«Собаку скинули з моста висотою сім метрів. Їй паралізувало лапи»: деталі історії

Навіть у період повномасштабної війни продовжують траплятися випадки, які загрожують чиїйсь безпеці, незалежно від війни. На жаль, це також стосується наших чотирилапих друзів, які можуть потерпати від жорстоких дій людей. Попри це, в Україні все ще недостатньо розвинутий правовий механізм для покарання за злочини проти тварин. Тож багато таких випадків залишаються безкарними. 

Це пов’язано переважно з відсутністю спеціалізованих органів або служб, що займаються розслідуванням подібних злочинів. Крім того, встановити доказову базу у таких справах теж досить непросто через нестачу фахівців у сфері. Тож сьогодні цю проблему намагаються вирішити небайдужі зооорганізації, які активно займаються моніторингом і допомогою постраждалим тваринам.

Нещодавно на сторінці громадської організації “Плюшка”, що опікується захистом тварин, розповіли історію собаки, на ім’я Горошинка, яку знайшли у критичному стані на залізничному вокзалі Яготина. Виявилося, що її навмисно скинули з моста. Наразі жінка, яка, ймовірно, це зробила, отримала підозру, і згодом справу буде розглянуто в суді. Проте на етапі проведення експертизи та збору доказової бази теж виникло безліч викликів. 

Про це розповіла Сніжана, засновниця організації “Плюшка”, яка, власне, і займається цією справою. Виклики пов’язані з проблемами в Україні у сфері судово-ветеринарної експертизи, зокрема, недостатньою кількістю кваліфікованих експертів. До того ж, не всі люди мають можливості або фінансові ресурси для проведення експертизи належним чином, і не завжди є час для очікування. Через це більшість справ не доходять до суду. Більше про те, як вдалося встановити інформацію про ймовірно причетну до травмування тварини особу, в якому стані сьогодні Горошинка та які фактори впливають на встановлення доказової бази – Букви запитали у засновниці організації Сніжани.

Фото: особистий архів організації

– Розпочнемо з історії порятунку Горошинки. Можете, будь ласка, розповісти, хто знайшов собачку, у якому стані вона була на той момент і, власне, як відбувалось перевезення? Адже при падінні з такої висоти передусім має бути надана допомога, а транспортування може бути важким.

– 24 червня мешканка Яготина скинула собачку з мосту, що знаходиться на залізничному вокзалі. Висота мосту становить понад сім метрів… Собака впала прямо на бетонні плити, і лише трохи “пом’якшився” удар через те, що поруч була земля і сама Горошинка не дуже великого розміру. Вона насправді маленька, важить десь кілограмів 6-7. Собака впала під міст і це бачили люди. Тобто, безпосередньо є свідки, які бачили, що саме ця жінка скинула її. Потім ці люди побігли до адміністрації, аби розповісти та попросити допомоги. Після цього вони зв’язалися з місцевими волонтерами Яготина, які приїхали на місце та намагалися допомогти.

Потім Горошинку відвезли до місцевої ветеринарної клініки, однак там, на жаль, їй не змогли надати необхідну допомогу, оскільки не було ані МРТ, ані знімка рентгену. І вже тоді волонтери Яготина зв’язалися зі мною. Транспортування організували через організацію Kyiv Animal Rescue Group, яка загалом спеціалізується на транспортуванні важкопоранених тварин, тож все відбулось легко. Далі вони доставили собаку до клініки “Рудий кіт”, де Горошинка пройшла лікування.

– Дозвольте уточнити, Горошинка була безпритульною собачкою, чи ця жінка, яка травмувала її, була хазяйкою? Загалом, яку інформацію вдалось встановити про неї й чи зафіксовані її дії камерами відеоспостереження? Адже все ж це відбулось на залізничному вокзалі…

– Горошинка була її собакою. Точніше, з того, що я знаю, її онуки. Також є відомості про те, що у Горошинки були цуценята, що підтверджується наявністю лактації у собаки на момент її прибуття до лікарні. Сусіди та сама жінка стверджували, що вона втопила частину цуценят, а деяких, можливо, віддала. Цю інформацію вона підтверджувала на камеру дільничному і волонтерам Яготина.

