Померла іранська письменниця Шахрнуш Парсіпур, яка стала голосом боротьби за права жінок
Джерело: The Guardian
Іранська письменниця Шахрнуш Парсіпур, одна з ключових авторок жіночої літератури в Ірані, померла у віці 80 років. Її романи про становище жінок у патріархальному суспільстві неодноразово забороняли, а саму письменницю чотири рази ув’язнювали – як за правління шаха, так і після встановлення Ісламської Республіки.
Про смерть Парсіпур повідомило її британське видавництво. У 2026 році її роман “Жінки без чоловіків” уперше опублікували у Великій Британії в англійському перекладі з перської мови. Книга також увійшла до лонгліста Міжнародної Букерівської премії.
“Спадщина Шахрнуш в історії літератури справді не має аналогів. Її унікальне бачення та неймовірна мужність були й надалі залишатимуться дороговказом для багатьох людей. Коли ми спілкувалися лише кілька днів тому, вона була такою, якою залишалася завжди: щедрою, теплою, відвертою, дотепною й блискучою. Її дуже не вистачатиме”, – сказала британська видавчиня письменниці Деніз Роуз Гансен.
Шахрнуш Парсіпур народилася 17 лютого 1946 року в Тегерані та вивчала соціологію в Тегеранському університеті. Її дебютний роман “Собака і довга зима” побачив світ у 1974 році.
Уперше Парсіпур ув’язнили після того, як вона звільнилася з посади продюсерки державного телебачення Ірану на знак протесту проти страти двох поетів, яку здійснила іранська таємна поліція “Савак”.
У 1980-х роках письменницю знову заарештували та утримували у в’язниці чотири роки і сім місяців без офіційного висунення обвинувачень. Свій досвід вона описала у книзі “Тюремні спогади”, повне англомовне видання якої заплановане на 2027 рік.
У 1989 році Парсіпур опублікувала історичний роман “Туба і значення ночі”, у якому розповіла історію жінки на ім’я Туба на тлі політичних і суспільних змін в Ірані XX століття.
Того ж року вийшов і роман “Жінки без чоловіків”, назва якого є відсиланням до збірки Ернеста Гемінґвея “Чоловіки без жінок”. Події книги розгортаються в Тегерані під час державного перевороту 1953 року та розповідають про п’ятьох жінок, які прагнуть звільнитися від патріархального гноблення. У 2009 році режисерка Ширін Нешат екранізувала роман.
Книга стала підпільним бестселером в Ірані, однак незабаром після її виходу Парсіпур знову ув’язнили. Причиною стало зображення жіночої сексуальності у романі. Із 1994 року письменниця жила у політичному вигнанні в США.
У березні цього року Парсіпур заявила, що іранське суспільство змінюється завдяки жінкам.
“Жінки Ірану дуже змінилися. Багато хто вже не носить хіджаб. Їм байдуже, що думає Ісламська Республіка”, – сказала вона.
Письменниця також висловила переконання, що саме жінки Ірану “стануть причиною падіння Ісламської Республіки”.
Парсіпур розповідала, що мріяла стати письменницею ще в дитинстві. В одному з останніх інтерв’ю вона згадувала, що 36 разів поспіль перечитала перський переклад роману “Великі сподівання” Чарльза Діккенса і саме ця книга, за її словами, навчила її писати.
Парсіпур також є авторкою книг “Блакитний розум”, “Шива”, “Чайна церемонія в присутності вовка” та інших.
- Померла Тетяна Петкова – колишня редакторка “Жіночого журналу”, психологиня та літературна коучиня.
У Йорданії внаслідок іранської атаки загинули двоє американських військовослужбовців, ще один вважається зниклим безвісти. Про це повідомило Центральне командування США (CENTCOM).
Після кількох днів протестів колишній міністр оборони Михайло Федоров опублікував звернення, у якому подякував українцям за підтримку та висловив упевненість, що зміни в країні відбудуться.
Російські окупанти вдарили 250-кілограмовою бомбою по Слов’янську Донецької області. Пошкоджений приватний будинок.
У 427-й бригаді Сил безпілотних систем “Рарог” заявили, що військового внесли до списків СЗЧ не через участь у мітингах проти відставки Михайла Федорова, а через порушення військової дисципліни.
Російські окупанти атакували дроном багатоповерховий будинок у Корабельному районі Херсона. Унаслідок влучання БпЛА постраждали четверо людей.