Слова з ув’язнення: дружини поранених внаслідок теракту в Оленівці побачили своїх близьких
28-29 липня – другі роковини трагедії в колонії №120 смт Оленівка, де утримували українських військовополонених. Одна з подій, що розпочала хроніку розуміння, що жодні домовленності, які були при виході з “Азовсталі” – не будуть дотримані. Далі ми побачили ще безліч випадків жортокого поводження з полоненими, які свідчать саме про численні тортури: люди продовжують гинути у полоні, родичам повертають лише тіла і, як нещодавно стало відомо, іноді без внутрішніх органів… За даними організації “Спільнота Оленівки”, наразі в полоні перебуває понад 120 поранених під час теракту, з них 59 – тяжкопоранені. Звільнили з полону лише 11 поранених, але крайній раз це було 21 вересня 2022 року. Яким би травматичним не було усвідомлення втрат внаслідок трагедії, однак зараз першочерговим є подбати про тих, хто вижив. Це люди з пораненнями, які, зрозуміло, що у полоні не отримують належного лікування.
Нагадаємо: хронологія подій напередодні трагедії вказує, що це була, ймовірно, спланована страта військових, яких Росія виділила в окремий список. Як сьогодні свідчать звільнені з полону захисники, що перебували в Оленівці, ангар нашвидкуруч переобладнали для утримання полонених, туди занесли ліжка, які щільно розмістили одне біля одного, а наглядачі колонії сказали, щоб хлопці сильно не розкладали речі, бо вони там ненадовго. Наступної ночі стався вибух, майже опівночі 28 липня, стояв страшний крик, військові кричали від отриманих поранень та благали про допомогу. Наглядачі колонії лише через декілька годин пустили до поранених українських медиків, які також перебували в полоні. Надавати медичну допомогу не було чим, лише зранку важкопоранених почали везти в лікарні, інші залишились в колонії. За цей час очікування багато військових померли через несвоєчасну медичну допомогу…
Сьогодні, 26 липня, у приміщенні Медіацентру відбувся брифінг “Голос з полону. Врятуйте наших рідних”, під час якого дружини важкопоранених військовополонених внаслідок теракту в Оленівці, звернулися до представників держави з важливою промовою. Адже нещодавно дружинам (які є головними спікерками) вдалось побачити своїх чоловіків через відеозв’язок. Подібне відбулось вперше з моменту полону. Також, в межах заходу, було показано звернення захисників до української сторони. Учасницями брифінгу стали: Марія Алєксєєвич, Ганна Лобова та Анастасія Гондюл – представниці ГО “Спільнота Оленівки” й дружини двічі поранених захисників Маріуполя. Власне, сьогодні вони мовили передусім як близькі полонених, згадували про родину й особисті спогади. Букви також приєднались до заходу.
Спершу до слова запросили Ганну Лобову, яка першою розповіла, що не так давно у неї з’явилась можливість поспілкуватися з Олегом – її чоловіком. Як стало відомо пізніше, в той момент його саме записували на інтерв’ю, відповідно для російських ресурсів. Дзвінок родині – був важливою, зокрема емоційною, частиною цього сюжету. Саме під час цієї розмови захисник вперше почув голос своєї доньки.
“Він запитував про родину, тому що, уявіть собі, третій рік повної невідомості, він навіть не знав, чи живі ми взагалі, і де знаходимось. Перед початком повномасштабного вторгнення у нас з Олегом народилась донька. Чоловік її майже не бачив, адже на момент 24 лютого 2022 року, Марії був лише місяць. Під час дзвінку він вперше почув свою дитину і це були не слова “привіт, тату”, хоча вона вже говорить, а страшенний плач, бо вона злякалась. Чоловік це також почув. Двоє найрідніших людей, які зараз живуть, нічого не знаючи одне про одного…”, – мовить Ганна Лобова.
Скриншот зі звернення
Власне, в червні, представниці “Спільноти Оленівки” дізналися про те, що їх розшукують на російських ресурсах та просять написати у конкретний чат-бот. Тоді Ганна одразу написала за потрібною адресою, й у відповідь отримала повідомлення про те, що Олег хоче з нею поговорити. Спершу, знаючи власну ситуацію й усі труднощі, вона не повірила. Однак вже через декілька тижнів, посеред дня, без попередження, їй зателефонували у Телеграмі. Тоді вона одразу побачила свого чоловіка, а вже у липні вийшло інтерв’ю Олега, куди, власне, і увійшла їх розмова.
