Стародавні папороті перетворили Європу на вогняну пастку під час масового вимирання – нове дослідження

Близько 201 мільйона років тому масове вимирання наприкінці тріасового періоду супроводжувалося масштабними й тривалими лісовими пожежами, які охопили Європу. Як з’ясували науковці, головним каталізатором та “паливом” для цього пекельного циклу стали не дерева, а стародавні папороті. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Nature Geoscience.

Під час переходу від тріасу до юри масові вулканічні виверження, спричинені розпадом суперконтиненту Пангея, викинули в атмосферу колосальні обсяги вуглекислого газу. Це призвело до різкого глобального потепління на 5–10°C, руйнування лісових екосистем та утворення ландшафтів на кшталт посушливих саван.

Як папороті створювали “пекло”?

Дослідницька група під керівництвом геологів з Утрехтського університету проаналізувала відкладення з чотирьох бурових кернів (зокрема з нещодавно зібраного 640-метрового ядра у Великій Британії). Щоб реконструювати історію пожеж, вчені поєднали традиційні методи (вивчення деревного вугілля та поліциклічних ароматичних вуглеводнів) із новітнім підходом — аналізом зміни кольору мікроскам’янілостей (пилку та спор).

Аналіз 15 000 вимірювань показав аномальне потемніння викопного матеріалу під час основної фази вимирання, що збіглося у часі зі стрімким поширенням папоротей.

Ці рослини спрацювали як “вивидні катастрофи”: після пожеж або руйнування лісів вони швидко відновлювалися з підземних кореневих систем, витісняючи інші види. Усохлі килимки папоротей перетворювалися на ідеальне паливо для нових загорянь. За оцінками вчених, цей руйнівний цикл зворотного зв’язку тривав від 40 000 до 300 000 років.

Автори дослідження зазначають, що подібні палеокліматичні уроки є важливими й для сучасного світу, адже поєднання глобального потепління, вирубки лісів та експансії опортуністичних видів створює ризики виникнення нових екологічних криз.

• Вчені виявили нові докази того, що деякі динозаври могли піклуватися про харчування своїх дитинчат значно ретельніше, ніж вважалося раніше. Згідно з новим дослідженням, дорослі особини, ймовірно, приносили молодим динозаврам м’якшу та поживнішу їжу з вищим вмістом білка, ніж споживали самі.