«Не лише на картах, але й у пам’яті» – заборона перейменування на честь загиблих Героїв

З початком повномасштабного вторгнення криворіжці продовжують подавати прохання та пропозиції до місцевої влади із дерусифікації, деколонізації топонімів, найменування на честь загиблих захисників. Минулого року міська рада відхилила низку петицій від мешканців міста, що стосувалися саме перейменування. Влітку 2023 року міська влада унормувала це рішення: прийнято положення, яке забороняє найменування топонімів іменами загиблих героїв до кінця воєнного стану з уточненням, що з моменту загибелі має минути три роки.

Станом на сьогодні, Закон зобовʼязує до кінця січня 2024 року провести перейменування. Так, Криворізька міська рада та її виконавчий комітет оголосила прийом пропозицій на перейменування топонімів. Активна громада готує подання на честь загиблих захисників, місцевих спортсменів, лікарів та митців. Натомість активні представники, що балотувалися від заборонених ОПЗЖ, Партії Регіонів тощо – готують власні пропозиції.

Неформальна спільнота “Місто Героїв” та ГО “Екотека” підготували 124 пропозиції, з них – 13 на честь криворіжців, які загинули, захищаючи нашу державу.

“Неформальну спільноту “Місто Героїв” створено після того, як депутати міськради проігнорували петиції про перейменування вулиць на честь загиблих захисників. З того моменту спільнота об’єднує інших ініціаторів петицій та перейменувань на честь Героїв, які зіткнулися з такою ж несправедливістю. Зараз спільнота активно бере участь у процесі перейменування, входить до робочої групи зі створення меморіалу, проводить акції в пам’ять про полеглих захисників”, – представники спільноти в коментарі для Букв.

Історії захисників, пропозиції щодо яких висунули неформальна спільнота “Місто Героїв” та ГО “Екотека”:

Різниченко Олексій – лікар, начальник медичного пункту, загинув при звільненні Лиману. Свою активну громадську діяльність Олексій розпочав під час Революції, ставши її учасником у Харкові. 1-го березня 2014 року був учасником подій біля ОДА, де зазнав травм від проросійськи налаштованих активістів під час штурму будівлі. Після закінчення навчання повернувся до рідного міста для проходження інтернатури, а згодом працював у Амбулаторії загальної практики-сімейної медицини № 7 лікарем загальної практики. Паралельно опікувався роботою з ветеранами АТО, які проходили психологічну реабілітацію. З початком повномасштабної війни пішов добровольцем до військкомату. До 11 травня 2022 року Олексій обіймав посаду начальника роти охорони, також проводив підготовку військових із першої медичної допомоги на полі бою. Активно співпрацював з волонтерами та забезпечував мобілізованих медикаментами та турнікетами. 27 вересня 2022 року, під час евакуації поранених у передмісті Лиману, у розпал боїв за місто, БТР наїхав на міну, через що його екіпаж зазнав несумісних із життям поранень. Олексій загинув, рятуючи життя побратимів.

Джерело: “Місто Героїв”

Обґрунтування щодо відмови у перейменуванні вулиці на честь Олексія Різниченка:

https://www.instagram.com/s/aGlnaGxpZ2h0OjE4MTc2MzQ1MjU3MzAwODk0?igshid=ZWI2YzEzYmMxYg==

Біркун Єгор – спортсмен, чемпіон Європи з ММА, “азовець”, загинув під час оборони Маріуполя. З 2017 по 2021 рік захисник проходив службу в складі полку «Азов». 24 лютого, будучи резервістом, старший солдат Біркун одразу рушив захищати Батьківщину. Єгор загинув зі зброєю в руках, врятувавши своїх побратимів із сильною контузією та намагаючись надати допомогу своєму близькому товаришу та побратиму, зазнав поранень, несумісних із життям. Загинув 22 березня 2022 року, але лише в серпні тіло героя повернули до рідного міста. Протягом життя Єгор займався спортом та навчав цьому майбутнє покоління. Брав участь у змаганнях міста, області та України, має посвідчення кандидата у майстри спорту України. Єгор мав представляти Україну на чемпіонаті світу в Нідерландах, який відбувся наступного дня після його загибелі. Петиція про перейменування вулиці на його честь набрала необхідну кількість голосів за дві доби. Однак на засіданні петицію було відхилено.

Джерело: “Місто Героїв”

Олег Основа – у 2016 році хлопець вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Після випуску його направили в 17-ту Окрему танкову бригаду імені Костянтина Пестушка, де він став заступником командира танкового взводу. Вже у 2022 році Олег отримав підвищення до командира 9-ї танкової роти. Після початку вторгнення разом із ротою вони тримали оборону на Маріупольському напрямку. 7 березня, у місті Вугледар, рота потрапила під обстріл: Олег загинув під час зіткнення з ворогом. Родина, сусіди та друзі Олега вже не перший місяць ведуть боротьбу за перейменування вулиці на честь хлопця. Жителі вулиці висловили бажання перейменувати вулицю, зібрали підписи і підготували необхідні документи. На даний момент заява все ще знаходиться в роботі.

