Як запитання про звітність перетворилось в інформаційну спецоперацію проти Госпітальєрів: розслідування

Розвиток цієї історії чудово демонструє як будь-які українські внутрішні проблеми роздуваються та перекручуються росіянами та колаборантами до масштабів, що значно перебільшують і причину конфлікту, і його значення.

Скандал

Варто відновити хронологію подій, щоб оцінити як це працює. Першими (чи одними з перших) запитання щодо процесу збору коштів “Госпітальєрами” задали користувачі Х @Fuckerovsky та @idynaxyj777 – вони були пов’язані з відсутністю звітності за 2025 рік та дублюванням “банок” для збору коштів. До запитань долучилась журналістка Ольга Худецька, яка опублікувала частину скриншота даних аналітичного інструмента YC World та зазначила, що діяльність Госпітальєрів забезпечують 14 юридичних осіб, а також (з посиланням на дописи третіх осіб) звинуватила Госпітальєрів у незаконному затриманні людей у 2014-2015 роках.

Все це активно шерилось і коментувалось у твіттері впродовж 6 березня, звідки потрапило до публікацій в медіа 7 і 8 березня, де переважно виклали описане вище, а з появою – додали реакцію очільниці Госпітальєрів Яни Зінкевич. Поява у медіа викликала хвилю протилежних реакцій – чимало людей опублікували дописи на підтримку Госпітальєрів та Яни Зінкевич, засновниці та очільниці організації з 2014 року. Серед них були як однопартійці Яни Зінкевич (з 2019 року вона є народною депутаткою від фракції “Європейська Солідарність”), так і не пов’язані з нею особисто чи партією люди – підприємець та громадський діяч Валерій Пекар (він же першим акцентував на суті і цілях російської когнітивної війни, зокрема у цьому випадку), військовослужбовиця Ярина Чорногуз, бойова медикиня, учасниця PEN Ukraine Катерина Зарембо, громадська діячка та волонтерка Оксана Корчинська, військовий та речник OSINT-спільноти InformNapalm Михайло Макарук, колишні “госпітальєри”, ветерани тощо.

Окремо варто відзначити публікацію підприємиці та засновниці ГО “Епіпросвіта”, яка опікується потребами людей з епілепсією, Нії Нікель. Вона пояснила, що звітність медично-орієнтованих організацій майже завжди є частково непрозорою через недосконалу систему реєстрації ліків в Україні – чимало препаратів з доведеною ефективністю, які широко застосовуються у світі, в Україну можуть потрапити лише нелегально (в кращому випадку – напівлегально, завдяки допомозі спецслужб), оскільки не зареєстровані у нас як лікарські засоби. Зокрема, ця ситуація характерна і для “Епіпросвіти”, де вимушені напряму передавати зібрані кошти сім’ям хворих на епілепсію дітей, щоб не ризикувати кримінальним переслідуванням за порушення формальних вимог – тому є “білі” збори, де рух коштів прослідковується від кожного надходження до закупівлі, а є ті, де кошти доводиться знімати з картки і купувати потрібне неофіційно.

Тут важливо окреслити два аспекти. Перший – прямих звинувачень в розкраданні чи неналежному використанні зібраних коштів наразі не прозвучало, запитання стосуються непрозорого ведення звітності, що не одне й те саме. Такі звинувачення є радше звичним явищем для українських соцмереж в останні роки, ніж винятком, і вони звучали на адресу практично кожного значного фонду чи організації.

Другий – все описане на цей момент цілком вкладається у звичний для українського інтернет-середовища скандал і відбувалось цілком органічно, з тією хіба різницею, що “Госпітальєри” та особисто Яна Зінкевич стояли біля витоків як добровольчого, так і волонтерського рухів і є вкрай шанованими у суспільстві, тому реакція на звинувачення на їхню адресу була значно більш масштабною та подекуди різкою. Зокрема, Ольга Худецька заявила, що отримувала погрози в особистих повідомленнях, а Яна Зінкевич у власному дописі засудила такі дії, зазначивши, що звернеться з цього приводу до правоохоронців.

