Теракт в Оленівці доводить, що полон – не є опція збереження життя. Це дозволив зробити увесь світ і всі замовчали цей факт – роковини масової страти українських полонених

“Оленівка – біль, який не згасне…” – саме такий меседж Асоціації родин захисників “Азовсталі”, яка через рік після трагедії продовжує боротьбу за справедливість, аби міжнародні організації відновили розслідування, і масове вбивство військових у полоні врешті було визнано терактом. Це батьки, сестри, дружини, наречені військових та цілі родини, які стали основним механізмом, чиї дії та голос несуть пам’ять про трагедію в Оленівці у всьому світі. Водночас родини, які отримали остаточне або попереднє підтвердження загибелі найближчого внаслідок теракту, продовжують боротися за свободу їх побратимів, що вижили.

В ніч з 28-го на 29-те липня 2022 року в колонії №120 смт Оленівка стався вибух. Тоді, в ангарі, на промзоні, здійснили показове судилище над українськими військовополоненими, які чекали на обмін. Перед  трагедією, 27-го липня, за конкретними списками, поіменно військовополонених перевели у промзону на території колонії в Оленівці. Наступної ночі ворог підступно та цинічно підірвав барак, де спали полонені. Внаслідок теракту понад 50 захисників загинули, ще понад 100 зазнали тяжких поранень та донині залишаються в полоні без належної медичної допомоги. 

На роковини теракту, “Букви” звернулися до свідчень жінок, чиї чоловіки загинули в Оленівській колонії. Це – короткі нотатки, які дарують віру в порятунок найближчого, а згодом повідомлення “200”, яке стає відліком до нової боротьби – не дати забути та вибороти правду.

Героїні матеріалу:

Ольга – учасниця Асоціації родин захисників “Азовсталі”, її коханий Сергій загинув під час теракту в Оленівці.

Юлія – учасниця Olenivka community Families, її коханий за позивним “Космос” загинув під час теракту в Оленівці. 

Фото: особистий архів Юлії

– Розуміємо, що спочатку ні у кого не було інформації щодо списків тих, хто був у тому бараці, хто вижив, хто, на жаль, загинув. До трагедії, чи володіли Ви інформацією щодо перебування коханого саме в Оленівці й умов, в яких він опинився? Про недотримання яких положень Женевської конвенції, що передбачають комунікацію з родичами полонених, можемо говорити?

Ольга: – Я знала, що Сергій знаходиться в Оленівці, він декілька разів виходив на зв’язок, виходили на зв’язок і його побратими до своїх жінок, тому я точно знала, що він там. І якраз останнє наше з ним спілкування було 18-го липня, на мій день народження. Якщо говорити про Женевські Конвенції – жодного з пунктів, які там є, вони не дотримувалися взагалі весь цей час і досі не дотримуються. Навіть банального зв’язку не було. Як і листування, яке мало бути, але інформацію жодну не передавали, тому все, про що ми знали – дізнавалися самостійно, іншим шляхом – просто у хлопців був телефон і вони через нього виходили на спілкування, хоча вони мали або відправляти листи через той же Червоний Хрест, або їм мали давати дзвонити. Нічого з цього не було. Взагалі усе, що прописано у Женевських Конвенціях щодо утримання військовополонених – все це не спрацювало і не працює досі у нашій ситуації. 

Юлія: – Коли Богдан виходив з “Азовсталі” – це було 17 травня – він написав повідомлення: “Все, я пішов. До зустрічі. Люблю вас”. А до цього він писав, що буде тримати зв’язок через його батька. І 19 травня батько мені написав, що він знаходиться під Донецьком, в Оленівці. Також, його тато повідомив мене 12 червня про те, що телефонував Богдан, сказав, що з ним все добре – обіймає, цілує, передає привіт. Це була коротка розмова на 30 секунд. І потім через тиждень, 19 червня, він також йому зателефонував, сказав, що все нормально, він у порядку. Дуже такі коротенькі розмови були…

Фото: особистий архів Юлії

– Документуючи кожен воєнний злочин та кожну втрату, важливо говорити і про те, що безпосередньо вплинуло саме на такий перебіг. Чи згадаєте день, коли Ви дізналися про загибель найближчого внаслідок теракту? Як здійснювалося забезпечення рідних інформацією щодо трагедії?

