«Очі Маріуполя» – в центрі Мілану відкрилась виставка що розповідає історії захисників Азовсталі

З 3 по 17 вересня у самому центрі Мілану – вія Данте проходить виставка фотографій із книги української письменниці Анастасії Дмитрук “Очі Маріуполя”. Виставка організована Асоціацією Української молоді в Мілані “UaMi”, за підтримки Благодійного фонду родини Квятковських та патронату муніципалітету міста Мілан і Генерального Консульства України в Мілані. 

Фото: Юлія Гуцул

Зображення представляють історії воїнів, які мужньо боронили місто Маріуполь і які воювали на заводі “Азовсталь”. Деякі з цих чоловіків і жінок заплатили найвищу ціну, а інші й сьогодні залишаються військовополоненими.

Кожна фотографія супроводжується іменем зображеного солдата, цитатою, яка передає його суть, і розповіддю про його історію.

Фото: Юлія Гуцул

Фото: Юлія Гуцул

Виставка орієнтована насамперед на звичайних перехожих та туристів, а не лише на постійних відвідувачів художніх виставок. Фотографії фактично розміщенні в публічному просторі, доступному для всіх, хто проходиться вулицею Віа Данте під час виставки.

“Очі Маріуполя” має амбітну мету: привернути увагу італійців до реальності війни, донести точку зору тих, хто був змушений захищати свою свободу та свою Батьківщину.

Фото: Юлія Гуцул

Фото: Юлія Гуцул

Зоя Станковська, голова Асоціацією Української молоді в Мілані “UaMi”, пояснює: “Для нас, українців, ці люди мають таке ж значення, як партизани [прим. – італійський антифашистський рух опору]  для італійців. Ми хочемо розповісти їх історії, поширювати інформацію та представляти іншу точку зору, відмінну від тієї, яку роками продавлює російська пропаганда. Ми сподіваємося, що виставка може розпалити дискусію та зацікавити італійців щодо того, ким насправді є українські воїни, зрозуміти їх справжню природу та причину, чому вони вірили, що Опір був єдиним правильним шляхом.  Нам також важливо пам’ятати, що наші захисники припинили бойові дії та вийшли з “Азовсталі” за прямим наказом верховного головнокомандування після домовленостей з росією, якими остання взяла на себе зобов’язання діяти в рамках Женевської конвенції. Так українська влада хотіла зберегти життя солдатам. Однак, як це часто буває, Росія не дотримується домовленостей, і наразі майже 2 тисячі з них залишаються військовополоненими, живуть у нелюдських умовах, терплячи тортури, знущання та фізичне виснаження, не забуваючи про акти жорстокості, такі як розправа над полоненими в Оленівці”.