Конгрес проти Трампа: що таке проміжні вибори у США та чому вони важливі для України

3 листопада 2026 року у США відбудуться проміжні вибори до Конгресу. Американці не обиратимуть президента – Дональд Трамп залишатиметься на посаді до січня 2029 року. Натомість виборці визначать склад усієї Палати представників і частини Сенату. Від результатів залежатиме, яка партія контролюватиме законодавчу гілку влади протягом наступних двох років і наскільки легко адміністрація Трампа зможе проводити через Конгрес свої рішення.

Для Трампа це перші проміжні вибори після повернення до Білого дому у 2025 році. Наразі республіканці контролюють обидві палати Конгресу, однак їхня перевага в Палаті представників мінімальна. Тому листопадове голосування може суттєво змінити баланс політичних сил у Вашингтоні.

Що таке проміжні вибори та кого обирають

Проміжними (midterm elections) називають вибори, які відбуваються посеред чотирирічного президентського терміну. У США їх проводять кожні два роки, у перший вівторок після першого понеділка листопада парного року.

На проміжних виборах 2026 року переобирають усі 435 місць у Палаті представників, а також 35 зі 100 місць у Сенаті: 33 у межах чергового виборчого циклу та ще два – на спеціальних виборах.

Сенатори обираються на шестирічний термін, а члени Палати представників – на дворічний. Оскільки Сенат поділений на три виборчі класи, приблизно третина його складу переобирається кожні два роки. Натомість усі члени Палати представників проходять переобрання одночасно.

Як визначається, яка партія контролюватиме Конгрес

Американський Конгрес складається з двох палат – Палати представників і Сенату. Виборці голосують за кандидатів у своїх округах та штатах, а після підрахунку голосів визначають, скільки місць отримала кожна партія.

У Палаті представників, яка налічує 435 членів, для абсолютної більшості за повного складу необхідно щонайменше 218 місць. У Сенаті 100 місць, тому зазвичай для більшості потрібно 51 голос. Водночас у разі рівного розподілу голосів вирішальним може стати голос віцепрезидента США, який головує в Сенаті.

Таким чином, одна партія може контролювати Палату представників, а інша – Сенат. Саме така ситуація здатна суттєво ускладнити ухвалення законодавчих ініціатив президента.

Для ухвалення федерального закону потрібна згода обох палат Конгресу, після чого документ передають президенту на підпис. Він може підписати його або накласти вето. Конгрес має можливість подолати президентське вето, але для цього потрібні дві третини голосів у кожній палаті.

Важливо також, що в Сенаті для припинення дебатів щодо більшості законопроєктів зазвичай потрібно 60 голосів. Тому навіть формальна більшість однієї партії не завжди означає можливість самостійно провести законодавчу ініціативу.

Перекроювання виборчих округів напередодні виборів

Окремою особливістю виборчого циклу 2026 року стало перекроювання виборчих округів посеред десятиліття. Зазвичай межі округів до Палати представників переглядають раз на десять років після проведення перепису населення. Це необхідно, щоб врахувати демографічні зміни та забезпечити приблизно однакову кількість населення в кожному окрузі.

Однак цього разу кілька штатів вирішили змінити виборчі карти ще до наступного перепису. За даними Національної конференції законодавчих органів штатів (NCSL), станом на вересень 2026 року нові карти округів затвердили десять штатів: Алабама, Каліфорнія, Флорида, Луїзіана, Міссурі, Північна Кароліна, Огайо, Теннессі, Техас та Юта.

Зміна меж округів може вплинути на те, хто саме голосуватиме за конкретного кандидата, а отже – і на партійний розподіл місць у Палаті представників. У деяких штатах рішення про нові карти стали предметом судових спорів.

Джеррімендеринг: як перекроювання округів допомагає партіям

Один із ризиків такого перерозподілу – джеррімендеринг (gerrymandering). Так називають маніпулятивне визначення меж виборчих округів із метою забезпечити одній політичній партії перевагу на виборах.

