«Совок» викликає огиду: Портников про те, чому українців роздратували жарти «95 Кварталу»

Джерело: Віталій Портников для zbruc

Український журналіст та публіцист Віталій Портников прокоментував обурення, викликане черговим жартом “Кварталу 95”, зауваживши, що реакцію українців навряд чи можна пояснити винятковістю самого жарту, радше — нетерпимістю та огидою до “совка”.

Раніше “Квартал” неодноразово жартував на “українські теми” – і значно жорсткіше, ніж в історії з “біженкою сі Скадовська”. Однак, це не заважало його артистам залишатися народними улюбленцями.

Портников, як щирий прихильник терпимості й самоіронії, зауважив, що, як на нього, гумор (як і фольклор загалом, а гумор – породження народного підсвідомого) – річ не інтернаціональна.

“КВК був позашлюбною дитиною цього кастрованого гумору – студентські веселощі з боязкими жартами про начальство, в якого однаково не витримали нерви, повернулося на екран уже в перебудову, а з її закінченням (і з загибеллю радянського гумору разом із Радянським Союзом) перетворилося на бізнес і на останній заповідник цього радянського гумору, тільки адаптований до нових завдань.

Як і радянський гумор, жарти КВК були розраховані насамперед на російську аудиторію – і ту пострадянську, що залишилася у тіні “руського міра”. Зрозуміло, що якщо ти хотів досягти успіху в цієї аудиторії і приїжджав з України, то мішенню для твоїх жартів неодмінно мав стати «недолугий хохол», осучаснений Тарапунька. Ось чому ще у 1990-ті припинилася історія “Джентльмен-шоу” і ось чому не досяг успіху на великій пострадянській сцені Театр “КВК ДГУ”. Тому що автори та виконавці цих колись надпопулярних у любителів КВК колективів були спадкоємцями радянського єврейського гумору. Яків Левінзон чи Євген Чепурняк, вибачте, ніяк не могли виступати в амплуа “недолугого хохла”, а над сумними євреями та їхніми притчами російська публіка вже насміялася, досить. Публіка хотіла сміятися з українців – тільки такий сміх тепер добре продавався. І “Квартал 95” надав їй таку можливість – тут у потрібному публіці амплуа міг виступати кожен. Навіть Володимир Зеленський. Тому виходило, що це не ми сміялися з себе, а вони, російські глядачі, – з нас. Точніше, щоби бути вже зовсім чесним, – із вас, шановні читачі.

Тому що з нас вони більше не сміялися, а підозрювали нас у світовій змові. А тепер вони підозрюють у світовій змові і вас також. І теж більше не сміються над вами, а ненавидять. І це, повірте, зовсім непогано – краще, коли тебе ненавидять, ніж коли зневажають. Але це вже інша історія.

Так-ось, проблема “Кварталу 95” у тому, що в його авторів та виконавців не змінилися стилістика і підходи до гумору. «Квартал» продовжує сміятися з українців так, щоби смішно було не нам, а їм – публіці, якої у “Кварталу” немає і більше ніколи не буде. Це і призводить до роздратування тих із нас, у кого “совок” і “постсовок” викликає огиду.”

Тож, як наголосив журналіст, треба змінюватися не нам (українському суспільству – ред.) – оскільки, ми вже змінилися. Натомість, резюмував, змінюватися потрібно “Кварталу”.

Зауважимо, у новорічному випуску “95 кварталу” показали пародію, де російськомовна дівчина намагається говорити українською й іноді перекручує зміст слів. Вона сказала, що зі Скадовська, проте фраза пролунала як “сіськатовська”. Саме Ірина Гатун зіграла головну роль у номері – жительку Скадовська, який зараз окупований росіянами.

Міський голова Скадовська Олександр Яковлєв прокоментував образливий жарт “95 кварталу” про жителів окупованого міста та закликав режисерів шоу перепросити.
У Коломиї обурені серіалом “Встигнути до 30” на телеканалі “ТЕТ”, де однією з героїнь є уродженка їхнього міста Люба. Місцеві мешканці наголошують, що образ Люби – карикатурний та у стилі російської пропаганди.
Марія Хурсенко – донька музиканта В’ячеслава Хурсенка – обурилась тим, як у новорічному випуску “Вечірнього кварталу” використали музику з пісні її батька “Соколята”.