«Люди почали зловживати дозволом, виїжджати і не повертатися» – волонтер про систему «Шлях»

Питання виїзду за кордон є предметом активних дискусій ще з початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, це стосується чоловіків, положення щодо виїзду яких з часом розширюються. Ці зміни впливають на загальні настрої в суспільстві, певна категорія якого скаржиться на обмеження свобод і висловлює бажання виїхати з країни. Однак, незаконний перетин кордону у воєнний час тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Вона може бути адміністративною або кримінальною, залежно від кожного конкретного випадку. Незаконність перетину кордону може бути спричинена залученням підроблених документів, хабарів тощо. Ще одним протиправним способом виїзду за кордон є використання системи “Шлях”. У цьому випадку чоловіки реєструються як волонтери або працівники транспортних компаній, виїжджають та не повертаються протягом 30 днів, що порушує чинне законодавство.

Система “Шлях” запрацювала в Україні у березні 2022 року, хоча її створення почалося раніше. Головною її метою було усунення корупційних ризиків у сфері видачі дозволів та ліцензій на міжнародні вантажні перевезення. Згодом систему дещо адаптували,  щоб допомагати, зокрема, волонтерам привозити з-за кордону гуманітарну допомогу для армії та інших людей, які її потребують. Однак, коли йдеться про виїзд чоловіка призовного віку за межі держави, він повинен офіційно представити себе від благодійної або громадської організації та бути внесеним до інформаційної системи “Шлях”.

Відповідно, організація, від якої їде волонтер, також повинна бути офіційно зареєстрована, а допомога, яку потрібно отримати, має бути підтверджена відповідним запитом. Ці заходи спрямовані на забезпечення прозорої політики отримання дозволів на виїзд за кордон. Однак, станом на сьогодні, відомі випадки, коли особи, які виїхали за допомогою “Шляху”, залишилися за кордоном. Це не лише вплинуло на довіру до системи, але й ускладнило ситуацію для інших волонтерів, які мають законні підстави для виїзду.

Власною історією поділився й волонтер Роман Данилейко, який увосьме отримав відмову на виїзд в законному порядку за системою “Шлях”.  Тим часом чоловік є засновником фонду “GRACE FOUNDATION”, що опікується забезпеченням військових. Більше про здійснені обсяги допомоги фонду, інструменти заохочення до зборів, проблематику отримання дозволів на виїзд, бюрократію й інші аспекти відбору – Роман ділиться для Букв.

Джерело: скриншот твіту Романа

– Романе, розпочнемо з діяльності Вашого благодійного фонду, який опікується забезпеченням потреб військових. Відколи фонд розпочав свою діяльність, і які основні потреби захисників вже вдалось покрити за цей час? 

– Офіційно фонд розпочав свою діяльність з лютого 2024 року. Однак почали саме волонтерську діяльність, яка вже пізніше переросла у фонд, ще у березні 2022 року. За цей час ми закупили близько 45-ти автомобілів, понад 100 дронів. Дрони залишаються головною потребою для всіх напрямків, адже це дуже потужний засіб для знищення ворога. Якщо в одного підрозділу на день є 40 дронів – це дуже круто. Також ми займаємось ремонтом автомобілів для військових й вже близько 40 авто було відремонтовано. Загально, думаю, десь на 15-20 мільйонів допомоги ми зібрали та передали протягом цього часу.

– Розуміємо, що зараз як благодійних організацій, так і окремих волонтерів дійсно багато. Враховуючи це, яких викликів Ви першочергово зазнаєте? Як швидко вдається закривати збори, коли люди виснажені як фінансово, так і морально?

– Насправді, зараз для фондів дуже легко робити деякі речі, адже більшість маленьких фондів розпалися в середині 2023 року. Зокрема через те, що перестали отримувати фінансування з-за кордону. Не секрет, що для багатьох це був просто бізнес. Вони брали певну частку надходжень, заробляли на цьому, перепродавали волонтерку тощо. Це також не секрет, багато хто знає, що такі жахи відбувались. Тому багато фондів не вижило й зараз займатися фундацією досить круто, адже ми вільні, у нас великий простір, ми можемо опікуватися будь-яким напрямком, розкручувати свої соцмережі, допомагати конкретним військовим й на певній ділянці фронту. Тож не скажу, що є саме виклики, просто це все вимагає багато часу. Додатково, розуміємо, що окрім волонтерської діяльності необхідно заробляти собі кошти на життя. Більшість фондів не є прибутковими організаціями, вони не мають зарплати, відсотків, нарахувань й іншого.

