Тихий розлад харчової поведінки: що варто знати про синдром обмеження споживання їжі

Джерело: CNN

Синдром уникнення або обмеження споживання їжі – відносно новий діагноз, який зазвичай з’являється у дітей. Експерти розповіли детальніше про цей розлад харчової поведінки.

Одна з тих, хто страждає таким розладом – американська дівчинка Ханна. Коли їй було 7 років, вона сказала батькам, що більше не хоче боятись їжі.

За розповідями Мішель – матері дівчинки – її донька перестала ходити на святкові заходи до подруг, вона уникає походів до ресторану та навіть сімейних обідів вдома. Дівчинку хвилює, що навколо багато їжі.

Мішель вперше побачила таку поведінку Ханни, коли намагались провести її з молочної суміші на тверду їжу, проте Ханна відмовлялась від неї. Часто вона просто випльовувала їжу, яку їй давали.

Коли дівчинка стала старшою, у неї був список з близько п’яти продуктів, які вона могла їсти, один з них – чипси зі сметаною та зеленню.

Зараз Ханні 8 років і вона лікується від синдрому уникнення чи обмеження споживання їжі. На відміну від анорексії чи булімії, цей діагноз не пов’язаний з формою чи розміром тіла, сказала Кейт Денсі, клінічна директорка Центру розладу харчової поведінки у Роквеллі, штат Меріленд.

Натомість люди з таким діагнозом обмежують їжу, обираючи ту, яку вважають безпечною для себе. Цей розлад може бути виснажливим для організму та мати довгострокові наслідки для здоров’я.

Цей діагноз новий. Його додали лише до п’ятого видання Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів у 2013 році.

За даними досліджень, від 0,5% до 5% американців страждають таким розладом.

“Я б назвав це тихим розладом харчової поведінки, тому що воно дуже поширене, але найменш вивчене. Про нього найменше говорять і найменше фінансують на федеральному рівні досліджень”, – сказав доктор Стюарт Мюррей, доцент кафедри психіатрії та наук про поведінку в Університеті Південної Каліфорнії та директор лабораторії трансляційних досліджень розладів харчової поведінки.

За його словами, люди з таким діагнозом обирають їжу, якій симпатизують за певними факторами.

“У цьому випадку люди зазвичай обмежують різноманітність та обсяг їжі тому, що у них інші переконання щодо складу їжі. До прикладу, вони не вживають їжу певної текстури, запаху, смаку чи навіть торгової марки”, – зауважив Мюррей.

Інколи люди уникають певної їжі, через яку опинялись у небезпеці, наприклад, якщо раніше поперхнулись певним продуктом.

Водночас експерти закликають не плутати дітей, які страждають цим симптомом, із тими, які просто дуже вибагливі і не хочуть їсти фрукти чи овочі.

“Вибаглива людина може з’їсти певну кількість їжі зі своєї тарілки. Але люди з розладом можуть не з’їсти нічого з тарілки, на якій буде їжа, яка для них неприйнятна”, – пояснила Денсі.

Щобільше, часто такі люди мають списки лише кількох продуктів, які вони можуть їсти. Інколи, якщо у продукту, який дитина їсть, змінюється зовнішній вигляд, вона також може відмовитись від нього.

Найчастіше такі розлади починаються з дитинства, проте можуть вражати людей у будь-якому віці. Наслідки розладу можна відчувати усе життя.

До прикладу, Ханна через розлад припинила рости.

У деяких випадках обмеження в їжі може призвести до втрати ваги або шпиталізації, сказав Мюррей. Також можуть бути і соціальні наслідки: діти припиняють ходити на заходи, де буде їжа.

Розлад не завжди проходить з дорослішанням дитини, відтак, за словами експертів, до проблеми потрібно підходити з симпатією та співчуттям.

“Перше, що ми повинні знати, це раннє втручання краще, оскільки список продуктів, яких уникають, може зростати в геометричній прогресії”, – сказав він.

Немає даних про те, які ліки допоможуть з цим розладом. Поки що багатьом допомагає КПТ (когнітивно-поведінкова терапія).

Сім’я також може підтримати дитину з розладом. Наприклад визначити пріоритетність того, щоб дитина отримувала достатню кількість калорій, перш ніж зосередитися на розширенні різноманітності, – сказала докторка Ніколь Стеттлер, клінічна виконавча директорка служб відновлення харчових розладів Rogers Behavioral Health.

За словами Мішель, через п’ять місяців лікування Ханна змушувала себе часто пробувати щось нове і з’їдати три шматочки, щоб дати цьому повний шанс. Зараз її список безпечних продуктів зріс до 11.

• Розлади харчової поведінки (далі РХП) з кожним роком стають все більш поширеною проблемою, з якою доводиться жити жінкам і чоловікам по всьому світу.