Ольга: – На початку 29-го числа не було нічого зрозуміло. Зранку з’явилася новина та фотографії, у різних каналах це ширилось, зокрема на кацапських каналах, а потім – в чатах родин “азовців”. Було не зрозуміло, чи правда це, чи ні: хто там був, як це відбулося взагалі… І список був один-єдиний, він з’явився 30-го липня також на якомусь російському каналі, де були ПІБ бійців, які загинули, і прізвища бійців, яких поранено. Там я і побачила прізвище свого коханого, дату його народження. Про саму трагедію я дізналася, коли була на пологах у дружини ще одного військовополоненого, тоді скинули той список, і там я побачила ім’я Сергія. Було незрозуміло взагалі, звідки той список взявся – тоді все було так хаотично, ми сподівалися усі, що це помилка, що вони просто його виставили, що це ІПСО. Вже у вересні, коли повернулися ті, хто були в тому бараці 200, то підтвердили, що вони бачили Сергія та інших хлопців, які загинули – розказали про це рідним. Ось так ми дізналися про це. 

Фото: особистий архів Ольги

Юлія: – Ми побачили у новинах 29-го липня, що були вибухи в Оленівці, і, звісно ж, ми знали, що там знаходиться Богдан, але дуже вірили у те, що він живий, що з ним нічого не трапилося. А вже 30-го липня, о 2 годині ночі, його побратим написав мені: “Космос 200” і надіслав ці списки від рашистів, але потім додав, що, можливо, це не точно, може, він поранений. Я в ті списки не вірила. По-перше, якось швидко вони їх зробили, думала, як вони могли так оперативно всіх записати і зрозуміти, хто де. По-друге, у списку поранених був хлопець зі схожим прізвищем і того ж року народження, що і Богдан, тому я сподівалася, що там якась помилка. Його батько дзвонив на гарячу лінію і питав – там статус у Богдана був “полонений”. І у вересні, коли командирів обміняли, він теж телефонував, і йому відповіли, що у Богдана статус “полонений” наразі. Тому ми вірили, що все добре, що він живий…

17.05 11:08 Богдан 

Всьо

Я пішов

До зустрічі 

Люблю вас ❤️

(від Жені) Привіт

Від нього особисто – ні

Остання оперативна інфа: він в Оленівці під Донецьком 19 травня 2022

Ні, я користувався іншими джерелами. Через СБУ: подав установчі дані Богдана, щоб його включили в списки на обмін першочергово. Звідти і інфа про Оленівку.

12.06.22  11:35 

Привіт.

Телефонував Богдан. Живий, здоровий. Передав, що любить, цілує, обіймає.

19.06.22 19:49

Привіт. Богдан дзвонив. Живий, здоровий. Передавав все найкраще. Він в нормі.

29.07 15:35

Ні, на гарячій лінії НГУ змін по статусу нема – полонений

22.09.22 10:15 (після виходу командирів з полону у Туреччину) 

Доброго ранку
В НГУ уточнив: наразі статус – полонений.

Фото: особистий архів Юлії

Хронологія подій напередодні трагедії вказує, що це була, ймовірно, спланована страта військових, яких Росія виділила в окремий список. Як сьогодні свідчать звільнені з полону захисники, що перебували в Оленівці, ангар нашвидкуруч переобладнали для утримання полонених, туди занесли ліжка, які щільно розмістили одне біля одного, а наглядачі колонії сказали, щоб хлопці сильно не розкладали речі, бо вони там ненадовго. Наступної ночі стався вибух, майже опівночі 28 липня, стояв страшний крик, військові кричали від отриманих поранень та благали про допомогу. Наглядачі колонії лише через декілька годин пустили до поранених українських медиків, які також перебували в полоні. Надавати медичну допомогу не було чим, лише зранку важкопоранених почали везти в лікарні, інші залишились в колонії. За цей час очікування багато військових померли через несвоєчасну медичну допомогу.  

– Знаю, що перед родичами загиблих захисників також постала проблема повернення та ідентифікації тіл. Зважаючи, що тіла було повернуто восени минулого року, станом на сьогодні чи вдалось належним чином поховати захисників? 

Ольга: – Так, повернули тіла у жовтні, про це написав омбудсмен, і всі родичі чекали результатів ДНК-експертизи. Потім виявилось, що деякі, хто загинув, були у списку поранених, вони не доїхали до лікарні, і їх повернули з іншими тілами на Оленівку і ДНК співпали – так їхні родичі дізналися про це.  Вже 90 відсотків поховано, ще в деяких лише триває повторне ДНК – це порівняльна експертиза. Але в цілому вже майже всіх поховали. 

