Лауреат Нобелівської премії пропустив дзвінок комітету

Джерело: АР, Стенфордський університет

Американський науковець Карл Дайссерот пропустив дзвінок від Нобелівського комітету, під час якого йому мали повідомити про присудження премії з фізіології та медицини. Зв’язатися з ним вдалося лише через дружину.

Дзвінок надійшов о 00:27. Перед цим професор Стенфордського університету, який часто працює далеко за північ, переглядав наукові праці та листувався зі студентами, а потім ліг відпочити.

За кілька секунд після пропущеного дзвінка задзвонив телефон його дружини Мішель Монж. На тому кінці запитали: “Можна поговорити з Карлом?”

Дайссерот згодом зізнався, що новина про Нобелівську премію його приголомшила.

“Я був дуже здивований. Приблизно на 30 секунд я втратив здатність складати слова”, – розповів він.

Водночас, за його словами, дружина поставилася до новини значно спокійніше.

54-річний Дайссерот розділив Нобелівську премію 2026 року з фізіології та медицини з Петером Геґеманном та Георгом Нагелем.

Їх нагородили за відкриття, які дали змогу створити оптогенетику – метод, що дозволяє за допомогою світла вмикати або вимикати активність окремих нервових клітин у живому мозку.

Дайссерот є професором біоінженерії, психіатрії та поведінкових наук у Стенфорді, а також працює в Медичному інституті Говарда Г’юза.

Одним із його ключових досягнень стала розробка методу, за якого в клітини мозку ссавців вводять світлочутливі мікробні білки – опсини. Це дозволяє керувати активністю окремих нервових клітин за допомогою світла.

Сам науковець зазначив, що особливо радий розділити премію саме з Геґеманном і Нагелем, оскільки їхні роботи охоплюють увесь шлях розвитку оптогенетики – від ранніх досліджень водоростей до складних експериментів у нейронауці.

Він також наголосив, що для нього ця робота має не лише наукове, а й практичне значення.

“Я лікар-науковець. Я психіатр. Мені не байдуже до моїх пацієнтів з аутизмом і депресією. Мені важлива надія, яку це дає”, – сказав він.

Водночас Дайссерот зазначив, що його так само цікавить і фундаментальне розуміння роботи мозку.

“Мені важливо зрозуміти цей дивовижний орган – мозок, те, як він працює, як обробляє інформацію і як створює все те, що робить нас людьми”, – додав науковець.

Після звістки про премію Дайссерот уже не спав. Кілька годин він приймав вітальні дзвінки та давав інтерв’ю журналістам.

“Справжнього сну так і не вийшло”, – сказав він приблизно через годину після оголошення.

Близько 3:30 ранку до його будинку у Стенфорді приїхали фотограф і відеооператор Associated Press. Біля будинку стояли декорації до Геловіну, а всередині горіло лише одне світло. Фотограф спочатку навіть подумав, що помилився адресою.

Двері відчинила Мішель Монж, яка також працює у Стенфорді та є дитячою нейроонкологинею. У цей час її чоловік сидів на дивані й продовжував відповідати на дзвінки.

Монж залишалася поруч під час нічних інтерв’ю та готувала каву співробітникам університету, які приєдналися до святкування.

“Я дуже рада. Знаю, що я упереджена, але він справді змінив нейронауку – і, фактично, ще кілька інших галузей. Я дуже ним пишаюся”, – сказала вона.

Після кількох годин привітань та інтерв’ю Дайссерот попросив зробити перерву. Близько 6:30 ранку мали прокинутися його діти, яким перед школою потрібно було приготувати обіди.

Коли один із представників Стенфорду припустив, що сусідів може турбувати нічна метушня, Монж відповіла, що вони живуть у районі для викладачів університету.

“У цьому районі багато Нобелівських лауреатів”, – сказала вона.

Нобелівську премію з фізіології та медицини 2026 року присудили Карлу Дайссероту, Петеру Геґеманну та Георгу Наґелю. Нагороду вони отримали “за відкриття, пов’язані зі світлокерованими іонними каналами та оптогенетикою”.

Лауреат Нобелівської премії з медицини пропустив дзвінок з новиною про перемогу