У мережі вшановують пам’ять загиблої на війні госпітальєрки Ірини Цибух

Джерело: Букви

У середу, 29 травня, під час ротації на Харківському напрямку загинула парамедикиня “Госпітальєрів” Ірина Цибух на псевдо “Чека”. Друзі та колеги діляться спогадами про загиблу в соцмережах.

“Вчора під час ротації на Харківському напрямку не стало нашої Чеки — госпітальєрки Ірини Цибух. За кілька днів до свого Дня народження. 01.06.1998 — 29.05.2024. У нас немає слів. Ніхто досі не вірить в те, що сталося”, — йдеться у повідомленні на сторінці Госпітальєрів у Facebook.

Ірина приєдналася до “Госпітальєрів” у 2015-му – їздила на Донеччину та Луганщину. У 2017 році повернулася до цивільного життя та працювала в команді “Суспільного”.

Повномасштабне російське вторгнення на територію України співпало із презентацією документального фільму Цибух про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії.

Зокрема 22 та 23 лютого 2022 року презентація стрічки відбулася в Покровську та Краматорську, а 24 лютого – була запланована в Сіверськодонецьку.

З початком вторгнення РФ Ірина повернулася до лав добровольчого батальйону “Госпітальєри”. У складі батальйону Ірина забезпечувала евакуацію поранених бійців із найгарячіших місць і надавала домедичну допомогу.

“Думаю, щоб не бачити війни на власні очі, треба бути сліпим. Натомість, щоб уникати розуміння, що твоя участь у війні є обов’язковою – треба бути інфантильним ідіотом і мені шкода тих цивільних людей, які вірять, що їх щось врятує від участі у цій війні”, — сказала вона 8 жовтня 2023 в інтерв’ю “Буквам“.

Тоді Ірина наголосила, що лише зусилля призводять до перемоги.

“Не можна перечекати, долучитися трішечки або чимось незначним і вірити, що це наближає перемогу. Це не наближає перемогу. Тільки складне, напружене, ґрунтовне зусилля може призвести до успішного результату. І єдиним зусиллям, яким зараз варто займатися – це підготовка до участі в бойових діях, а не намагання знайти шляхи, щоб якось ухилитися від армії”, – зазначила парамедикиня.

У листопаді 2023-го Цибух отримала відзнаку від президента України орден “За заслуги” III ступеня.

Друзі та колеги Ірини діляться спогадами про неї у соціальних мережах та вшановують її пам’ять.

“Ти була кращою від усіх — цілісною в служінні, в словах і принципах. навіть у страху, хоч і дуже впевнено дивилась у смерть, навіть сміялась їй в обличчя. Іро, ти врятувала стількох, ми не врятували тебе. В цьому немає справедливості, немає ні сил ні слів ні сліз. Тіки твоє татуювання, вишиванка, тисяча відео, де Ефка робить якусь дурню, нічна траса з Краму, де нас занесло, блокпост, який ледве не знесли, київське море, обійми і „я тебе так люблю“ нескінченну кількість разів, але цього ніколи не буде достатньо”, — написала фотографка і лауреатка World Press Photo Юлія Кочетова.

Фото: Кочетова

“Її ставлення до дійсності було прикладом для інших. Її світлість часто дратувала тих, хто був заглиблений у зневіру. Вона несла свій чин хоробро та беззастережно, обираючи для роботи найгарячіші напрямки, а до складу свого екіпажу — найзвитяжніших побратимів і посестер. Ніколи не відмовлялась від допомоги батальйону з пошуком необхідних ресурсів. Стійко переносила усі моменти служби і завжди рвалась туди, де її знання парамедикині були найпотрібнішими. Повертаючись після ротації, вона віддано працювала на медійному фронті і була відзначена минулого року високою державною нагородою За заслуги”, — написала медикиня-доброволиця, військовослужбовиця та народна депутатка України Яна Зінкевич.