Що стосується відеофіксації, то дійсно, наявні як відеозаписи, так і свідки. Однак ці матеріали будуть представлені у суді, де вони підлягатимуть ретельному аналізу в межах процедури доказування. Є відео, де ця жінка несе Горошинку на міст, і є свідки, які бачили, як вона її скинула. Ці свідки теж є місцевими мешканцями, тому вони знають цю жінку й встановити особу не було проблемою. Волонтери Яготина одразу зробили заяву в поліцію, але, на жаль, ця справа спершу не почала рухатися.

Фото: особистий архів організації

Хоча заява в поліцію була зроблена, але жодних дій не відбувалося. Тоді волонтери Яготина самостійно поїхали до дільничного і вимагали якихось дій, вони майже змусили його приїхати за наданою адресою до цієї жінки. На нагрудну камеру поліціянта вона зізналася, що скинула собаку та втопила цуценят, а ще сказала, що перебувала в стані алкогольного сп’яніння. Далі заява залишилася лежати на столі, а в реєстрі навіть не було внесено кримінальну справу. 

Для того, щоб зрушити справу і поліція почала працювати, довелось робити розголос. Я долучилася до цієї справи, адже собака перебуває під нашою опікою, і ми не тільки лікуємо її, а й несемо фінансові витрати. Ми також написали заяву про порушення кримінальної справи та надіслали її до поліції. Одночасно ми опублікували цю історію в соціальних мережах, чітко виклавши позицію про наявність складу злочину, зокрема суб’єкта, об’єкта, суб’єктивної та об’єктивної сторони. Як юрист, я це все розумію, і було очевидно, що для порушення справи необхідний публічний тиск. І саме ця публічність спрацювала. Вже наступного дня зі мною зв’язалися поліціянти з Яготина, повідомивши, що справу внесено, розпочинається слідство і будуть встановлювати всі факти. Розпочалася робота.

– Можете, розповісти про реабілітацію Горошинки? Якщо я правильно розумію, зараз вона може самостійно пересуватися, але все ж це не дається просто. Тобто, лапки не функціонують повноцінно, так? Чи є також інші наслідки, можливо забиття якихось органів, що впливає на їхнє функціонування?

– Горошинка потрапила до нас у критично важкому стані. Її внутрішні органи були сильно травмовані, і ми дуже боялися, що розвинеться кровотеча. Удар прийшовся на хребет з такою силою, що собака отримала контузію, внаслідок чого їй паралізувало задні лапи. Вона ними взагалі не рухала і не було ніякої чутливості. Також вона не могла самостійно ходити в туалет, потрібно було методом зціджування робити це вручну.

Фото: особистий архів організації

Перший тиждень була стабілізація її стану. Тобто, виведення із больового шоку. Аби вона почала їсти, пити, щоб у неї пройшли основні больові симптоми. У такий спосіб, десь за тиждень, ми стабілізували її стан. Лише після цього ми змогли провести їй МРТ, рентгенографію та інші необхідні обстеження. МРТ показало, що все ж переломів кісток немає, але є проблеми з неврологією, зокрема травма спинного мозку та хребта через удар. Чи запрацюють у собаки лапи, чи ні – було невідомо. Адже неврологія – це важка сфера, особливо у тварин, бо ніколи неможливо точно передбачити, чи встане тварина. Просто потрібно продовжувати давати їй препарати та займатися фізіотерапією.

