«Kyiv not Kiev» як прояв мовної війни з РФ – британська письменниця про утиски української
Джерело: Софія Сміт Ґалер/Instagram
Британська журналістка та авторка книги “Як убити мову” Софія Сміт Ґалер зауважила, що Україна роками є об’єктом мовної війни з боку Росії, яка проявляється у витісненні української мови, нав’язуванні російських форм і боротьбі за міжнародне визнання української ідентичності, зокрема у випадку написання “Kyiv” замість “Kiev”.
Письменниця розповіла про українську мову як одну з тем свого дослідження про лінгвоцид — цілеспрямоване витіснення та знищення мов. Вона відзначила, що українська тривалий час зазнавала тиску з боку Росії.
Я вважаю, що ви майже напевно брали участь у мовній війні. І якщо ви мені не вірите, чи пам’ятаєте ви, як кілька років тому змінили те, як ви вимовляєте та пишете назву міста Київ? Раніше це було “Kiev”, чи не так? Але чи знаєте ви, чому ми це зробили? І що сталося з того часу?
Переглянути цей допис в Instagram
Ґалер відзначила, що Україна тривалий час поставала перед загрозою для своєї мови через російський лінгвоцид. І ця нинішня війна, зазначає журналістка, лише останній приклад. Вона нагадала, що протягом століть і Російська імперія, як і СРСР, впроваджували політику, спрямовану на применшення української мови та підвищення статусу російської. Політика та укази означали, що українську мову часто витісняли з суспільного життя, політики та університетів. Іноді її навіть помилково називали діалектом російської мови.
Україна здобула незалежність у 1991 році. Тож минуло лише трохи більше 30 років, як країна змогла відновитися після цього лінгвоциду. Втім тепер, наголошує Ґалер, розпочалася повномасштабна війна, у якій глава РФ Володимир Путін прагне зосередити увагу на російськомовних громадянах України, “натякаючи, що їхня розмова російською означає, що вони повинні жити на окупованій Росією території, а не те, що це є спадщиною російського лінгвістичного імперіалізму в нині суверенній країні”. Журналістка акцентувала, що нині Росія намагається витіснити українську мову всюди на окупованих територіях, аби знову нав’язати російську.
На Заході кампанія “Kyiv Not Kiev” була настільки успішною, що супермаркети перейменували те, що я з дитинства називала [котлетою] по-київськи (“Kiev”). Тепер це “Chicken Kyiv”, що відображає те, як це пишеться та вимовляється українською мовою. Ця кампанія завжди була чимось більшим, ніж просто зміною слова. Йшлося про те, щоб дати Заходу зрозуміти: багато з того, що ми чули про Україну в минулому, насправді подавалося **крізь призму Росії, а не самої України**, – зазначає Ґалер.
- Президент Франції Емманюель Макрон у четверті роковини повномасштабної війни залишив допис українською мовою.
- З вересня 2026 року українську мову включать до офіційної шкільної програми Відня як другу іноземну.
- Редакторка культурного відділу The Guardian Шарлотта Гіґґінс написала книжку Ukrainian Lessons (“Уроки української”), присвячену мистецтву, повсякденному життю та опору в Україні в умовах війни.
Британська журналістка та авторка книги “Як убити мову” Софія Сміт Ґалер зауважила, що Україна роками є об’єктом мовної війни з боку Росії, яка проявляється у витісненні української мови, нав’язуванні російських форм і боротьбі за міжнародне визнання української ідентичності, зокрема у випадку написання “Kyiv” замість “Kiev”.
Том Голланд представив нову лімітовану лінійку безалкогольних напоїв Bero shandy. За словами актора, на створення фруктових смаків його надихнули мама та Зендея.
Іранські медіа з посиланням на анонімні джерела повідомляють, що президент країни Масуд Пезешкіан нібито звернувся з листом про відставку на тлі загострення конфлікту між урядом і силовими структурами. Офіційного підтвердження цієї інформації нині немає.
Сотні людей у кенійському місті Наньюкі протестують проти планів США створити карантинний центр для американців, які контактували з вірусом Ебола. Акція відбулася після того, як Високий суд Кенії тимчасово призупинив реалізацію проєкту.
Представники ЛГБТК+ спільноти в Гані почали видаляти дописи в соцмережах і переглядати свою онлайн-присутність після ухвалення нового законопроєкту. Документ передбачає від трьох до десяти років ув’язнення.