Існують дві основні стратегії джеррімендерингу. Перша – packing, або концентрація виборців опозиційної партії в невеликій кількості округів. У результаті вони можуть перемагати там із великим відривом, але втрачати можливість впливати на результати в інших округах. Друга – cracking, тобто розпорошення виборців опозиції між кількома округами, де вони не становитимуть більшості.

Ця проблема особливо актуальна під час виборів 2026 року. Зокрема, у Техасі республіканці просували нову карту округів, яка потенційно могла збільшити їхнє представництво в Палаті представників. У Каліфорнії демократи також затвердили нову карту, розраховану на посилення власних позицій. Отже, боротьба за контроль над Конгресом відбувається не лише за голоси виборців, а й за територіальний поділ, за яким ці голоси перетворюються на місця в парламенті.

Водночас не кожна зміна меж округів є джеррімендерингом. Саме по собі перекроювання карт є законним і необхідним для врахування демографічних змін. Проблема виникає тоді, коли межі визначають з метою штучного забезпечення партійної переваги або дискримінації певних груп виборців.

Боротьба з джеррімендерингом відбувається на кількох рівнях. Деякі штати передають повноваження з визначення меж округів незалежним або двопартійним комісіям, щоб зменшити вплив політиків на цей процес. В інших штатах карти затверджують законодавчі органи, а їхні рішення можуть оскаржувати в судах.

У 2019 році Верховний суд США постановив, що федеральні суди не мають повноважень розглядати позови про партійний джеррімендеринг як питання федеральної конституційної юрисдикції. Водночас це не виключає судового оскарження таких карт на підставі законодавства штатів. Заборона расової дискримінації під час визначення виборчих округів також залишається чинною.

Голосування поштою: як американці можуть проголосувати, не приходячи на дільницю

Ще одна особливість американської виборчої системи – можливість голосувати поштою. Такий формат дозволяє виборцям взяти участь у виборах, не відвідуючи дільницю в день голосування. Він особливо важливий для людей, які перебувають далеко від місця реєстрації, мають проблеми зі здоров’ям, навчаються або працюють в іншому штаті.

У США немає єдиної загальнонаціональної системи голосування поштою. Кожен штат самостійно визначає правила, зокрема хто має право отримати бюлетень, як його замовити та в які терміни повернути.

У частині штатів виборець повинен заздалегідь подати заявку на отримання бюлетеня. Деякі штати вимагають зазначити причину, наприклад хворобу, інвалідність або перебування за межами місця проживання. В інших достатньо самого бажання проголосувати поштою.

В інших штатах діє система vote-by-mail: виборчі органи автоматично надсилають бюлетені всім зареєстрованим виборцям. Заповнений бюлетень можна повернути поштою, передати особисто або залишити у спеціальній скриньці для голосування (ballot drop box).

Після отримання бюлетеня виборець заповнює його та вкладає у спеціальний конверт. Залежно від правил штату, на зовнішньому конверті необхідно поставити підпис, а іноді – отримати підпис свідка або виконати інші вимоги. Виборчі органи перевіряють дані виборця, після чого бюлетень передають на підрахунок. Якщо підпис або інші відомості не відповідають вимогам, у деяких штатах виборцю дають можливість виправити помилку.

Важливу роль відіграють строки повернення бюлетенів. В одних штатах виборчі органи мають отримати його до завершення голосування в день виборів, в інших достатньо поштового штемпеля з датою не пізніше дня голосування. Тому відправлення бюлетеня в останній момент не гарантує, що його зарахують.

Підрахунок поштових бюлетенів також може відбуватися за окремим графіком. Деякі штати дозволяють перевіряти та готувати їх до підрахунку ще до дня виборів, інші – лише в день голосування або після його завершення. Через це результати виборів можуть уточнюватися протягом кількох днів після закриття дільниць.

При цьому голосування поштою не скасовує таємниці волевиявлення: ідентифікаційні дані виборця містяться на зовнішньому конверті, а сам бюлетень відокремлюють від них перед підрахунком.

