Неандертальці могли активно споживати личинок – нове дослідження про раціон кам’яного віку

Джерело: CNN

Доісторичні неандертальці, як виявило нове дослідження, ймовірно, харчувалися не лише м’ясом великих тварин, як-от мамонтів, а й личинками мух, які з’являються в розкладеній плоті. І це могло суттєво впливати на хімічний склад їхніх кісток, який довгий час викликав здивування у вчених.

Археологи давно знали, що в рештках неандертальців фіксується дуже високий рівень ізотопу азоту-15 — навіть вищий, ніж у сучасних хижаків, як-от левів і вовків. Такий хімічний слід свідчив про те, що вони споживали багато м’яса. Але є одна проблема: люди фізіологічно не здатні виживати на надмірній кількості пісного м’яса — печінка не справляється з надлишком білка, і це може призводити до смертельного білкового отруєння.

Звідки ж у неандертальців такий “хижачий” профіль? Нове дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, припускає, що справа не лише у м’ясі, а й у тому, що воно було зіпсоване — і з личинками. Саме вони могли бути ключовим джерелом високого рівня азоту.

Авторка дослідження, антропологиня Мелані Бізлі з Університету Пердью, два роки досліджувала людські рештки в Центрі судової антропології в Теннессі. Вона аналізувала, як змінюється рівень азоту в м’язах і в личинках мух, які розвиваються в розкладаючих тілах. Результат її не здивував – азот у самій гнилій плоті зростав незначно, але в личинках – суттєво. І саме вони могли підвищити “м’ясоїдний” слід у кістках.

Ідею ще раніше висував Джон Спет із Мічиганського університету, який вивчав традиційне харчування корінних народів, зокрема інуїтів. Виявляється, багато з них вважали гниле, заражене личинками м’ясо цілком нормальним, а іноді – навіть ласощами. Є згадки, як під час полярних експедицій європейці з жахом спостерігали, як місцеві люди їли м’ясо, повне личинок, і навіть насолоджувалися смаком. А інуїти відповідали: “Це ж просто живе м’ясо. Таке саме, як і свіже”.

Таке пояснення має сенс не лише з погляду археології, а й судової науки. Адже рівень азоту в личинках можна використовувати для встановлення часу смерті.

Звісно, дослідження має обмеження. Бізлі працювала з людськими рештками в сучасному середовищі, а не з м’ясом диких тварин у плейстоцені. Крім того, тодішні кліматичні умови могли суттєво впливати на процеси розкладання. Втім, вона шукає можливості співпраці з корінними народами півночі, щоб краще зрозуміти традиційні методи обробки м’яса.

Коментуючи дослідження, професорка Карен Гарді з Університету Глазго назвала ідею “очевидною”, але такою, яку на Заході довго ігнорували через культурні табу. За її словами, несподіваним тут є радше не поведінка неандертальців, а наше сучасне сприйняття того, що можна їсти.

І хоча остаточно довести “любов до личинок” у неандертальців поки що неможливо – археологічні рештки комах просто не зберігаються – дослідження дає несподівано свіже (чи все ж таки тухле?) уявлення про їхнє харчування.

На південь від німецького міста Галле, біля доісторичного озера, археологи виявили сліди систематичного добування тваринного жиру – масштабного процесу, яким, імовірно, керували неандертальці ще 125 тисяч років тому. Вчені охрестили знахідку “жировою фабрикою”, адже мова йде не про випадкову обробку туш, а про добре організовану роботу з видобутку жиру з кісток.