Фото: особистий архів фонду

– Чи можемо ми говорити про конкретні методи заохочення людей, які Ви використовуєте, аби вони підтримували збори? Наприклад, в Інстаграмі Ви робите розіграші різних речей, включаючи футболки з автографом відомих персоналій.

– Розуміємо, що методи заохочення вже не є новим явищем. Звісно, чим більше збір, тим доречніше залучити якісь подарунки, відповідно до розіграшу. Тому що це стимулює деяких людей задонатити умовно ті 100, 200 гривень. Для волонтерів є завдання знаходити донорів, спонсорів, які зможуть надати для розіграшу якусь, наприклад, техніку. Буває, що купляємо і власним коштом. Це спонукає людей донатити певні фінанси. Йдеться про будь-яку суму. Ми бачимо, що більшість масштабних зборів зараз здійснюють під супровід розіграшів. Маленькі збори, умовно можна закривати громадою у Твіттері досить швидко. Однак зараз все виходить на більш офіційний рівень. Аби здійснювати діяльність, потрібно мати певні запити від військових частин, зокрема. Так чи інакше, потрібен документ й базова організація передачі всього майна. Тому, якщо говорити про наші крайні збори, у нас на кожен автомобіль є запит від військової частини, погоджений та підписаний командирами. До того ж цей запит є в реєстрі.

Фото: особистий архів фонду

– Розпочнемо тему щодо системи “Шлях”, яка фактично дозволяє перетин кордону особами, що виїжджають з благодійною метою. Для українців, що не дотичні до теми волонтерства, чи можемо на Вашому досвіді пояснити, як працює ця система?

– Першочергово система “Шлях” була створена для перевізників гуманітарних вантажів. З часом до неї почали додавати волонтерів, виїзд яких, певною мірою, спрощує логістику. Адже волонтер може поїхати, придбати автомобіль і безпосередньо самостійно перевезти його через кордон. Це, звісно, економить час та гроші. Волонтерам спочатку було набагато легше. Можна було просто направити запит від військової частини до однієї з ОДА, щоб вона умовно надала дозвіл для митниці. Так люди їздили певний час. Однак деякі почали зловживати, зокрема виїжджати й не повертатися. Через деякий період система “Шлях” стала дещо корупційною. Люди почали купляти собі місце в цій системі. І вже восени 2023 року це питання ніби почали більш регулювати.

Зараз виїзди стали проблематичними через низку скандалів, зокрема стосовно блогерів, які, користуючись системою, їздять на відпочинок. Ці люди зробили найбільше лиха для волонтерського руху. Немає ніякої дискредитації держави чи державних органів. Вони, певною мірою, виконували свою роботу. Однак за два роки було б доречно вже подбати про механізм покарань. Натомість люди, які зловживали цим становищем, призвели до того, що зараз виїхати за системою “Шлях” як волонтер, практично неможливо. Ймовірно, йдеться про накази зверху. Бо, наприклад, голова ОДА зараз лише підписує накази й взагалі не причетна до комісії та не може впливати на її рішення. Ми знаємо, що попередньо збираються представники поліції, військового керівництва, вони вивчають документи й вирішують, чи надавати людині дозвіл на виїзд, чи ні.

– Станом на сьогодні, Ви увосьме отримали відмову на виїзд в законному порядку за системою “Шлях”? Від яких структур безпосередньо надходить відмова й, дотепер, чи є належне обґрунтування причини?

– На жаль, ми зазнали того, що нам кажуть про те, що ми два роки нікуди не виїжджали й перший раз нам їхати не можна. І вони навіть не знають, як це все правильно зробити, бо бояться. І за людей, які не повертаються. Адже все це перетворюється в адмінпорушення, тривають слідчі дії, до цих людей приходить поліція, запитує, чому комусь надали виїзд тощо. І все це призвело до того, що, маючи значну проблему на фронті, коли у нас розширюється Харківський напрямок, багато волонтерів не отримують дозволу на виїзд з важливою метою. Тобто, якщо умовно ви не знайомий для Управління інфраструктури волонтер, ви можете декілька місяців подавати прохання на виїзд, але вам його не нададуть.

На дев’ятий раз, коли ми вже подали прохання в полтавське ОВА, то почався хоча б якийсь рух. Станом на сьогодні, ми подали додаткову заяву з конкретикою наших дій за кордоном. Адже профільна комісія попросила надати більш детальне роз’яснення, включаючи дати повернення. Результати вже будемо знати на наступному тижні.

