Китай перепродає рекордні запаси російського газу

Джерело: Reuters

Китайські компанії перепродають рекордні обсяги зрідженого газу на тлі зростання спотових цін, оскільки Китай має достатньо внутрішнього та трубопровідного газу для задоволення власного ослабленого попиту, що різко контрастує з іншими азійськими покупцями.

Китай у березні перепродав 8–10 партій зрідженого природного газу (LNG), що стало найвищим місячним показником за весь час спостережень, свідчать дані ICIS, Kpler і Vortexa.

З початку року обсяги перепродажу сягнули 1,31 млн тонн (19 партій). Із них десять було поставлено до Південної Кореї, п’ять — до Таїланду, решта — до Японії, Індії та Філіппін. Для порівняння, Китай перепродав 0,82 мільйона тонн у 2025 році та 0,98 мільйона тонн у 2023 році, що є другим за величиною річним показником за всю історію спостережень.

Країна змогла збільшити обсяги перепродажу, оскільки її власна потреба у LNG стабілізувалася: слабка економічна активність знижує промисловий попит, тоді як внутрішній видобуток газу та трубопровідні постачання з Росії зростають.

Тим часом, імпорт LNG у березні скоротився до 3,68 млн тонн — найнижчого показника з квітня 2018 року.

Ціни на LNG в Азії зросли на 85% після ударів США та Ізраїлю по Ірану 28 лютого, що порушило постачання енергоносіїв через Ормузьку протоку.

Як пише TMT, Китай заробляє на різниці між своїми дешевими довгостроковими контрактами з Росією та дорогим спотовим ринком. Російський трубопровідний газ коштує Китаю приблизно $250 за 1000 куб. м. Водночас, ціни в Азії зросли до $830 за 1000 куб. м. Маржа Китаю під час перепродажу може перевищувати закупівельну втричі. Кожна стандартна LNG-постачання (близько 70 млн. куб. м) може приносити до $40 млн прибутку.

Додамо, імпорт скрапленого природного газу до Азії минулого місяця впав до мінімум за понад три роки, оскільки конфлікт на Близькому Сході призвів до рекордного скорочення постачань та зростання цін.

Ескалація військового конфлікту на Близькому Сході перекрила ключові канали постачання і спровокувала ціновий шок, змушуючи азійські країни екстрено переходити на спалювання вугілля.

Як зазначається, постачання СПГ до Азіатсько-Тихоокеанського регіону в березні скоротилися на 8,6% у річному вираженні, становивши всього близько 20,6 млн тонн. Це найбільше падіння з грудня 2022 року.

За прогнозами аналітиків, через фізичну руйнацію інфраструктури і жорстоку конкуренцію за доступні спотові партії, ціни на газ в Азії можуть злетіти ще на 50%.

Березневий обвал імпорту нерівномірно вдарив по економіках регіону. Китай та Індія недоотримали близько 20% обсягів СПГ проти березня минулого року. Постачання газу до Пакистану впало майже на 70% у річному обчисленні.

Гостра нестача блакитного палива змушує азійські уряди вживати радикальних заходів. Низка країн, включаючи Бангладеш, Індію та Японію, були змушені розконсервувати старі потужності та масово повернутися до спалювання вугілля. У В’єтнамі найбільший конгломерат країни Vingroup JSC офіційно звернувся до уряду з проханням дозволити повністю відмовитись від реалізації великого СПГ-проекту на користь зведення об’єктів відновлюваної енергетики.

Попри дефіцит, азійським покупцям все ж таки вдалося перехопити частину СПГ-вантажів, що спершу призначалися для Європи.

Тим часом, зростання імпорту СПГ до Західної Європи в березні різко сповільнилося, становивши всього 3,5% у річному вираженні.

Раніше Букви повідомляли, що світовий експорт зрідженого природного газу знизився до шестимісячного мінімуму, нівелювавши нещодавнє збільшення постачань зі США та інших країн.

Згідно з аналізом даних відстеження суден на Kpler, десятиденна ковзна середня обсягів експорту СПГ з початку місяця впала приблизно на 20% — до 1,1 млн тонн. Це мінімальний показник із вересня минулого року.

Падіння відбувається переважно з Катару та меншою мірою з Об’єднаних Арабських Еміратів. Обом країнам необхідно постачати паливо через Ормузьку протоку, аби дістатися до клієнтів в Азії та Європі.

Світове виробництво СПГ протягом усього минулого року постійно зростало, переважно завдяки запуску нових проєктів у США та Канаді. Однак нині це зростання повністю нівельоване втратою катарських обсягів та закриттям Ормузької протоки.