Спецоперація

Приблизно з 8 березня можна казати про початок спецоперації, адже з цього моменту в розвиток подій втрутились як безпосередньо росіяни (через модеровані сторінки у соцмережах і Telegram-канали), так і колаборанти чи представники псевдодіаспори – це видно по зміні контексту звинувачень, які з “точкових” перетворились на “килимові бомбардування” по всіх і всьому, що хоч колись викликало хоч якийсь скандал в Україні.

Якщо до цього моменту претензії стосувались несвоєчасного надання звітності, а про неналежне використання зібраних коштів, звучали хіба що напівнатяки, то нові учасники принесли вже прямі звинувачення в розкраданні, доповнені суто суспільно-політичними тригерами, наприклад, тезами про необхідність мобілізації жінок.

Окремої згадки заслуговує публікація у Telegram-каналі “Карточный офис”, який пов’язують з колишнім керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком, який з посадою втратив значну частину впливу, але судячи з розслідувань журналістів УП – залишається якщо не в команді, то десь поряд.

Іронія полягає у тому, що навіть росіяни стверджували – українська влада ймовірно не втручатиметься, оскільки атака на шанований добровольчий підрозділ та його очільницю викличе нерозуміння і хвилю критики в суспільстві. Однак хтось з “медійного бек-офісу” ОП все ж не втримався від чергової спроби вкусити за п’яти політичного опонента – навіть у ситуації, де це навряд принесе політичні бали, але точно зашкодить українському суспільству і державі. До того ж, повторивши не ті звинувачення, які прозвучали з боку ініціаторів конфлікту, а російську версію.

Що маємо у підсумку

Станом на ранок 10 березня хорошого виходу з цієї історії не вбачається. В найкращому випадку Госпітальєри оприлюднять звітність і скандал вляжеться сам собою, але “осадочок залишиться”. В гіршому – по самій ідеї волонтерського та добровольчого руху буде завдано відчутного удару, далекосяжні наслідки якого можуть коштувати значно дорожче, ніж ті суми, які звучать у звинуваченнях про несвоєчасну звітність і ті, неналежне використання яких вдасться довести.

З урахуванням вже згаданої вище специфіки роботи медичних ГО, та пояснень самої Яни Зінкевич про те, що частина зборів іде на покриття дрібних поточних витрат, зокрема патронатної служби, зібрати звітність про які за кілька днів нереально – найімовірніше, що критики залишаться при своїх, а ті, хто довіряв Госпітальєрам та Яні Зінкевич завдяки їхній ролі та внеску в захист української держави – довірятимуть й надалі.

Що точно відбудеться – загальний рівень недовіри до будь-яких структур з боку середньостатистичного громадянина тільки посилиться. Адже якщо навіть добровольці не “білі й пухнасті”, то кому взагалі можна довіряти? Це матиме негативні довгострокові наслідки, навіть якщо звітність виявиться ідеальною.

Третій висновок, точніше констатація факту, відомого всім, хто має стосунок до адміністрування бюрократичних і фінансових процесів – такий рівень звітності, який демонструє, наприклад, “Повернись живим” досі залишається унікальним винятком, а не типовою ситуацією. Причому не лише у волонтерській сфері, де пріоритет завжди надавався практичним діям, а не дотриманню формальних правил, а й часто у бізнесі та державному управлінні, де існує ризик не лише скандалу в соцмережах, а й цілком реальної відповідальності.

Чи цілком законним є збирання коштів на особисті картки поряд з такими ж зборами на рахунки юридичних осіб, зокрема фондів та ГО? Вочевидь, що ні. Як і багато чого з того, що було зроблено в 2014 – 2026 роках для протистояння російській агресії. Водночас, якби всі учасники цього процесу, починаючи від нардепів, які знайшли спосіб для транзиту влади від Януковича до т.в.о. президента і на той час спікера парламенту Олександра Турчинова, і закінчуючи українськими військовими, які самостійно збирають бойові частини дронів та завозять необхідне обладнання – діяли згідно p законом та відповідно до керівних документів, то найімовірніше, що більшість українців, включаючи авторів та читачів цих рядків, зараз підіймали б економіку Росії десь в таборах на Далекому Сході.

Кого точно влаштовує будь-який результат розвитку подій – так це росіян та їхніх колаборантів в Україні та за кордоном, бо наслідки чудово лягають в канву їхніх багаторічних зусиль – сіяти недовіру та сумніви всередині українського суспільства, ламаючи здатність українців до системного опору.