The Guardian: Масове викрадення Росією українських дітей – один із найбільших воєнних злочинів ХХІ століття
Тисячі українських дітей досі залишаються зниклими безвісти – ймовірно, утримуються на території Росії або на окупованих нею українських землях. За оцінками американських експертів Єльського університету, йдеться про щонайменше 35 тисяч осіб. Частину з них перевели до військових таборів, інші – потрапили до дитячих будинків чи були усиновлені російськими родинами. Спроби їх повернення майже безрезультатні.
Матері, які намагаються повернути своїх дітей, змушені долати тисячі кілометрів, перетинати фронт, пояснювати свою присутність на ворожій території, шукати офіційні документи й самотужки прориватися до окупованих міст. Як розповіла в інтерв’ю виданню The Guardian жінка на ім’я Наталія, її синів утримували в російському таборі в Анапі. Вона провела шість днів у дорозі, під обстрілами, перш ніж у лютому 2023 року змогла возз’єднатися з дітьми. “Це все, що в мене є”, – каже вона.
Однак її історія – рідкісний виняток. За даними української ініціативи Bring Kids Back, досі вдалося повернути лише 1366 дітей. Переважна більшість – поза досяжністю.
Експерти Єльського університету підтвердили ідентичність багатьох зниклих дітей за допомогою супутникових знімків, офіційних документів та цифрових слідів. Вони називають цю кампанію насильницької депортації найбільшим викраденням дітей у часи війни з часів Другої світової. Виконавчий директор Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету Натаніель Реймонд порівнює це з політикою германізації польських дітей, яку здійснювали нацисти.
Деякі зі звільнених дітей свідчили, що в таборах їх змушували проходити військову підготовку, карали за українську мову, змушували співати гімн Росії та малювати триколор. За словами Дарії Касьянової з Української мережі за права дитини, дітям також втовкмачували, що їхні батьки будуть покарані, якщо не підкоряться.
Активісти припускають, що значна частина зниклих дітей може бути вже усиновлена російськими родинами – російське законодавство дозволяє це з 2022 року. У випадках, коли один із батьків загинув або був заарештований, дитина опиняється в системі, з якої її майже неможливо повернути.
“Це наші люди, наші діти – і вони теж наші території”, – зазначає волонтерка Ксенія з благодійної організації “Допомагаємо виїхати”. За її словами, повернення дітей є ключовою умовою України на будь-яких перемовинах.
Міжнародний кримінальний суд вже у березні 2023 року видав ордери на арешт Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх звинувачують у незаконній депортації українських дітей – що є воєнним злочином відповідно до міжнародного права.
За словами Реймонда, Росія, не здобувши швидкої перемоги, змінила стратегію: від спроб приховати факти викрадень до використання українських дітей як важеля у переговорах.
- 17 червня Верховна Рада підтримала запровадження кримінальної відповідальності за депортацію та невиправдану затримку повернення українських дітей представниками Росії та Білорусі.
Дитинство під час війни – це завжди трагедія. Але дитинство тих, хто місяцями чекає батьків із фронту, – це особливий, дорослий тягар. Його не скинеш, від нього не сховаєшся, і кожна зовсім маленька людина несе його по-своєму. Дев’ятирічний Іван вигадав власний мовчазний маніфест підтримки: він відмовився стригтися, допоки тато не повернеться з позицій і вони разом не підуть у барбершоп.
За даними Повітряних сил Збройних сил України, протягом травня підрозділи протиповітряної оборони сумарно знищили понад 57 000 повітряних цілей.
Генеральний штаб ЗСУ повідомив про ураження низки ключових об’єктів російської інфраструктури впродовж 1–2 червня.
У травні кількість ударів по російських нафтопереробних заводах досягла рекордного рівня, що посилило ризики скорочення переробки нафти та дефіциту пального в літній період.
1 червня 2025 року Служба безпеки України провела спецоперацію “Павутина”, під час якої було завдано ударів по стратегічній авіації Росії на чотирьох військових аеродромах.