Допомога жінкам з інвалідністю, орфанними захворюваннями й ветеранкам – проєкт «Важлива»

У різні періоди історії жінки були втіленням сили та стійкості. У переломні часи війни вони ставали обличчям незламності, яке виражало силу в моменти небезпеки, стаючи невичерпним джерелом підтримки. Серед соціальних трансформацій і революцій, жінки завжди обирали боротися за рівність та права, ставши визначними фігурами у протистоянні стереотипам. В епохи відродження вони не лише сприяли позитивним змінам, але й активно долучалися до формування суспільства, роблячи вагомий внесок у його розвиток. Відтак, образ жінки в різні епохи є віддзеркаленням її внутрішньої сили, яка визначає колективну сутність та характер кожного історичного періоду.

«Важлива» – не лише фотопроєкт, а передусім глибокий нарис, що відображає життєві шляхи жінок, які здійснили вагомий внесок в різноманітні сфери суспільства. Його створено про жінок і для жінок, які не лише зазнали труднощів, але й виявили надзвичайні силу і рішучість у власній боротьбі. Зокрема, серед учасниць є ті, хто залишаються сам на сам із хворобами, які не завжди помітні на перший погляд, але надто реальні та важкі для тих, хто їх переживає. Також сьогодні у країні, де повномасштабна війна залишає свої шрами, жінки-військові, що борються за наш добробут, також стають центральним образом «Важливої». Їхні історії – це свідчення не лише про особистий подвиг, але й про вагомий внесок у спільну справу. Так, вони заслуговують не лише на захоплені погляди, але й на повагу та видимість у суспільстві, які відстоює «Важлива».

В інтерв’ю для Букв засновниця проєкту Катерина розповіла про роль “Важливої” як інструменту інклюзії, сприйняття питання рівності та взаємопідтримки у сучасному суспільстві, поділилась історіями жіночого досвіду війни, а також акцентувала на підтримці та об’єднанні героїнь проєкту в їхній спільній боротьбі за гідність та справедливість.

– Катерино, не можу не запитати: чи пов’язано заснування проєкту “Важлива” з Вашою особистою історією, яку Ви прожили, або проживаєте завдяки його реалізації? Насамперед, якщо говорити про воєнні реалії і відчуття власної причетності.

– На жаль, чи на щастя, але проєкт «Важлива» зародився як порятунок і психологічна допомога моїй сестрі, яка була вже на межі. Бачачи, як людина згасає на очах, я не могла зробити по-іншому. Її історія була про мам, які самостійно виховують дітей, гордо несуть цей надскладний обовʼязок і не втрачають надії. А, отже, це була перша основа нашого проєкту.

Другою основою проєкту «Важлива» стала історія моєї подруги, яка має інвалідність і пересувається у колісному кріслі. Одного дня мені написала дівчина, яка мріяла про фотосесію у мене. Весь сенс листа не буду описувати, адже він дуже особистий… Але вже наступного дня я була у неї в гостях, а через два тижні ми з командою найкращих спеціалістів втілили в життя одну з найскладніших фотосесій у моїй карʼєрі. Ця дівчина, Оксана Кононець, зараз вже модель, а тоді завдяки своїй історії вона вибудувала ще одну основу нашого проєкту – фототерапія і допомога жінкам з інвалідністю, орфанними захворюваннями та ветеранкам. Так почався наш шлях під назвою «Важлива».

Фото: “Важлива”
На фото: Оксана Кононець

Фото: “Важлива”
На фото: Оксана Кононець

– Сьогодні проєкт “Важлива” дуже яскраво відображає наші реалії, певною мірою через досвід жінок. Однак, знаю, що проєкт існує вже 5 років, тож звідси запитання: яким цей досвід Ви зображували раніше? А також через які теми?

