Майклу Джей Фоксу – 65: кар’єра, культові ролі та життя з хворобою Паркінсона
Джерело: Букви
9 червня американсько-канадський актор Майкл Джей Фокс відзначає 65-річчя. За свою кар’єру він став одним із найвідоміших акторів 1980-х і 1990-х років, здобувши світову популярність завдяки ролі в кінотрилогії “Назад у майбутнє”.
Майкл Ендрю Фокс народився 9 червня 1961 року в Едмонтоні, провінція Альберта, Канада. Його батько Білл Фокс служив у збройних силах Канади, а мати Філліс Фокс була акторкою. Через службу батька родина часто переїжджала і жила в різних містах Канади. Окрім Майкла, у сім’ї було ще п’ятеро дітей.
Коли майбутньому актору було 13 років, його батько пішов у відставку, і родина оселилася у передмісті Ванкувера – місті Бернабі. Там Фокс навчався в одній школі з майбутнім музикантом Браяном Адамсом. Згодом один зі шкільних театрів у Південному Бернабі назвали на честь актора.
У дитинстві Майкл Джей Фокс серйозно захоплювався хокеєм і певний час пов’язував із ним своє майбутнє. Однак через невисокий зріст – близько 164 сантиметрів – він зрештою залишив спорт і почав придивлятися до акторства. Його викладач акторської майстерності помітив талант хлопця, і вже у 15 років Фокс отримав першу роль на екрані – у канадському серіалі CBC “Лео і я”.
Цікаво, що спершу творці не хотіли запрошувати 15-річного підлітка на прослуховування, бо шукали значно молодшого хлопчика. Однак Фокс завжди виглядав молодшим за свій вік і зрештою отримав роль. Саме після цього досвіду він остаточно вирішив пов’язати життя з акторством.
У 18 років Фокс ухвалив рішення, яке здивувало його батьків: він залишив школу та переїхав до Лос-Анджелеса, щоб спробувати побудувати кар’єру в Голлівуді. Перші роки в США були непростими. Роботи було мало, актор переживав фінансові труднощі, заліз у борги, продав меблі й уже думав повернутися до Канади.
Ситуацію змінив телефонний дзвінок із пропозицією зніматися в серіалі “Сімейні узи”. Спершу головними героями мали бути батьки, однак образ Алекса П. Кітона у виконанні Фокса швидко привернув увагу глядачів. Серіал виходив на NBC з 1982 до 1989 року, став одним із найпопулярніших телепроєктів свого часу та приніс актору три премії “Еммі” й “Золотий глобус”.
Під час роботи над “Сімейними узами” Фокс познайомився з акторкою Трейсі Поллан, яка грала кохану його персонажа. У 1988 році вони одружилися. Подружжя виховало чотирьох дітей: Сема Майкла, близнюків Скайлер Френсіс і Аквіну Кетлін, а також Есме Аннабель.
Найвідомішою роллю Майкла Джей Фокса став Марті МакФлай у фантастичній комедії “Назад у майбутнє”. Режисер Роберт Земекіс хотів бачити саме його в головній ролі, однак через зайнятість Фокса в “Сімейних узах” спочатку роль отримав Ерік Штольц. Після початку знімань творці вирішили замінити актора, і Фокс усе ж приєднався до проєкту.
Графік був надзвичайно виснажливим: удень він знімався у “Сімейних узах”, а ввечері та вночі працював на майданчику “Назад у майбутнє”. У такому режимі актор провів близько двох місяців. Фільм вийшов у 1985 році, став касовим хітом і перетворив Марті МакФлая на одного з найвпізнаваніших персонажів в історії кіно.
Після успіху першої частини Фокс повернувся до ролі у двох продовженнях, які вийшли у 1989 та 1990 роках. У другому фільмі він зіграв одразу кілька образів – Марті, його дітей із майбутнього та старшу версію героя. У третій частині актор також втілив предка Марті – Шеймуса МакФлая.