Фото: Зінкевич

“Чека… Ти була уособленням майбутнього України. Одна з тих, хто рухала її вперед. Це не просто втрата ще одного Героя, це жахливий удар для всієї країни… Ворог забрав Тебе у нас. І ми зробимо все, щоб він захлинувся власною кров’ю”, – зазначив побратим Орест Каракевич.

Своєю чергою, побратим Арсеній Сухомлін згадав, як працював разом з Іриною.

“Перші поранені в Києві… Ліси Ірпіня. Перший мінометний обстріл ми разом чудом пережили лежачи в одній ямі. Перевозили поранених із Барашівки до Києва. Побували в Херсонський області… Чуть не підірвались на ТМках в Пущі Водиці… Катались по 2 лінії в пірожке (легкове авто з вантажним багажником – ред.) Нової Пошти… Ніколи не забуду тебе”, – написав він.

Фото: Сухомлін

“Познайомився з нею два тижні тому. Вона прийшла на лекцію про національне меморіальне кладовище, поставила кілька гострих питань, потім коротко переговорили, прощаючись. У месенджері – її пропозиція опублікувати інтерв’ю з дивізійником — текст плюс відео, тепер і цього не буде. На її сторінці за 14 травня — якраз день знайомства — таке: “Життя може закінчитись уже завтра, тому беззмістовно всім подобатись і „бути тихенькою”, коли саме ця “тихенькість” може привезти до найгіршого”. Вічна пам’ять”, — згадує зустріч із Іриною Цибух Вахтанг Кіпіані.

Громадська діячка та ведуча Ярослава Кравченко наголосила, що пощастило тим, хто не знав Ірини Цимбух. Бо ті, що знали зараз перебувають у заціпенінні.

“Її масштаби думок, відважності, твердої позиції – не передати. Жодними словами не передати, яка це велика втрата. Іра говорила різко і правдиво, в неї завжди була позиція. Вона мала цінності, не ілюзорні. А просочені кровʼю, боями, втратами. Її фокус ніколи не збивався. Вона бачила, яким мусить бути суспільство, щоб ми залишились Україною. Вона рятувала життя. Сотні життів”, – резюмувала Ярослава.

Фото: архів Цибух

“Ми були знайомі ще з часів АТО, коли займалися волонтерством. В Ірі було те, що називається “переповненістю життям”: вона мала кілотонни енергії, якої вистачило б на 5 чи 10 пересічних людей. Що у волонтерській справі, що у мирній роботі у Суспільному, що на фронті, де вона була бойовою медикинею, Іра гарувала азартно, завзято, наполегливо. За своє коротке життя вона встигла так багато, що після перемоги могла б дозволити собі піти на почесну пенсію і ніхто б не мав права сказати слово про те, що вона на то не заслужила. Але Іра ніколи не сиділа б склавши руки, про що я кажу? Іра й з небес нас суворо питатиме, що ми сьогодні зробили для перемоги. І нам буде що відповісти, правда?”, — написав колишній головний редактор журналу “Український тиждень”, а зараз військовий Дмитро Крапивенко.

Фото: Крапивенко

На Миколаївщині відновили Центр первинної медико-санітарної допомоги №4, який зазнав руйнувань внаслідок атаки ЗС РФ ще восени 2022 року. На початку вересня 2022 року уламками від боєприпасів у будівлі вибило вікна та двері.

Станом на 23 червня Росія зосередила свої зусилля на Покровському напрямку, де відбулася майже половина від загальної кількості бойових зіткнень.

Начальник управління нацбезпеки адміністрації президента Південної Кореї Чан Хо Чжин заявив, що країна може скасувати обмеження щодо військової допомоги Україні. Це трапиться, якщо Росія надасть Північній Кореї високоточну зброю.

На одному з енергетичних об’єктів Києва виявили тіло чоловіка. Загиблим є працівник підприємства.

Власник будинку на півночі Лондона Чарльз Рівз після повернення з роботи за кордоном виявив, що його родинний дім перетворили на ферму з вирощування канабісу. 10 тонн ґрунту висипали прямо всередині будівлі.