненого доставляють або до стабілізаційного пункту, або безпосередньо до “шпиталю”.

І саме про “шпиталь” піде мова далі. Більше про те, як почалася реалізація проєкту, як його будували в умовах ризику ворожої розвідки, яких заходів безпеки дотримувалися, і яку допомогу вже надали з моменту початку роботи – для Букв розповіли Олександр Мироненко, операційний директор Групи Метінвест, і Роман Кузів, командир Медичних сил “Схід”, які спільно працювали над цими процесами.

Від криївок до шпиталю: як все почалося

За словами розробників проєкту, спершу зовсім не було думок про створення саме “шпиталю”. Все почалося з “криївок” – укриттів, які не були призначені для медичних цілей. Команда хотіла зробити місце, де бійці могли б відпочити та почуватися в безпеці. Для цього використали старі радянські креслення укриттів і значно покращили їх. В результаті вийшла конструкція з хвилястої сталі, яка має виходи, ліжка, вентиляцію та місця для речей і зброї.

“Конструкція занурюється у землю, над нею робиться кілька настилів і, зрештою, за правильної інсталяції, така криївка витримує навіть артилерійний удар. 

Вже коли ми отримали схвальні відгуки від військових, почали робити такі “криївки” одна за одною. Далі захисники почали вносити пропозиції щодо нових модифікацій, відповідно до потреб фронту та специфіки тактичних задач. Так з’явилася міні-криївка на двох – для операторів дронів, де можна перебувати прямо під час бойових операцій”, – ділиться Олександр, операційний директор Групи Метінвест.

Продовжуючи вивчати потреби захисників, команда вирішила адаптувати “криївки” для облаштування підземних командних пунктів. Це укриття, які складаються з 5-6 таких “криївок”, поєднаних між собою. У них достатньо місця для комп’ютерів, техніки, а також є світло, зв’язок, місця для роботи та відпочинку, санвузол і душ. 

Вже реалізувавши цю ідею, команда почала думати про створення стабілізаційного пункту, де лікарі могли б безпечно працювати. І вийшло навіть краще – фактично шпиталь, здатний приймати до 100 поранених за добу.

До речі, важливою мотивацією для створення “шпиталю” також стало небезпечне становище Медичних сил.

Роман Кузів, командир Медичних сил “Схід”, розповів, що позиції, де вони розташовані, часто потерпають від обстрілів ворога. За його словами, об’єкт був обстріляний шістнадцять разів з різних видів зброї, від артилерії до “Іскандера”. В результаті цих обстрілів були як загиблі, так і поранені.

Але на відміну від більшості інших підрозділів, медики змушені працювати безперервно, тому перебування на поверхні – це завжди великі ризики. І на етапі розроблення ідеї “шпиталю” – це теж врахували.

А чи вдалося убезпечитися від ризиків на етапі будівництва?

Звісно, будівництво “шпиталю” здійснювали з повним дотриманням безпекових заходів. Адже якщо противник виявить, що десь є подібна забудова, її, відповідно, буде уражено дуже швидко. 

На етапі реалізації використовували спеціальні маскувальні заходи, враховували погодні умови та обирали оптимальний час доби, щоб зменшити ризик виявлення. Особливу увагу приділяли поетапності робіт, оскільки під час будівництва “шпиталю” неодноразово помічали розвідувальні дрони, що пролітали над цією позицією.

Фото: Група Метінвест

Фото: Група Метінвест

Будівельний майданчик теж обладнали системами протидії дронам, а працівники мали особисті засоби захисту. Ключовим фактором для реалізації проєкту стала підтримка Міністерства Оборони та співпраця з командуванням окремих бригад. Деталі розташування “шпиталю” залишаємо засекреченими для безпеки медиків і пацієнтів.

Фото: Група Метінвест

“Все, що ми робимо, відбувається рука-об-руку із силами оборони. Вони розказують про потреби, ми пропонуємо рішення, вони вносять пропозиції для поліпшення, разом це все тестуємо – і так далі. Також ми враховували думки медиків, адже нам треба підлаштовувати свої напрацювання, спираючись на їхній досвід порятунку життів “у полях””, – мовить Олександр Мироненко.

Процес проєктування та будівництва “шпиталю” тривав чотири місяці, що є доволі швидким темпом, враховуючи активну фазу війни.

Фото: Група Метінвест

Як “шпиталь” захищено від атак ворога?

Роман Кузін пояснює, що, хоча “шпиталь” близький до лінії фронту, його розташування обрано так, щоб ускладнити прив’язку до місцевості. Він не прив’язаний до будівель або споруд, які могли б стати орієнтирами для ворога. Ландшафт, засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) та інші фактори – теж були використані для ускладнення виявлення та ураження. 

Крім того, через значну глибину розташування, противнику потрібно використовувати “специфічну” зброю для його знищення, а також точно знати місцеперебування особового складу. Важливо й те, що кожне приміщення, крім основного, має кілька додаткових виходів на випадок евакуації.

Допомога найважчим пацієнтам: можливості “шпиталю”

“Шпиталь” приймає бійців з різними пораненнями. Завдяки реанімаційному та хірургічному відділенням, тут надають повноцінну допомогу навіть найважчим пацієнтам. Після стабілізації та лікування багато бійців можуть повернутися до служби на фронті, і вже є такі випадки.