Далі ми перевезли її з лікарні до реабілітаційного центру. Там реабілітологи, під керівництвом лікарів, почали працювати з нею, виконуючи фізичні вправи, допомагаючи їй підійматися і розробляти лапи. Реабілітаційна програма включала заняття в басейні, на біговій доріжці, імпульсну терапію, лазерну терапію та масажі. Усе це в комплексі дало результати: лапки почали працювати. Горошинка почала потроху підійматися і, врешті-решт, ходити. Однак її хода не є ідеальною, і зрозуміло, що вона вже ніколи не буде такою. Ліва задня лапа функціонує набагато гірше. Вона також не може присісти, оскільки у неї відсутній рух згинання лапи. Тобто, вона опирається і ходить, переважно на передніх лапках. Крім того, функція сечовипускання не працює повністю, тому нам доводиться її зціджувати.

– У своєму дописі Ви пишете про те, що зібрати доказову базу для суду дуже важко. Чи могли б Ви детальніше розповісти, які саме докази необхідні для доведення факту фізичного насильства над твариною? Особливо, якщо, наприклад, є записи з камер відеоспостереження.

– З моменту травмування Горошинки минуло понад 60 днів, і ми бачимо, що її травми мають тривалі наслідки. І ось це особливо важливо для експертизи. Якщо каліцтво зберігається більше ніж 60 днів, це вже свідчить про інвалідність. Висновки експертів підтвердили цей факт, тож є всі підстави для притягнення людини до кримінальної відповідальності.

Щодо розслідування та перших кроків, важливо одразу все документувати: робити фото та відео, а також викликати поліцію. На жаль, часто поліція не реагує миттєво і виявляє недостатню зацікавленість у таких справах, оскільки їх важко довести. Тільки через те, що у випадку Горошинки підключилися ми, як громадська організація, і ми маємо своїх юристів, розпочалась робота. Під публічним тиском вдалось почати справу. 

На жаль, майже всі наші справи по тваринах розпочинаються саме під тиском. Без публічності досягти результату дуже складно. Далі, коли поліція вже вносить справу до реєстру, вони починають слідство. У мене зараз немає нарікань на поліцію Яготина, тому що вони дійсно провернули хорошу роботу, я бачила, що вони зібрали купу матеріалів та знайшли свідків, що було дуже складно. 

Фото: особистий архів організації

– За можливості, чи можемо детальніше проговорити, чому Вам довелось їхати до Харкова, щоб провести судово-ветеринарну експертизу? Тобто, чи правильно я розумію, що у Києві немає фахівців у цьому напрямку, чи навпаки тут Вам відмовили у веденні цієї справи?

– Виявилось, що в нашій країні цей напрямок не розвивається, а, здається, навіть закривається. Без судово-ветеринарної експертизи неможливо довести каліцтво тварини. Навіть факт смерті тварини може залишитися без уваги суду, якщо немає висновку експерта. Коли ми почали шукати, куди можна звернутися для проведення судово-ветеринарної експертизи, виявилось, що в Київському інституті ветеринарної медицини мали бути експерти, але їх там немає.

В Україні наразі лише чотири експерти в цій сфері, і єдиний, з ким нам вдалося зв’язатися – це Іван Яценко з Харкова. Він організував обстеження в лікарні, де нас оглянули не лише він, а й інші спеціалісти: невролог, ортопед і хірург. Але ж, розумієте, що не кожен має змогу поїхати до Харкова… За словами Івана, у нього велика черга, а деякі справи можуть чекати на його висновок до півроку, адже він фактично працює сам. Тож зібрати доказову базу для суду стає майже неможливим.

По-перше, добре, що у нашому випадку тварину можна було транспортувати, але якби це сталося кілька місяців тому, я б не змогла відвезти її на експертизу, оскільки це могло б ще більше її травмувати. А якщо ми взагалі говоритимемо про питання смерті тварини, виникає проблема з тим, де зберігати її тіло. У нас немає спеціалізованих моргів для тварин, тому доведеться домовлятися з приватними клініками, що є досить дорого. Тіло потрібно зберігати, поки триває експертиза… А для транспортування знадобиться рефрижератор. Крім того, поліція має супроводжувати вас під час транспортування тіла. Адже кримінальний процес однаковий як для людей, так і для тварин.