Юлія: – Коли в жовтні передали тіла, і з’явився чат для родин ймовірно загиблих, мені подзвонили та підтвердили загибель – у Богдана було багато татуювань, і його тіло було відносно не дуже обгоріле – я особисто його не бачила, на той час ми були за кордоном з донечкою, і я попросила його рідного батька, щоб він поїхав на опізнання, щоб здав ДНК. Він мені перетелефонував і сказав, що так, я був і це 100 відсотків він, що і ДНК-експертизи не треба – він зміг його впізнати. І вже тоді всі наші ілюзії і сподівання розвіялися. І тому 13-го листопада нам вже вдалося з ним попрощатися, кремували його в Києві на Байковому кладовищі, а урна з прахом наразі зберігається у патронатній службі “Янголи Азову”, тоді ми вірили і сподівались, що буде зроблений Пантеон Героїв України, на якому він буде захоронений.  

Фото: особистий архів Юлії

– Минув рік з моменту трагедії. Була створена спеціальна місія для розслідування теракту в Оленівці, яку врешті заморозили. Чи володієте Ви якоюсь інформацією з приводу розслідування чи його попередніх результатів? Чи йшла мова про ймовірне відновлення розслідування?

Ольга: – ООН робила свою місію з розслідування, потім вони заявили про те, що місію розформовано, бо їх не пускає Росія до місця злочину. Вони постійно розповідають нам, що неможливо потрапити, що це така територія, вони не можуть так просто піти на дуло автомата туди, тому вони її розпустили. Тому зараз ми, рідні, докладаємо максимально зусиль, щоб ця тема не вщухла, щоб розслідування поновилося, коли це буде можливо, і все довело, що це був навмисно скоєний злочин, спланований теракт підриву військовополонених. 

Юлія: – Розслідувальну місію ООН розформовано 5 січня 2023 року. Вона взагалі не відбувалася, бо їх не допустили на місце трагедії. Тому немає в них ніяких результатів. Зараз з родинами ми самостійно намагаємось домогтися відновлення розслідувальної місії або знайти альтернативний варіант. Це питання сьогодні актуальне лише для родин постраждалих в Оленівці.

Фото: особистий архів Юлії

Фото: особистий архів Юлії

– Від родичів військовополонених часто чуємо тези про “гарантії”, які були обіцяні перед виходом у полон, як те, що надавало надію, і те, чим врешті знехтували. Через рік – чи вдалося переосмислили значення цих гарантій і налагодити комунікацію з відповідальними особами?

Ольга: – Казали, що були гарантії третьої сторони – і досі не зрозуміло, хто давав ці гарантії, там якийсь лист офіційний… Ну, тобто ніхто його не бачив, хто підписував ті гарантії… І країна наша робить те, що може – це перемовини, які вони постійно проводять, якісь переговори, внаслідок яких і відбувається повернення і обмін тіл, це теж заслуга їх. Тому тут я не можу сказати, що вони взагалі нічого не роблять – вони роблять, що можуть. І я сподіваюся, що всі полонені повернуться додому, і теракт в Оленівці – це якраз той момент, про який ми часто говоримо, що полон – не є опція збереження життя. Бо ми теж сподівалися, що от рано чи пізно вони повернуться, а потім їх взяли і підірвали. Тому це дозволив увесь світ зробити, і всі якось замовчали цей факт. І це свідчить, що Росія знову може таке зробити, і нічого їм за це не буде. 

Фото: особистий архів Ольги

Юлія: – Ці тези звучали від президента України, з переліком міжнародних організацій та ряду країн. А рідні повторюють, що це був “вихід в полон за наказом задля збереження життя”, саме ці слова є в офіційній промові Ганни Маляр, яку вона зробила ввечері 16-го травня 2022 року. Військовим на “Азовсталі” обіцяли полон терміном у 3-4 місяці з дотриманням всіх Женевських конвенцій. Це, так би мовити, “почесний полон”. Саме про це деякі бійці писали додому в смс-повідомленнях перед полоном. Комунікація з керівництвом країни наразі відсутня, нам відмовляють у зустрічі, аргументуючи це тим, що під час військового стану прийом громадян не проводять.

– Я правильно розумію, що розслідування зупинено у зв’язку з воєнними діями і неможливістю зібрати необхідні докази? Відверто, чи є віра щодо поновлення розслідування після завершення війни і отримання доступу до колонії?