Паралельно Фокс активно знімався в інших фільмах. Серед його відомих робіт – “Вовченя”, “Секрет мого успіху”, “Яскраві вогні, велике місто”, “Військові втрати”, “Доктор Голівуд”, “Консьєрж”, “Життя з Майкі”, “Жадібність”, “Американський президент”, “Марс атакує!” та “Страшили”.
У комедії “Секрет мого успіху” актор зіграв випускника університету Канзасу, який переїжджає до Нью-Йорка і намагається зробити кар’єру у великому бізнесі. У драмі “Яскраві вогні, велике місто” він відійшов від звичного комедійного амплуа й зіграв працівника журналу, який переживає особисту кризу. А у воєнній драмі “Військові втрати” з Шоном Пенном Фокс отримав одну зі своїх найсерйозніших ролей.
Останньою великою роботою актора в кіно стала стрічка “Страшили” 1996 року. У ній він зіграв архітектора Френка Бенністера, який після загибелі дружини починає бачити привидів. Фільм поєднав елементи містики, драми й чорної комедії, а гру Фокса критики називали однією з його найкращих за тривалий час.
Окрім кіно, Фокс багато працював у телевізійних проєктах. У серіалі “Спін-Сіті”, який виходив з 1996 до 2002 року, він зіграв заступника мера Нью-Йорка Майка Флаерті. За цю роль актор отримав премію “Еммі”, три “Золоті глобуси” та дві премії “Гільдії кіноакторів”.
Під час роботи над “Спін-Сіті” Фокс повідомив колегам, що має хворобу Паркінсона. Перші симптоми з’явилися ще на початку 1990-х, а діагноз йому поставили у 1991 році. Публічно актор розповів про хворобу у 1998 році. Згодом він залишив “Спін-Сіті”, щоб більше часу приділяти родині та боротьбі з хворобою.
Після цього Фокс не зник з екранів повністю. Він з’являвся у гостьових ролях у серіалах “Клініка”, “Юристи Бостона”, “Спаси мене” та “Хороша дружина”.
Актор також займався озвучуванням. Його голосом говорили персонажі у фільмах “Стюарт Літтл”, “Стюарт Літтл 2”, “Дорога додому: Неймовірна подорож”, “Дорога додому 2: Загублені в Сан-Франциско” та мультфільмі “Атлантида: Загублений світ”.
Після оголошення діагнозу Майкл Джей Фокс став одним із найвідоміших публічних голосів у темі хвороби Паркінсона. Він заснував The Michael J. Fox Foundation, який фінансує дослідження методів лікування та пошуку ліків від цього захворювання. Також актор написав кілька автобіографічних книжок, у яких розповів про кар’єру, родину, діагноз і те, як змінилося його життя після хвороби.
Попри проблеми зі здоров’ям, Фокс багато років залишався активним у професії та громадській діяльності. У 2010 році він виступив на церемонії закриття зимових Олімпійських ігор у Ванкувері, де говорив про свою гордість за канадське походження.
Сьогодні Майкл Джей Фокс залишається одним із найупізнаваніших акторів свого покоління. Його кар’єра охоплює понад чотири десятиліття, а ролі в “Сімейних узах”, “Спін-Сіті” та особливо “Назад у майбутнє” давно стали частиною попкультури.
У Йорданії внаслідок іранської атаки загинули двоє американських військовослужбовців, ще один вважається зниклим безвісти. Про це повідомило Центральне командування США (CENTCOM).
Після кількох днів протестів колишній міністр оборони Михайло Федоров опублікував звернення, у якому подякував українцям за підтримку та висловив упевненість, що зміни в країні відбудуться.
Російські окупанти вдарили 250-кілограмовою бомбою по Слов’янську Донецької області. Пошкоджений приватний будинок.
У 427-й бригаді Сил безпілотних систем “Рарог” заявили, що військового внесли до списків СЗЧ не через участь у мітингах проти відставки Михайла Федорова, а через порушення військової дисципліни.
Російські окупанти атакували дроном багатоповерховий будинок у Корабельному районі Херсона. Унаслідок влучання БпЛА постраждали четверо людей.