«Майже усі тварини з інвалідністю – це наслідок людської жорстокості» – зооволонтерка

Тварини є вразливими не лише під час війни, а й у мирний час, особливо коли їх життя залежить від небезпечного впливу людини. Разом з тим, війна поглиблює ці проблеми, створюючи додаткові умови для безкарності людської жорстокості. Ще після деокупації Київщини стало відомо про майже повністю зруйновані притулки, де тварини загинули від голоду, були поранені чи покинуті. Голод також призводить до загибелі тварин у різних регіонах. Деякі хвостаті не можуть бути евакуйовані за кордон, інші залишаються не стерилізованими та незахищеними, а деякі, які виконують службу на передовій, потрапляють під обстріли й зазнають поранення. Через ці реалії в притулки частіше надходять чотирилапі з інвалідністю, адаптувати яких набагато важче. Але завдяки небайдужим, історій успішного відновлення вже значно більше.

Одним із найбільших притулків в Україні, що опікується тваринами з інвалідністю, онкохворими, й іншими випадками, включаючи фізичні та психологічні порушення, є “Дім хвостів”. На початку повномасштабної війни засновниця притулку Анастасія Тиха разом із чоловіком вивезли з Ірпеня більш ніж 20 тварин з інвалідністю й іншими травмами. Тоді вони з усіма тваринами пішки подолали 3 кілометри за понад 3 години. Декілька хвостатих зірвалися з повідців і втекли, інших довелося нести на руках… Фото, зроблені під час цієї евакуації, згодом поширилися мережею, охопивши іноземну аудиторію й ставши важливим свідченням боротьби й самопожертви українців. Вже після деокупації Київщини пара повернулася в Ірпінь і відкрила оновлений притулок, в якому прихистила десятки постраждалих від війни котів і собак. Сьогодні притулок-хоспіс став новим домом для понад 200 чотирилапих: тут приймають тварин із Донецького напрямку та інших регіонів України.

Більше про те, яких наслідків найчастіше зазнають тварини від жорстоких дій людей, якими є етапи їх порятунку та реабілітації, про одну з найважчих евакуацій з Донеччини, а також історії хвостиків, що зазнали особливо важких травм, але яких вдалось врятувати – розповідаємо в матеріалі із засновницею притулку “Дім хвостів” Анастасією Тихою.

Фото: фотографа Крістофера Окіконе, опублікуване у Wall Street Journal. На фото: Анастасія Тиха

За словами зооволонтерки, прохання про допомогу чотирилапим найчастіше надходять через соціальні мережі або ж від знайомих волонтерів чи безпосередньо військових. Вже коли тварину, що потребує допомоги, привозять до притулку, її спершу доставляють до профільних лікарів, де роблять усі необхідні аналізи та діагностику, а відтак, якщо потрібно, здійснюють лікування та операції.  

“Далі ми відкриваємо збір на тварину, а після виписки хвостик їде до притулку. Тут він або знаходить нову родину, або живе до кінця життя. На цю тварину більше зборів не ведеться, ми її утримуємо за власні кошти.  Важливо, що фінансування притулку йде від мене і мого чоловіка, ми відкриваємо збори тільки на лікування, або дуже масштабні на кшталт: візочків для тварин з інвалідністю, чи нові вольєри. Іноді допомагають три фонди: UAnimals, Нова Україна і Suziria Group”, – пояснює Анастасія.

Допомога одному котику або песику може обійтися у 30-40, а інколи 100 тисяч гривень. Адже травми та хвороби, з якими надходять тварини, вкрай вагомі: численні переломи, втрата або відмова кінцівок, деяких органів, контузії, рак, різні новоутворення, ниркова недостатність, проблеми із серцем… Також є чимало історій, коли тваринок знаходять не лише в занедбаному стані, але й з ознаками тривалого насилля.

“На жаль, майже усі тварини з інвалідністю – це наслідок людської жорстокості. Найчастіше – це кулі або збиття автівкою. Але буває і страшніше, наприклад, відрубані лапи, порізані ножем, побиті… Найважчі тварини їдуть з фронту – вони травмовані не тільки фізично, а й психологічно. Ну, і допомоги вони там не отримують, тому приїжджають дуже занедбані, майже при смерті…”, – розповідає зооволонтерка.

Анастасія згадує, що однією з найважчих стала евакуація з Донеччини, а саме Авдіївки, Торецька, Дружківки та Костянтинівки. Тоді, за тиждень, було прийнято понад 30 травмованих тварин, кожна з яких потребувала серйозного лікування.

Фото: особистий архів Анастасії

Серед евакуйованих:

Пес з контузією, що спричинила травму очей; 

Покинутий алабай з вираженою  агресією;

Три вівчарки: одна зі зламаним хребтом, інша – з метастазами по всьому організму;

Пекінес із серцевою недостатністю;

Песик з пухлиною на обличчі, саркомою мʼяких тканин;

Три літніх собаки, дві з них – в критичному стані;

Літня собака з відкритою пухлиною на животі та зламаним, від влучання кулі, стегном;

Повністю паралізована й розстріляна собака;

Цуценя з інвалідністю, грижами та переломами.