Трамп і голосування поштою: коли принципи мають винятки

Окремої уваги заслуговує позиція Дональда Трампа щодо голосування поштою. Протягом багатьох років він критикував цей спосіб волевиявлення, називав його вразливим до фальсифікацій і поширював бездоказові твердження про масові порушення під час підрахунку поштових бюлетенів. Після поразки на президентських виборах 2020 року Трамп неодноразово стверджував, що поштове голосування сприяло фальсифікаціям, хоча доказів, які підтверджували б такі твердження, не було.

Водночас сам президент не відмовляється від цього способу голосування. У березні 2026 року він проголосував поштою на спеціальних виборах до законодавчих зборів Флориди, а в серпні – на праймериз у цьому штаті. Білий дім пояснював це тим, що Трамп зареєстрований виборцем у Флориді, хоча переважно перебуває у Вашингтоні.

Напередодні проміжних виборів президент також закликав прихильників голосувати достроково, поштою або особисто в день виборів. У відеозверненні 3 жовтня він закликав республіканців використати всі доступні способи голосування. А вже 5 жовтня, відповідаючи журналістам, Трамп заявив, що волів би голосування на дільницях, але прихильники можуть голосувати поштою, якщо хочуть. Водночас він знову стверджував, що під час такого голосування відбувається багато фальсифікацій.

Тобто поштове голосування, яке Трамп роками критикував як загрозу чесності виборів, виявилося цілком прийнятним і для нього самого, і для його прихильників – принаймні тоді, коли йдеться про мобілізацію виборців Республіканської партії.

Суперечки навколо поштового голосування дійшли й до Верховного суду США. 14 вересня 2026 року суд залишив у силі рішення нижчої інстанції, яке заблокувало запровадження нових вимог Поштової служби США до бюлетенів. Адміністрація Трампа хотіла зобов’язати штати передавати USPS списки виборців через спеціальний портал, а також запровадити нові вимоги до оформлення конвертів і штрихкодів. Верховний суд не дозволив застосовувати ці правила на проміжних виборах 2026 року, зокрема через те, що їх запровадження безпосередньо перед голосуванням могло порушити роботу виборчих органів. Водночас це рішення не було остаточним розглядом усіх юридичних питань щодо повноважень федеральної влади у сфері поштового голосування.

Що зміниться для Трампа, якщо республіканці втратять одну або обидві палати

Якщо республіканці втратять більшість у Палаті представників, Трампу буде складніше проводити через Конгрес законопроєкти, оскільки для ухвалення федерального закону потрібна підтримка обох палат.

Водночас Палата представників має важливі повноваження щодо державних фінансів, парламентського контролю та проведення розслідувань діяльності адміністрації. Саме вона має виключне право висувати звинувачення в межах процедури імпічменту федеральних посадовців, зокрема президента. У разі втрати більшості республіканцями демократи отримають більше можливостей визначати порядок денний Палати, очолювати її комітети, проводити слухання та вимагати від адміністрації пояснень щодо її рішень.

Якщо республіканці втратять Сенат, зміниться насамперед ситуація з президентськими призначеннями. Саме Сенат затверджує кандидатури на низку високих державних посад, зокрема членів уряду, послів і федеральних суддів. Він також бере участь у процедурі затвердження міжнародних договорів: для цього потрібна підтримка двох третин сенаторів, які беруть участь у голосуванні.

Якщо республіканці втратять обидві палати, Трамп залишиться президентом і збереже повноваження виконавчої влади. Однак його адміністрації доведеться шукати підтримку демократів або окремих республіканців для просування законодавчих ініціатив і затвердження фінансування.

Водночас втрата більшості не означає автоматичної зупинки всіх президентських рішень. Глава держави зберігає значні повноваження у сфері дипломатії, зовнішньої політики та виконавчої влади. Частину рішень він може ухвалювати без нового закону Конгресу, хоча президентські укази можуть бути оскаржені в судах, а їхню дію можуть змінити наступні адміністрації.

Чому це важливо для України

Результати проміжних виборів у США можуть вплинути на американську політику щодо України. Конгрес затверджує федеральний бюджет, визначає фінансування оборонних видатків, зокрема військової допомоги іншим державам, ухвалює санкційне законодавство та контролює діяльність адміністрації. Тому зміна партійного балансу може позначитися на обсягах, умовах і механізмах підтримки України.