– Якщо раніше проєкт «Важлива» концентрувався на жінках з інвалідністю, орфанними захворюваннями й матерях, які виховують дітей самостійно, то з початком повномасштабної війни ми зрозуміли, що головною місією нашого проєкту має стати розповідь про історію кожної військової та ветеранки. Ми хочемо, аби їх історії були настільки впізнаваними, щоб проходячи вулицею, кожен українець і українка, та й взагалі весь світ, знав ім’я цієї людини.

І нам це вдалось, адже вже протягом першого місяця, завдяки підтримці медіа, проєкту «Сміливість» (Brave Ua) нам вдалося показати та розказати  світові  історії чотирьох бійчинь і одного з найбільш засекречених людей країни на білбордах у різних країнах світу, на телебаченні, радіо, в інтернеті та у друкованих виданнях. Про них написали книги, вони прикрасили обкладинки багатьох видань, і їхні очі дивляться на російське посольство в Німеччині… І це вже для нас перемога! Але тема інклюзії – це наша тема. Тому, попри труднощі й те, що за вікном – війна, нам вдається розповідати та допомагати зборами жінкам з інвалідністю.

Фото: “Важлива”

Фото: “Важлива”

– Як трансформувалися проєкт і сенси, що він зображує, з розгортанням повномасштабної війни, коли більшість жінок особливо гостро відчули на собі дух боротьби?

– На мою думку, кардинально проєкт не змінився. Проте він став більш потрібним саме зараз. Адже ті теми, які наше суспільство всіма силами намагалося не помічати, виплили на хвилі страшної війни та розплющили людям очі. Ба навіть тим, хто старанно намагався не помічати ані людей з інвалідністю, ані військових, я вже мовчу про людей з рідкісними захворюваннями. Мені видається, ми підсвітили ті важливі питання, які транслюємо ще з 2014-го року.

Відкриттям для нас особисто стало те, що проєкт зміг виступити й бути психологічною допомогою, відновленням для багатьох жінок, які були у нас. Адже та любов, яку ми їм надаємо і робимо від щирого серця – незамінна. Нам би дуже хотілося підкреслити величезну роль жінки у цій війні, яка для багатьох з них триває з 2014 року (якщо ми говоримо про військових), а для деяких – і все життя, якщо ми говоримо в контексті людей з інвалідністю.

Фото: “Важлива”
На фото: Маруся Звіробій

Фото: “Важлива”
На фото: Ірина “Валькірія” та пес Адік

– Сьогодні в Інстаграмі “Важливої” також можна побачити історії наших захисників. Це про зміни, які вони проживають, і про досвід, який збережеться крізь покоління. Чи можна говорити про те, що концепт проєкту зміниться на “Важлива\ий”?

– Мені, як авторці проєкту, завжди хотілося, щоби підтримка чоловіків була незамінною умовою відновлення і терапії жінок. Коли ми помітили, що проєкт діє як фототерапія, ми відчули в собі силу і можливість допомогти ще більше. Проте один момент першої фотосесії відомого військового для нашого проєкту настільки здивував, адже після знімання людина відчула велике полегшення свого емоційного стану і морально відновилася. Тоді ми знову внесли корективи у проєкт. Бо з чоловічої підтримки виріс момент взаємопідтримки й допомоги бійців і бійчинь. Скажу чесно, слова «мені стало легше на душі» – це велике досягнення для нашого дівочого колективу. Особливо, коли іноді тобі виділяють на знімання 6 хвилин.

Фото: “Важлива”
На фото: Дмитро Андрющенко “Дипломат”

Фото: “Важлива”
На фото: Валерія Суботіна “Нава”

– Якщо аналізувати героїнь проєкту – усі вони кардинально різні, залежно від їх сфери діяльності. Це і адвокаційна практика, і військових досвід, і мисткині. Чи є те, що об’єднує усіх цих жінок? Можливо в контексті України?

– Я б змалювала це трьома словами: незламність, сміливість, рішучість. Про красу і жіночність я вже мовчу… Всі ці жінки можуть знищити будь-якого ворога, вони сильні духом, сяють інтелектом і “добивають” красою. Як на мене, то це просто шалений коктейль. І найголовніше – вони завжди залишаються жінками… В будь-якій ситуації вони – завжди красиві, впевнені в собі та безстрашні.

