Острів Пасхи опинився у «вихорі» пластику, який приносить з моря

Джерело: Reuters

Острів Пасхи, що в Тихому океані, оточили пластикові відходи. За інформацією місцевої адміністрації, на острові накопичується приблизно в 50 разів більше пластику та мікропластику, ніж на узбережжі Чилі.

Це пояснюється його розташуванням. Через течію сміття припливає туди і з Австралії, і з Південної Америки, і з рибальських суден.

“Мікропластик, який ми знаходимо на узбережжі, не наш. Вони (пластикові відходи) розкладаються під впливом течій, поки не стають мікропластиком”, – каже Мойко Пакоміо, морський біолог.

За його словами, в усьому світі більшість мікропластику походить з рибальських суден, які викидають свої відходи в океан. Мікропластик також забруднив місцеву фауну, що вплинуло на весь харчовий ланцюг.

“Кількість мікропластику зростає в геометричній прогресії, і це жахливо. Він впливає на наше життя, на нашу їжу, на блакитну рибу (луфар, вид риби – ред.), яка живе в нашому океані, і від якої ми залежимо як від джерела білка”, – сказав Педро Едмундс, очільник острова.

Це спонукало Едмундса та інших жителів острова розпочати кампанію проти пластикового забруднення. Очільник острова сподівається, що наступного місяця в Південній Кореї досягнуть угоди про зменшення використання пластику.

Однак, він зазначає, що більшість пластику походить з їхньої власної країни, попри заклики до світу зменшити пластикові відходи.

“Ми з’ясували, що 58% пластику, який потрапляє на Рапа Нуї (місцева назва острова), походить з континентального Чилі. Саме Чилі в основному забруднює чилійські води і Рапа Нуї”, – каже Едмундс.

Одне з останніх досліджень свідчить, що мозок містить у 10-20 разів більше мікропластику, ніж печінка і нирки. Провідний автор, Метью Кемпен, був шокований результатами: у 24 зразках мозку, зібраних на початку 2024 року, виявили близько 0,5% пластику від ваги зразків.
За експертними оцінками, лише 10 – 15% одноразового пластику щорічно переробляється у всьому світі.
Дослідники виявили мікропластик в яєчках людей та собак, що викликало занепокоєння щодо потенційного впливу частинок на репродуктивну систему.
Науковці припускають, що людська шкіра може поглинати вогнестійкі домішки з мікропластику, що може призвести до їхнього потрапляння у кровотік. Для дослідження використовувалися 3D-моделі шкіри, аналогічні людській, з метою вивчення проникності антипіренів — речовин, які роблять пластик стійкішим до високих температур.