Олег Лобовий пройшов усі переломні етапи оборони Маріуполя, під час яких також зазнав особистої втрати – загинув його брат близнюк. Коли захисникові вдалось перебратися на завод “Азовсталь”, він продовжував боротьбу до наказу, який згодом було видано військово-політичним командуванням країни… Під час розмови, про себе захисник нічого розповісти не зміг, адже, ймовірно, на це не було дозволу.
“Коли вже дивилась інтерв’ю, побачила, що навпроти Олега сиділа людина, яка з ним і проводила розмову. Під час нашого відеозв’язку особисто мені питання ніхто не задавав, Олегові також нічого не казали. Вони були лише присутні. Під час інтерв’ю його запитували про те, де він служив, чому вирішив поєднати життя зі службою, чи хотілось йому втекти з армії, ставили релігійні питання, запитували про дитину. Йому також показували кадри повернення українських командирів з полону: і з Туреччини, і з України. Він також каже про те, що очікував, що після командирів вони будуть наступними”, – Ганна Лобова.
Наступною, власною історією поділилась Марія Алєксєєвич. Зі своїм чоловіком Сергієм, вони одружились саме під час оборони Маріуполя. Тоді, перебуваючи під безперервними атаками, захисник написав Марії, що якщо вона згодна – він прагне зробити це якнайшвидше. Як виявилось пізніше, в той час він вже мав поранення, про яке не розповідав дружині… Сергій вижив під час теракту в Оленівці, але тривалий час це було єдине, про що знала Марія. Пізніше на російських ресурсах з’явилось відео, яке точно надавало підтвердження, що він живий. Однак, надалі, окрім відомостей про те, що Сергій двічі поранений – жодних звісток не було. У липні подружжя нарешті побачилось, хоч це було лише по відеозв’язку, що тривав дещо більше ніж хвилину.
“Мені вистачило часу, аби зрозуміти, що він тримається, вірить в Україну і те, що державні органи роблять усе, задля його повернення. Я вийшла заміж за свого чоловіка 27 квітня 2022 року. Коли Сергій запропонував мені одружитися дистанційно, я погодилась, не вагаючись. Адже вірила в те, що він повернеться. Мені боляче дивитися на мого чоловіка, знаючи, що він перебував у бараці під час теракту в Оленівці. Мені боляче від того, що цього року у нас була друга річниця нашого весілля, але за цей час я жодного разу не змогла обійняти свого чоловіка. 10 серпня Сергію виповниться 30 років і я не хочу, щоб цей день він знову зустрів у російському полоні”, – ділиться Марія Алєксєєвич.
Скриншот зі звернення
Про оборонця Маріуполя Артема Гондюла – далі розповідає його дружина Анастасія. Ще у квітні 2022 року вона дізналась про те, що захисник отримав поранення. Уламок від міни потрапив в таз, його прооперували на залізяці (шпиталь на “Азовсталі”) рану зашили, але уламок залишили, адже без рентгену його неможливо було видалити. Далі Артем опинився в Оленівській колонії, де згодом зміг вижити, але отримав ще одне важке поранення. Пізніше його також показали по російському телебаченню, де вже на той момент було помітно, що захисник втратив багато ваги… У червні цього року Анастасія отримала лист від чоловіка з полону. За два роки це була перша звістка від нього.
“Вже на початку липня мене з дівчатами почали шукати на російських Телеграм-каналах, повідомили про стан чоловіка й написали, що він хоче зі мною поговорити. Згодом, за декілька тижнів, він зателефонував по відеозв’язку. Сказав, що чекає, і щоб син його не забував… Він (син захисника) ще два роки тому просив показати відео з довоєнного часу, де ми були щасливі разом, бо забуває голос тата…
Мій брат вже не дочекався мого чоловіка з полону. Він боровся за його повернення разом зі мною, але два місяці тому я поховала свого брата. І мій випадок, на жаль, не поодинокий. Багато батьків вже не дочекалися своїх дітей з полону. Я вже третій рік приймаю антидепресанти… Після кожного обміну відчуття, ніби ти помираєш. Але нашим чоловікам там набагто гірше”, – ділиться переживаннями Анастасія Гондюл.