Фото: Група Метінвест

“Якщо говорити про обсяги медичної допомоги, то важкі оперативні втручання потребують часу – зазвичай це чотири-п’ять годин, необхідних для стабілізації пацієнта. Раніше виконувати такі втручання було ризиковано через питання безпеки. Зараз це набагато простіше. Від початку діяльності “шпиталю” лікування пройшли понад тисяча бійців, і ми ведемо детальну статистику буквально поіменно”, – уточнює Роман Кузів.

Залежно від ступеня поранення, пацієнтів розподіляють на різні напрямки. Одна група направляється до зони стабілізації або отримання незначної допомоги, а інша – до хірургічного блоку для проведення оперативного втручання. Крім основних відділів, у “шпиталі” є лабораторія, де проводяться тести, а також спеціальний блок, де бійці після отримання допомоги чекають на евакуацію.

Для роботи “шпиталю” залучені кваліфіковані фахівці: хірурги, анестезіологи, анестезисти, травматологи, операційні медсестри, судинні хірурги та нейрохірурги. Склад команди змінюється залежно від типу травм і кількості поранених, що дозволяє ефективно реагувати на різні медичні ситуації.

Фото: Група Метінвест

На базі “шпиталю” проводиться значна кількість судинних операцій, спрямованих на відновлення кровопостачання в кінцівках. Це дає можливість розпочати процес відновлення кровопостачання вже на місці. Або ж, за необхідності, можна встановити тимчасовий шунт для збереження циркуляції крові до моменту евакуації пацієнта для серйозного лікування. У таких критичних випадках час має вирішальне значення, адже до моменту, коли пацієнт потрапляє до госпіталю, кінцівка вже може почати відмирати.

Чому це важливий приклад поранення в контексті допомоги, яку надає “шпиталь”?

За словами Романа Кузіна, наразі у Медичних силах фіксують зростання випадків невмотивованого використання турнікетів. Наприклад, якщо військовий наступає на міну і втрачає праву ступню, а ліва лише пошкоджена, він може “в паніці” накласти турнікети на обидві ноги, не перевіряючи його. Це може призвести до ішемії кінцівки (дефіциту кисню в тканинах ніг) та відмирання обох ніг.

“Після накладання турнікету необхідно обробити ділянку поранення. Для цього слід використати бандаж з прокладкою або гемостатичний засіб, щоб тампонувати рану та туго замотати її. Потім турнікет слід відпустити і перевірити стан пов’язки. Якщо пов’язка незначно просочилася кров’ю, то краще так і залишати. 

Якщо військовий бачить, що кровотеча продовжується, він має спускати турнікет максимально низько до ділянки поранення й закрутити його повторно. Тоді через півгодини знову відкрутити і подивитися, можливо, зажати турнікет на ділянці самого поранення. Це мінімізує втрати для нього”, – пояснює Роман.

При правильному накладанні турнікета збереження кінцівки можливе лише протягом декількох годин. У цей час важливо якомога швидше транспортувати пацієнта для надання належної медичної допомоги. Такий “шпиталь” є найближчою точкою, де цю допомогу можна отримати вчасно. І це лише один приклад поранення, що потребує термінової реакції.

Не лише шпиталі: як “Сталевий фронт” підтримує сили оборони через техніку та виробництво

Не обмежуючись “шпиталями”, “Сталевий фронт” охоплює два основні напрямки підтримки сил оборони. Перший із них – закупівля техніки: від дронів і автомобілів – до засобів РЕБ та катерів для операцій на воді. Олександр Мироненко наголошує, що ця робота є постійною, адже на фронті все є розхідним матеріалом, і ніколи не буває так, що чогось достатньо: завжди потрібно більше.

Другим напрямком ініціативи є налагодження власного виробництва на підприємствах. Процес розпочався з виготовлення броньованої сталі для швидкого “заповнення” дефіциту бронежилетів. Згодом були розроблені “криївки”, з яких армії передали понад 600 одиниць. Також передано захисні екрани для військової техніки, включно з танками Abrams і БМП Bradley, які, за словами Олександра, виявилися беззахисними перед дронами.

Крім того, створено “ловці ланцетів” – купольні конструкції для укриття техніки від дронів-камікадзе, а ще мінні каткові трали (машини, призначені для виявлення та знищення мін на полі бою). Загалом, команда розробила близько 20 різних продуктів, спеціально призначених для військових потреб.

Фото: Група Метінвест

У допомозі військовим – втоми немає

Насамкінець, Олександр Мироненко ділиться планами щодо продовження будівництва підземних “шпиталів” та вдосконалення “криївок” на фронті. Ці ініціативи допоможуть створити більш комфортні та безпечні умови для наших військових. Адже війна триває – тож робота також не зупиняється.

“Зараз багато пишуть про “втому від війни”. Але, знаєте, ми не втомилися. Поки війна триває, поки наші воїни фактично тримають небо над нами всіма – ми не маємо права втомлюватися у допомозі військовим. Тил має бути надійною опорою для фронту, його підтримкою та силою. Ми показуємо, що саме робимо для фронту, щоб спонукати й інших, а перед усім бізнес – долучатися до допомоги у будь-який спосіб”, – резюмує Олександр Мироненко.