Джерело: “Місто Героїв”

Іван Покідько – під час навчання в Українській академії лідерства хлопець створив проєкт “Озброєні”, де готував лекції з особистісного розвитку для військовослужбовців у співпраці з фондом “Повернись Живим” та цивільно-військовим співробітництвом СІМІС. Одразу після випуску прийняв рішення служити народові України і пішов на службу в третій полк імені Святослава Хороброго. Виконуючи бойові завдання, в складі цього полку Іван загинув 9 березня 2022 на Харківщині. Попри те, що Президент України Володимир Зеленський 2 червня 2022 року нагородив Івана Покідька орденом “За мужність” 3 ступеня посмертно – дотепер жодну вулицю не названо на його честь.

Джерело: Пам’яті Івана Покідька

Громадська Спілка “КР “КРМ” висунула 28 пропозицій на перейменування. Пропозиції подав Дмитро Степанюк – народний депутат України 2 скликання, член КПРС, З 1994 по 1998 рр. – народний депутат України, член Комісії з питань оборони та національної безпеки. З 1994 по 1998 рр. був представником Верховної Ради України, а в 1996 – 1997 рр. – Постійним представником Президента України в Автономній Республіці Крим з особливими повноваженнями щодо стабілізації політико-правової ситуації на півострові, членом Ради Регіонів при Президентові України.

Пропозиції Дмитра Степанюка щодо імен, на честь яких необхідно провести перейменування вулиць:

Віктор Артюх – депутат від “Опозиційного Блоку”, запідозрений у “кнопкодавстві”;
Володимир Бадов – член КПРС, депутат Верховної Ради УРСР;
Михайло Костюченко – член КПРС, депутат Верховної Ради УРСР;
Віталій Костенко – Герой Соціалістичної Праці, член ЦК КПУ;
Микола Перчин – член КПРС;
Микола Земляний – депутат однієї з районних рад від ОПЗЖ;
Федір Полушко – радянський воєначальник;
Костянтин Павлов – член “ОПЗЖ”, голосував проти Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»

З 5 грудня по 19 грудня включно відбудеться громадське обговорення у форматі електронних консультацій (голосування) за допомогою застосунка “Google Forms”. За підсумками виконавчі органи місцевого самоврядування підготують звіти і узагальнений аналіз пропозицій, які будуть передані до міської комісії.

“Ми вважаємо такий спосіб голосування ненадійним, адже:

Відсутня ідентифікація особи. Фактично будь-хто на планеті може безмежну кількість разів брати участь у голосуванні.

Незахищеність результатів. Доступ до редагування таблиці з результатами є у представників виконкомів. Вони можуть відредагувати результат так, як буде потрібно.

Відсутність обговорення. Хоча процес і називається “громадське обговорення” – самого обговорення немає. Ініціатор не має можливості захистити свою пропозиції – обгрунтувати її, довести необхідність. На даний момент ми отримали відповідь від виконкомів, що вони не планують писати інформацію про особу або подію, на честь якої висунуто пропозицію.
Непрозорість процесу. На сьогодні ми не знаємо, як будуть виглядати ці форми та як вони будуть налаштовані. Якщо не буде відкрито поточні результати, то поле для махінацій збільшується в рази.

Наша спільнота надіслала пропозиції до виконкомів про те, що необхідно відкрити поточні результати, адже це єдиний варіант контролю. Єдине, чим ми можемо захиститися – це робити скріншоти своїх відповідей”, – пояснюють у спільноті “Місто Героїв”.

Перелік своїх пропозицій “Місто Героїв” та ГО “ЕкоТека” нанесли на карту для наочності і доступного сприйняття інформації. Також сформовано список об’єктів топоніміки, назви яких потрапляють під дію Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

“Війна кожного дня забирає чийогось чоловіка/дружину, друга/подругу, сусіда/сусідку. Такі втрати провокують кординальні зміни в психіці людей, бо як можна жити на вулиці Лермонтова, коли твій близький загинув у боротьбі з носіями “велікой русской культури”… Тому зрозуміло, що суспільство хоче позбутися будь-яких згадок про ворога на своїх вулицях. В той же час, у людей з’являються нові герої – ті, кого знали особисто, ті, кого знали до повномасштабного вторгнення, ті, чиї книжки читали дітям. Називаючи топоніми на честь загиблих Захисників, ми закарбовуємо їх імена не лише на картах, але й у пам’яті, змушуючи наших нащадків пам’ятати про ціну їхнього щасливого майбутнього”, – резюмують у спільноті “Місто Героїв”.