– Ви зазначили, що незабаром справу розглянуть у суді. Якщо я не помиляюсь, за жорстоке поводження з тваринами рідко висувають вироки щодо тримання під вартою. Як людина, що займається цією справою, чи можете Ви говорити про те, яким все ж може бути покарання за заподіяння травм такого ступеня?

– Ми будемо домагатися винесення покарання у вигляді позбавлення волі. Хоча, ймовірно, це буде умовний термін, і я вважаю, що навіть це буде позитивним результатом. Я усвідомлюю, що реального позбавлення волі без умовного терміна не буде, адже це літня жінка, у якої є діти та онуки, і ще безліч причин, за які можна зачепитися… До того ж вона зараз вже не визнає своєї провини, тому процес буде складним. Якщо ми програємо в першій інстанції, ми звернемося до другої. Але ми до останнього будемо домагатися реального терміна позбавлення волі. І це дасть нам хоча б прецедент. На жаль, я розумію, що справа може затягнутися на роки, але ми будемо намагатися довести її до справедливого завершення.

Фото: особистий архів організації

– Ви багато займаєтесь з тваринами, які безпосередньо страждають від людської байдужості, недбалості або жорстокості. Тож хотіла уточнити, чи це перша справа, для якої Вам вдалось зібрати доказову базу й фактично довести до суду?

– Так, щодня ми стикаємося з жорстокістю щодо тварин, але в більшості випадків особи, відповідальні за це, залишаються невідомими, і їх розшук є вкрай складним. Наприклад, коли тварину збиває автомобіль, теоретично можна перевірити камери спостереження. Але не завжди вони є, і не завжди вдається виявити винуватця. Дуже важливо мати свідків та докази, проте, на жаль, люди часто не бажають свідчити. У таких випадках розумієш, що витрачаєш час марно, і потрібно зосередитися на порятунку тварини. 

У нашій ситуації ми чітко бачили перспективу, але маємо й інші справи, які, на жаль, не просунулися далі. Були випадки, коли винуватці отримали лише адміністративні покарання, адже фізично ми не можемо продовжувати ці справи далі. Ми рятуємо тварин, займаємося їх реабілітацією, лікуванням. Це все ж першочергове. Розумієте, я знаю, як це робити, але у мене немає великої команди та фінансування для повноцінної роботи в цьому напрямку.

– Насамкінець, хочеться сформулювати звернення до всіх небайдужих людей, які знайшли тварину, що очевидно зазнала фізичного насилля. Аби все-таки ми, як суспільство, не полишали прагнень у правовому порядку притягати до відповідальності людей, які вчиняють такі дії.

– Звісно, люди не повинні бути байдужими, але у нас зараз є справжня зброя – це камери наших телефонів. Якщо ви бачите, як над тваринами знущаються, наприклад, тягнуть їх на повідці, обов’язково фіксуйте на камеру, адже не можна передбачити, чим це закінчиться. Якщо ви не готові втрутитися, хоча б зафіксуйте момент. Викликайте поліцію. Навіть якщо вони не відреагують одразу, ви зможете поширити фото та відео. Також зверніться до зоозахисних організацій, вони можуть надати поради. 

Тобто, алгоритм дій такий: усе фіксувати, викликати правоохоронців, а ще знімати їхні дії, адже вони працюють значно ефективніше, коли знають, що це фіксується. І обов’язково, крім лише викликів поліції, потрібно писати письмові заяви. Бо якщо є письмова заява – вона обов’язково матиме результат. І пам’ятайте, що якщо ви справді хочете досягти успіху, маєте бути готовими до того, що це може зайняти не один день, не один місяць і, можливо, навіть не один рік.