Ольга: – Особисто я маю надію, що якщо це буде не ООН чи якась інша організація, то буде інший орган, який зможе відтворити ті події, що сталися – як воно все послідовно відбувалось. І все-таки винні будуть покарані, буде зрозуміло, що це – теракт. Це врешті визнають терактом. 

Юлія: – Міжнародне розслідування розформовано через неможливість потрапити на місце злочину. Їх не пускають в Оленівку. Після війни там може залишитись спалена земля та суцільна руїна… Що тоді можна буде там дослідити? 

Фото: особистий архів Юлії

Напередодні річниці теракту, 25 липня, Управління ООН із прав людини заявило, що хоча точні обставини інциденту в ніч з 28-го на 29-те липня 2022 року залишаються нез’ясовані, доступна інформація та проведений аналіз дозволяють зробити висновок, що він не був спричинений ракетою HIMARS, як це запевняє російська сторона. В ООН додали, що за рік були проведені численні інтерв’ю з українськими військовослужбовцями, зокрема й тими, що були в тому ж бараці в Оленівці, допомогли детально проаналізували наявні дані. Проте Росія досі не задовольнила запити ООН на доступ до частин, в яких утримуються українські військовополонені. Також, організації не вдалося отримати гарантій безпеки для відвідування місця теракту в Оленівці. 

– Знаємо, що станом на сьогодні теракт досі не визнано терактом. Який меседж Ви прагнете передати як українцям, так і світові, щоб цей злочин не забули, і ми спільними зусиллями домоглися, щоб поранених повернули додому, а розслідування було відновлено?

Ольга: – По-перше, щоб не забували про те, що сталося. Це великий воєнний злочин. Треба боротися за те, щоб обміни були частіше, швидше проходили, більше полонених та поранених поверталися додому. Бо є поранені і з “Азовсталі”, і з бараку, і всім потрібна медична допомога. А ми розуміємо, що на тій території такої допомоги вони не отримають. Усіх треба лікувати і відновлювати. Бо вони зробили максимум – вони захищали всіх нас, і ми маємо зробити для них тепер теж по максимуму, усе що в наших силах. І от зараз, до роковин теракту, будуть влаштовані акції по всьому світу, щоб знову нагадати про це. І це буде спонукати не зупиняти цю тему, щоб розслідування врешті-решт було поновлено. Щоб знайти винуватців і покарати. Щоб люди пам’ятали, якою ціною це все зроблено. І, звісно, хочемо досягти того, щоб цей день на рівні нашої країни став днем вшанування пам’яті героїв. Велика подяка патронатній службі “Азова”, яка робить дуже багато всього. Коли вони приймали тіла, детально їх описували, якщо були ще якісь особливості – все фіксували. Вони допомагали родичам у комунікації зі слідчими, допомагали з похованням. Хочеться подякувати патронатній службі, що вони не стояли осторонь, а забрали на себе великий шмат роботи, полегшили всі моменти ці бюрократичні. 

Юлія: – Щоб цей злочин не був забутим, перш за все на державному рівні. Повинен бути встановлений офіційно День пам’яті та скорботи. За поранених, які вижили під час теракту, треба говорити усюди, бо ці люди потребують не просто свободи, а кваліфікованої медичної допомоги, і зараз втрачається дорогоцінний час, минає вже рік. Для відновлення міжнародного розслідування, перш за все, повинно бути бажання у відповідних державних діячів, щоб тиснути на міжнародників. Поки що ініціаторами цього процесу є лише рідні. Також, наша спільнота створила петицію, щоб на офіційному рівні зробити день пам’яті та скорботи: https://petition.president.gov.ua/petition/198728 

Фото: особистий архів Юлії

Теракт в Оленівці – один із найжорстокіших військових злочинів Росії, що став кричущим порушенням усіх міжнародних домовленостей і гарантій. На знак вшанування пам’яті, 29 липня о 21:30 Асоціація родин захисників “Азовсталі” закликає долучитись до символічної акції запуску променів в небо: “Захисники Маріуполя героїчно боронили місто, не шкодуючи сили, – наголошують організатори. – Захищали свій народ, боролися за свободу та незалежність ціною власного життя. Кожен з них щодня світить нам з неба зоряним променем, тож давайте відправимо їм свій промінь пам’яті в день роковин теракту 29 липня”. Доєднатися до акції можна за допомогою ліхтарика чи звичайного телефона. Все, що потрібно – ввімкнути його та направити в небо.