Прокопенко про обмін полоненими: «Я не вірю, що влада зацікавлена у поверненні азовців»
Командир 1-го Корпусу НГУ “Азов” Денис “Редіс” Прокопенко у Facebook розкритикував останній обмін полоненими між Україною та Росією, в межах якого сторони передали по 1000 осіб. У своєму зверненні він заявив, що серед українських військових, які повернулися додому, немає жодного бійця “Азову”.
“Жодного азовця. Серед однієї тисячі українських військовополонених, яких сьогодні обміняли, немає жодного азовця. Зате повернувся покидьок, який просив ножа у вертухаїв, щоб різати наших бійців”, — написав Прокопенко.
Він назвав таке рішення знущанням з полонених, які вже четвертий рік перебувають у нелюдських умовах російських в’язниць, та над їхніми рідними. Прокопенко нагадав, що ці бійці вийшли з “Азовсталі” у травні 2022 року за наказом вищого командування, отримавши гарантії щодо подальшого обміну.
“Я ніколи не повірю в маячню про те, що єдина причина відсутності азовців у більшості обмінів — це небажання росіян віддавати їх. Якби це було так, ані я, ані інші бійці “Азову” не повернулися б з полону”, — наголосив він.
Прокопенко заявив про необхідність зміни тактики: якщо Росія відмовляється обмінювати “азовців” на рядових солдатів, Україні варто шукати цінніших для Москви фігур.
“Україна забита російською агентурою під саму зав’язку — про це прекрасно знають всі спецслужби, яким просто потрібно дати команду. Думаю, попи з московського патріархату, які відкрито працюють на російські спецслужби, мають зацікавити росіян більше, ніж солдати, котрими РФ засипає землі України”, — зазначив він.
Також, за словами Прокопенка, Україна могла б долучитися до процесів обмінів між західними союзниками та Росією, використовуючи наявні знання та інформацію як обмінний ресурс.
“Жодного азовця серед 1000 обміняних — це ганьба для всієї нашої держави. Я не вірю, що влада зацікавлена в поверненні азовців, якщо обмінами четвертий рік неефективно займаються одні і ті самі люди”, — резюмував він.
- Сьогодні, 25 травня, завершений третій етап обміну полоненими у форматі “1000 на 1000”, про який було досягнуто домовленості в Туреччині.
- У мережі з’явилися кадри зі звільненими українськими захисниками, що повернулися в межах третього етапу обміну полоненими.
Тисячі українських дітей досі залишаються зниклими безвісти – ймовірно, утримуються на території Росії або на окупованих нею українських землях. За оцінками американських експертів Єльського університету, йдеться про щонайменше 35 тисяч осіб. Частину з них перевели до військових таборів, інші – потрапили до дитячих будинків чи були усиновлені російськими родинами. Спроби їх повернення майже безрезультатні.
27 червня 2022 року російські військові завдали ракетного удару по торговельному центру “Амстор” у Кременчуці. У момент атаки в будівлі перебували сотні людей. Внаслідок удару загинула щонайменше 21 особа, ще понад 50 отримали поранення. Частину загиблих вдалося ідентифікувати лише за допомогою аналізу ДНК через масштаби пожежі й руйнування. Напад визнано воєнним злочином.
26 червня відбувся черговий етап обміну військовополоненими. Україні вдалося повернути армійців Збройних сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби.
За інформацією південнокорейської розвідки, Північна Корея може розгорнути додаткові військові підрозділи на території Росії для участі у війні проти України вже в липні або серпні. Водночас Пхеньян продовжує постачати зброю до Росії.
26 червня 1941 року в різних куточках Львівщини радянська влада закатувала чотирьох українських греко-католиків — отця Миколу Конрада, ієромонаха Северіяна Барника, дяка Володимира Прийму та отця-доктора Андрія Іщака. Усі четверо стали жертвами системної політики радянського режиму, спрямованої на знищення УГКЦ як джерела не лише духовного, а й національного опору.