Загалом, коли ти приносиш документи, вони навіть не кажуть, що саме з ними не так. Просто надають відмову або телефоном, або у письмовій формі. Взагалі зараз все вирішує профільна комісія Управління інфраструктури кожної ОВА. Беруть ваші документи, ви приходите в канцелярію й реєструєте офіційний лист, далі це проходить погодження Управління інфраструктури й вони вже передають це все на комісію. Але, на жаль, дуже багато людей нехтують своєю роботою, деякі документи просто “зависають” і врешті губляться. Іноді волонтерам доводиться заново подавати всі документи.

– Ви згадали про те, що відмову намагаються пояснити тим, що Ваша волонтерська діяльність розпочалась відносно нещодавно й це перший виїзд за кордон. Чому це відбувається, якщо є всі документи, які підтверджують прозорість діяльності?

– Розумієте, більшість держслужбовців звикли до певної “бульбашки”, в якій вони працюють. Тобто, умовно є 50 волонтерів й 40 з них – вони знають особисто. Виходить, що й підтримують саме з ними зв’язок щодо конкретних напрямків й певною мірою довіряють. Тут приходить незнайомий волонтер, який також два роки працює на армію, але вони його не знають. Ви їм пояснюєте, але вони не розуміють, чому є волонтери, які можуть надавати допомогу на мільйони, але вони чомусь не засвітилися в їхній “бульбашці”. Насправді ж, це просто помилка системи, де,  знову-таки, у кожного є свої знайомі, на яких вони орієнтуються. Тобто, ситуація і смішна, і сумна водночас. 

Фото: особистий архів фонду

– Попри офіційно зареєстрований благодійний фонд й усі документи, що засвідчують його роботу, якими є інші методи перевірки діяльності? Я правильно розумію, що запит від військової частини, для якої призначена допомога, є обов’язковим?

– Звичайно, що має бути форма звернення від фонду й також обов’язково запити від військових частин. Однак, бажано, щоб це дійсно був волонтер, який щось робить, бо всі запити перевіряються, включаючи діяльність фонду. Власне, діяльність волонтерів дуже легко можна підтвердити, перевіривши соціальні мережі людини й переконавшись, чи вона живе життя, чи дійсно робить звіти своєї діяльності. Також має бути лист-звернення до голови ОВА й дозвіл на обробку даних особи, яка їде від фонду. Ще для перетинання кордону вже будуть потрібні військові квитки з оновленими даними.

– Скажіть, чи правда, що першочерговою метою Вашого виїзду за кордон є перевезення авто для військових? Незалежно від того, чи вийде отримати право на виїзд, якими є інші варіанти транспортування авто через кордон?

– Насправді головною метою є не автомобілі, адже їх ми можемо і вже перевозили без цього. Зокрема, можна замовити транспортування автомобіля в компаніях, які цим опікуються, або також моя дружина часто їздила й привозила авто. Натомість нашою головною метою є зустрічі з різними фондами та спонсорами. Адже є інші проєкти, які заплановані на червень-липень, що, звичайно, пов’язані з військовими, але потребують фінансів. Тож потрібно проводити багато зустрічей з різними організаціями й це вимагає певний час, зокрема місяці. Також йдеться про зустрічі з релігійними організаціями, тому що вони дуже хороші донори для України, які вже багато зробили. Однак, деякі питання неможливо пояснити комісії. Їх більше цікавлять бюрократичні питання.

Фото: особистий архів фонду

– Романе, як загалом на подібні ситуації реагують військові? Чи можемо ми наочно пояснити, як час, який зараз витрачається на отримання дозволу для виїзду, впливає на загальне становище військових? Адже вони не можуть чекати…

– Скажемо так: військові роблять свою справу. Вони насправді намагаються не поглиблюватися в ці питання, адже це є проблемою більше волонтерів. Звісно, що військовим не подобається той факт, що люди тікають за кордон. Однак у них є більш глобальні проблеми, які потребують постійної концентрації. Якщо військові думатимуть про проблеми цивільних – це буде дуже погано, зокрема для їх психологічного стану. Й загалом, ми намагаємось не деморалізувати їх цими розмовами.  Нам усім зараз потрібно боротися, бо постало питання виживання країни. Те, що в нас є проблеми з тим, що багато людей виїжджають – вони завжди будуть. Ще до повномасштабної війни, коли було важко отримати закордонний паспорт, деякі люди знаходили низку шляхів перетнути кордон. Це не щось нове. Натомість зараз нам потрібно єднатися, як країні й спільно робити важливі справи. І ці ж справи матимуть свої позитивні результати на більшість процесів всередині держави.