Додамо, постачання зрідженого природного газу із країн Перської затоки можуть різко скоротитися вже протягом десяти днів через блокаду Ормузької протоки та удари по енергетичній інфраструктурі Катару, що загрожує дефіцитом і зростанням глобальних цін.

Катар, котрий забезпечує близько п’ятої частини світового виробництва СПГ, був змушений зупинити експорт після того, як Іран заблокував Ормузьку протоку на початку конфлікту. Додатково ситуацію ускладнили ракетні удари Ірану по великому газовому комплексу Ras Laffan, що призвело до різкого зростання цін на газ у Європі та Азії.

Водночас частина танкерів, завантажених у Катарі та Об’єднаних Арабських Еміратах, ще до початку війни вже перебувала в дорозі. Саме ці постачання нині доходять до покупців, тоді як нові обсяги не надходять.

Країни, які залежать від імпорту газу, змушені або купувати дорожчий СПГ на світовому ринку, або переходити на альтернативні джерела енергії, або обмежувати споживання.

За даними відстеження суден, до Азії — яка купує близько 90% СПГ із регіону — прямує лише один танкер. До Європи мають прибути ще шість поставок.

Найбільш уразливою є ситуація в Пакистані, який торік імпортував майже 99% СПГ із Катару. Два термінали країни вже скоротили роботу до шостої частини від звичайного рівня і можуть повністю припинити подачу газу до кінця місяця.

За словами керівника Pakistan GasPort Ікбала Ахмеда, один із терміналів найближчими днями повністю вичерпає запаси.

Після цього газ закінчиться. Ми не знаємо, коли надійде наступна партія, — зазначив він.

Пакистан намагався закупити газ у Європі, США, Омані та інших країнах, однак ціни виявилися занадто високими. З початку війни в Ірані вартість СПГ в Азії за індикатором JKM подвоїлася — приблизно до 23 доларів за мільйон британських теплових одиниць.

У разі збереження дефіциту країна може перейти на дорожче мазутне паливо для виробництва електроенергії.

Схожі ризики існують і для Бангладеша, де вже запроваджують обмеження споживання газу, зокрема закривають університети.

Тайвань, один із найбільших імпортерів СПГ із регіону, намагається компенсувати дефіцит і вже законтрактував 22 поставки, що мають забезпечити потреби до кінця квітня.

Китай і Японія також можуть збільшити закупівлі газу на спотовому ринку, однак паралельно розглядають повернення до вугілля. Японія частково відновлює роботу атомних електростанцій, тоді як Китай може компенсувати дефіцит шляхом власного видобутку та вугільної генерації.

Експерти зазначають, що навіть у разі відновлення судноплавства через Ормузьку протоку світовий ринок залишатиметься напруженим. За оцінками влади Катару, близько 17% виробничих потужностей країни з виробництва СПГ буде виведено з експлуатації на строк від трьох до п’яти років через пошкодження інфраструктури.

Тим часом, Іран заявив про намір запровадити цілковиту блокаду Ормузької протоки – найважливішої світової артерії для транспортування нафти. Таку заяву оприлюднив Корпус вартових ісламської революції (КВІР) у неділю, 22 березня, як пряму відповідь на погрози американського президента Дональда Трампа.

Напруженість стрімко зросла після того, як у суботу Трамп висунув Тегерану ультиматум: протягом 48 годин іранська мторона має забезпечити вільний рух протокою. В іншому разі президент США пообіцяв “стерти з лиця землі” (obliterate) енергетичну інфраструктуру Ірану.

Відповідь Ірану була не менш жорсткою. У своїй недільній заяві представники КВІР підкреслили, що під ударом опиняться не лише американські активи. У тексті зазначено, що компанії з американськими акціями будуть “повністю знищені”, якщо Вашингтон атакує іранські об’єкти.

Окрім цього, Тегеран розширив коло потенційних цілей на сусідні держави. Зокрема, було заявлено, що енергетичні потужності в країнах, де розташовані американські військові бази, стануть “законними” об’єктами для нападів.

Президент США Дональд Трамп заявив, що охороняти Ормузьку протоку мають не Сполучені Штати, адже вони нею не користуються.
Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає плани окупації чи блокади іранського острова Харг, аби змусити Іран відкрити Ормузьку протоку.
Після повідомлень про удар по військовій базі Дієго-Гарсія в Індійському океані західні експерти обговорюють можливу дальність іранських ракет і наслідки для безпеки Європи.
Увечері в суботу Іран випустив балістичні ракети по півдню Ізраїлю – під удар потрапили місто Дімона, де розташований ядерний об’єкт, а також сусідній Арад. За попередніми даними, поранення отримали понад 100 людей.

Китай перепродає рекордні обсяги LNG, користуючись обмеженою світовою пропозицією