Скриншот зі звернення
Станом на зараз, інтерв’ю на російських каналах опублікували лише з Олегом Лобовим. Щодо того, чи будуть випускати сюжети з Сергієм та Артемом – наразі відомостей немає. Є лише окремі фрагменти, де оборонці звертаються до президента України з проханням сприяти обміну. Ці матеріали були продемонстровані вперше, до цього представниці “Спільноти Оленівки” не надавали їх навіть державним органам. За словами Марії Алєксєєвич, протягом усього періоду полону, державні структури не забезпечують родичів необхідною інформацією: ні про місце утримання, ні про те, що було з полоненими після теракту в Оленівці, ні про те, які поранення вони отримали. Основні відомості вдалось встановити лише завдяки звільненим оборонцям. До того ж жодної важливої інформації, яка б зокрема надавала розуміння щодо місцеперебування полонених – ці відеозвернення не мають.
“Якщо говорити про комунікацію з державними органами, це відбувається за нашою ініціативою. Ми, як громадська організація, звертаємось зокрема й до Офісу Омбудсмена. Нещодавно прохали про зустріч, але отримали відповідь про те, що буде загальна зустріч для усіх сімей бійців Маріупольського гарнізону. Звісно, відбуваються різні подібні зібрання, але в них немає конкретного сенсу.
Ми, як громадська організація, також неодноразово зверталися до представників влади, зокрема щодо обмінів колаборантів, московських попів – на важкопоранених захисників під час теракту в Оленівці. Окрім цього, ми публічно зверталися стосовно того, щоб була створена окрема переговорна група, в яку будуть входити всі люди з української сторони, які домовлялися про вихід наших захисників з “Азовсталі”, – констатує Марія Алєксєєвич.
“Якщо тоді, в Маріуполі, біля заводу відбувалися якісь перемовини, то чому зараз ті люди, які домовлялися про вихід в полон, відсторонені від відповідальності за тих, хто досі там перебуває? Це близько 2 тисячі людей, які виходили з “Азовсталі”… Ми розуміємо, що процес важкий, але досить казати про неможливе. Давайте шукати шляхи порятунку”, – додає Ганна Лобова.
Власне, 21 травня “Спільнота Оленівки” дійсно закликала владу України обміняти колаборантів й представників Московського патріархату – на поранених бійців, яким першочергово необхідна медична допомога. Згодом, з українських ЗМІ стало відомо, що 22 червня відбувся таємний обмін, під час якого Україна передала росіянам засудженого митрополита РПЦ МП Іонафана (Єлецьких). Архієрея Анатолія Єлецьких у серпні 2023 року засудили до п’яти років позбавлення волі, зокрема за статтею про виправдання російської агресії. Він став першим чинним очільником єпархії УПЦ, засудженим до реального терміну в Україні. Його нібито обміняли на “кількох українських захисників”, однак деталі – дотепер невідомі.
Відзначимо, що лише з січня цього року з російського полону вдалось обміняти близько 700 українських військових. Однак жодного азовця в цьому переліку немає. 6 травня 2023 року – відбувся крайній, станом на сьогодні, обмін, коли повернули саме бійців “Азова”.
У ДСНС повідомили, що 16 жовтня понад 40 рятувальників поповнили банк крові, котра наразі так потрібна нашим військовим.
17 жовтня президент Володимир Зеленський підписав закон “Про внесення змін до Митного кодексу щодо запровадження атестації посадових осіб митних органів” щодо “перезавантаження” митниці.
Громадянин Ірландії Роберт Діґан на псевдо Ірландець, загинув на полі бою 17 вересня, залишивши за собою спадщину хоробрості та вірності. Його побратими вшанували шлях від ірландського рейнджера до українського захисника.
У Генеральному штабі ЗСУ поінформували про ситуацію на фронті станом на 22:00 17 жовтня. З початку доби загальна кількість бойових зіткнень вздовж всієї лінії фронту зросла до 191.
Виробничі потужності української дронової індустрії збільшилися у десять разів у 2024 році проти 2023 року. Про це повідомляє відомство з посиланням на дослідження дронової індустрії від Київської школи економіки та Brave1.