Показовим прикладом взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади стала історія із санкціями проти Росії восени 2026 року.

16 вересня Палата представників 262 голосами проти 159 підтримала законопроєкт Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 (в Україні відоміший як Закон Ліндсі Грема). Сенат раніше схвалив документ, а 18 вересня Дональд Трамп підписав його. Закон передбачає санкційні обмеження щодо російських посадовців, фінансових установ та інших структур, заборони на окремі операції з російськими активами, а також підвищення мит для товарів із Росії та певних країн, які продовжують купувати російську нафту й газ або допомагають обходити санкції.

Однак уже 16 жовтня Трамп видав виконавчий указ, яким скористався передбаченим самим законом механізмом звільнення від застосування санкційних положень. Закон дозволяє президенту відмовитися від застосування визначених санкцій, обмежень і мит, якщо він засвідчить перед Конгресом, що це відповідає національним інтересам США. Саме цим повноваженням Трамп і скористався, пояснивши рішення необхідністю не перешкоджати переговорам щодо припинення російсько-української війни.

Ще один показовий епізод стався 9 жовтня. Того дня Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC) видало генеральну ліцензію №135, яка дозволила низку операцій із російським дизельним пальним, зокрема його продаж, доставку, перевантаження та імпорт, включно з імпортом до США. Дозвіл поширюється на операції, заборонені певними американськими санкційними режимами, і діє до 7 квітня 2027 року.

Це рішення викликало юридичні суперечки, оскільки у 2022 році Конгрес ухвалив окремий закон – Ending Importation of Russian Oil Act, який заборонив імпорт до США енергетичних продуктів російського походження, зокрема нафтопродуктів. Закон передбачає конкретну процедуру скасування заборони: президент має провести консультації з Конгресом і надати сертифікацію, що Росія погодилася вивести війська та припинити бойові дії на умовах, прийнятних для вільного й незалежного уряду України, не становить безпосередньої загрози країнам НАТО та визнає право українців самостійно обирати владу.

Юристи видання Lawfare звернули увагу, що генеральна ліцензія OFAC може скасовувати обмеження, встановлені виконавчими санкційними режимами, але не обов’язково усуває окрему законодавчу заборону, ухвалену Конгресом. Тому законність дозволу на імпорт російського дизеля безпосередньо до США залишається предметом правової дискусії. Важливо, що йдеться не про остаточне скасування закону 2022 року, а про суперечність між адміністративним дозволом і чинною законодавчою забороною.

Ці події демонструють, чому для України важливий не лише партійний баланс у Конгресі, а й те, хто очолюватиме ключові комітети Палати представників і Сенату. Саме вони розглядають законодавчі ініціативи, працюють над оборонним бюджетом, контролюють діяльність державних установ і можуть впливати на фінансування міжнародної допомоги. Тому важливими будуть позиції конкретних законодавців щодо військової підтримки України, санкцій проти Росії та оборонних видатків.

Водночас навіть прихильна до України більшість в обох палатах не гарантує автоматичного збільшення американської допомоги. Президент США відіграє провідну роль у дипломатії, переговорах та реалізації зовнішньополітичних рішень, тоді як Конгрес визначає законодавчі й бюджетні рамки, у яких діє адміністрація.

Крім того, законопроєкти, ухвалені обома палатами, за загальним правилом потребують підпису президента. Якщо він накладає вето, Конгрес може подолати його двома третинами голосів у кожній палаті – за повного складу це 290 голосів у Палаті представників і 67 у Сенаті. Тобто навіть контроль обох палат опозиційною до президента партією не означає, що вона зможе самостійно реалізувати всі свої законодавчі ініціативи.

Отже, результати проміжних виборів визначатимуть, наскільки сильними будуть позиції прихильників підтримки України в Конгресі, які рішення вони зможуть просувати та наскільки ефективно контролюватимуть адміністрацію Трампа. Але остаточний напрям американської політики щодо України залежатиме від сукупної взаємодії Конгресу з Білим домом, бюджетних домовленостей і готовності президента підтримувати відповідні рішення.