“Для мене, найскладніше – це психічно травмовані тварини, їх можна роками адаптувати, й нову родину ми для них не шукаємо, бо це небезпечні тварини (алабаї, вівчарки). Фізична реабілітація, якщо є досвід – це достатньо легко, просто потребує багато часу і фізичних зусиль”, – зазначає Анастасія.

Серед найважчих вихованців притулку  – Флірен. Її знайшли на вулиці, де вона лежала під ялинкою, тремтіла, не їла і не ходила. Тоді Флірен терміново привезли з Житомира під опіку притулку. Під час діагностики, на рентгені було виявлено кулі. Також з’ясувалося, що вона народила за день-два до травми… Далі їй зробили операцію й навіть з’явилась чутливість лап. Однак, згодом розвинулась деградація, у Флірен відмовили лапи.  

Фото: “Дім хвостів”, Флірен

Ще одна історія – вівчарки, евакуйованої з однієї з найгарячіших точок на лінії фронту. Альму врятував з Мар’їнки військовий, який опікувався нею декілька місяців, брав з собою на передислокацію…  Альма стала бойовою товаришкою захисника. Коли її знайшли, вона була дуже занедбана і виснажена, не могла встояти на лапах. Зараз Альма вже має сиву шерсть, хоча їй лише приблизно 4 роки. 

Фото: “Дім хвостів”, Альма

“Ще минулого року у нас була собака Пражик, йому в Кривому Розі пітбуль вирвав щелепу. Пражик сидів на ціпку і не отримав жодної допомоги. Коли ми забрали його, щелепа висіла на тонкому клапті шкіри й лікарі змогли врятувати лише частину. Він може їсти, жувати, пити. Ще він знайшов родину дуже швидко, для мене це найдивовижніше.

Або собака Босс, йому нелюд відрубав передні лапи, лікарі проводили багато операцій, ми зробили йому протези, він травмований психічно, але знайшлася родина, яка не побоялася його взяти до себе”, – ділиться зооволонтерка.

Після підриву росіянами Каховської ГЕС, попри всі труднощі утримання притулку, Анастасія разом з чоловіком ухвалили рішення виїхати до Херсону із власним човном, аби врятувати залишених тварин. Загалом їм вдалося евакуювати понад 30 собак та 6 котів. 

Фото: особистий архів Анастасії

Одна із врятованих – Вишенька. Її дістали зі стрімкого потоку води, ледве витягли через значні розміри. Як згадує Анастасія, вона сиділа з ними у човні під час обстрілів, а потім радо бігла площею до машини й врешті опинилась у притулку. Зараз Вишенька не може знайти нову родину через розмір, адже важить 19 кілограмів… Вона – метис хижацької породи. Під час евакуації собака була єдиною у нашийнику, господарів котрої врешті не знайшли.

Фото: “Дім хвостів”, Вишенька

У притулку проживають тварини від місяця до 19 років. За словами жінки, найважче доглядати за молодими, яких навмисно травмували люди. У собак у віці до одного року простіше формуються дитячі травми або тригери – вони можуть боятися людей або конкретно жінок чи чоловіків, жахатися специфічних звуків або предметів.

Нещодавно Анастасія повідомила, що притулок перебуває на межі закриття, через борги за лікування хвостиків. Також Анастасія наголошувала, що сусіди скаржаться на гавкіт, хоча вони всіляко намагалися його мінімізувати. Дівчина нібито отримувала погрози телефоном, що собак можуть отруїти. Тоді ж власниця відкрила збір на переїзд чотирилапих.

“Це передусім питання викликів утримання притулку. Так, сталось так, що нас виселили з місця, де ми мешкали два роки. Однак ми вже знайшли й облаштували інше, тож притулок продовжує функціонувати. Зараз основна проблема – це дороговартісне будівництво нового притулку… Ми хочемо зробити його більшим і кращим”, – наголошує Анастасія.

Фото: “Дім хвостів”

За словами зооволонтерки, притулки все ще наповнюються значно швидше, аніж розвантажуються. Так, до “Дому хвостів” умовно за день може приїхати 10-15 тварин, особливо якщо це евакуація з прифронтових міст, однак за місяць у родину їде лише 2-3. Крім того, знайти родину чотирилапому складно через те, що не всі люди готові брати тварин з інвалідністю або іншими видимими травмами. 

“Кожне життя варте порятунку й того, щоб за нього боротися. Ми допомагаємо тваринам в дуже великому обсязі, але звичайна людина може врятувати одне життя і полегшити нам задачу. Це не складно, важливе бажання”, – резюмує Анастасія.