Фото: “Важлива”
На фото: Катерина Прокопенко

Фото: “Важлива”
На фото: Галина Клемпоуз

– Розуміємо, що в умовах сьогодення, так чи інакше, бекграунд всіх історій буде стосуватися війни. Однак, чи можемо ми говорити про приховані соціальні меседжі, які зображуєте завдяки проєкту “Важлива”?

– Однозначно так! Тільки наші меседжі – максимально прозорі. Знаєте, я зі стовідсотковою впевненістю можу сказати, що проєкт “Важлива” – надзвичайно чесний і відкритий. Ми не соромимося говорити про «непривабливі теми для суспільства», ми підтримуємо жінок, але і не забуваємо про чоловіків. Проте головним меседжем завжди буде прояв любові, поваги й підтримки людей, незалежно від статі. В цьому і є жіноча мудрість проєкту «Важлива».

Фото: “Важлива”
На фото: Владислав “Самурай” з дівчиною Валерією

Фото: “Важлива”
На фото: Масі Найєм

– Нещодавно спільно з “Жінками зі сталі” Ви презентували фільм “Важлива: Жінки зі сталі. Рік незламності”. Це жінки, які пережили втрату, або продовжують проживати очікування крізь невідомість. Можемо детальніше розповісти про закулісся створення? 

– Це був вже наш другий фільм, який ми спільно робили з дівчатами і для дівчат. Ви знаєте, і перший, і другий раз було дуже складно, адже обставини складаються у такий спосіб, що нам постійно щось ускладнює фотографування. Перший фільм ми знімали на наступний день після теракту в Оленівці. І, чесно скажу, я думала, що жодна дівчина не приїде на знімання. Проте коли приїхали абсолютно всі «Жінки зі Сталі», я зрозуміла, що це буде просто топовий фільм. Адже ніщо не може зупинити жінок, які пережили страшне горе і стрес та приїхали до мене, аби розповісти свою історію світові й показати йому біль, з яким ми живемо. 

Другий фільм ускладнювався деякими погодними умовами, постійними тривогами та відсиланнями до тяжких емоційних станів, які пережили дівчата останнім часом. Планували знімати на даху, але через погодні умови та тривоги довелось спуститись в укриття… У багатьох почались прив’язки до “Азовсталі”, адже те, як падало світло і сама будівля – дуже нагадувало кадри з “Азовсталі”. І я вам даю слово, що кожна сльоза і здригання голосу у дівчат – щирі й справжні. Жодної гри.

Фото: “Важлива”
На фото: “Жінки зі сталі”

– Врешті, працюючи із жінками та зображуючи їх досвід, що часто є травматичним, з Ваших власних спостережень, яким є бачення цих жінок у суспільстві, саме серед буденності війни?

– Мені видається, що ми, суспільство, не були готові до такого прояву сили та міці, яку показали нам ці жінки. Я навіть думаю, що усі наші героїні іноді не очікують від себе “самих себе”, адже вони дійсно – надлюди, бо витримати весь той біль і страждання. Боротися і боронити – під силу  тільки українській жінці.  Ми всі в тому чи іншому сенсі носимо маски, а ці жінки мають в собі силу їх зняти.

– Насамкінець, звертаючись до досвіду проєкту “Важлива” та трансформації його героїнь, чи можемо ми сформувати загальний голос української жінки сьогодення, яка є важливою та значущою?

– Це воїни! Кожна по-своєму, але воїни. Голос української жінки – в її справедливості, чесності й цілеспрямованості! Вона говорить впевнено, рішуче, і залишає право вибору за нею, не дозволяючи іншим брати верх над нею. Історія кожної українки – Важлива, але наші героїні виступають рупором/голосом  народу, певних груп і категорій населення; не бояться впасти, адже підіймаються моментально і, головне, ніколи не опускають голови. У змаганні «найкраща жінка світу» українки завжди будуть першими.