Україна стала джерелом культурної і мистецької сили – Яна Барінова

З Яною Баріновою Букви зустрілися у Відні (Австрія), в межах щорічної події viennacontemporary – провідного ярмарку сучасного мистецтва Центрально-Східної Європи. Барінова від початку великої війни Росії проти України є очільницею напряму європейських політик та відносин з Україною в Erste Foundation.

– 2,5 року ви працюєте у Відні, у фундації Erste, яка займається системною підтримкою України. Які проєкти за цей час реалізовано і які плануються?

– Війна на все впливає дуже погано. Війна – це смерть і руйнування. І єдине, що ти маєш робити – сприяти її якнайшвидшому справедливому завершенню. Чим я і намагаюсь займатись в Erste Foundation – потужній європейській інституції, яка з перших днів повномасштабного вторгнення надає Україні соціально-культурну та гуманітарну допомогу. Усі культурні та соціальні проєкти, які вдалося реалізувати за час роботи в Erste, приносили користь і конкретним українським митцям, активістам, журналістам, і Україні як державі, що бореться з навалою варварів та потребує для цього підтримки всього цивілізованого світу. За ці 2,5 року ми реалізували багато ініціатив, спрямованих на підтримку громадського сектору, медіа, культурних проєктів та think tanks. У найближчих планах – розширення цих програм і залучення більшої кількості міжнародних партнерів.

Джерело: архів Яни Барінової

Проте, насправді, достукатися до цього світу не так легко. І займатися цим треба постійно і професійно. Важливо не тільки агресивно нав’язувати свій порядок денний, але й вміти вбудовуватись в існуючі події та інституції, поєднувати сталі форми з новим змістом. Так, для прикладу, в мене було з відомим в Європі Альпбах-форумом, де в 2022 році я провела фотовиставку «spalena», представивши зокрема роботи Мстислава Чернова, а наступного року вже стала куратором усієї мистецько-культурної програми.

Інший дуже важливий для мене проєкт – Policy Labs – приклад більш лідерський, авторський, так би мовити, адже я його придумала, спираючись виключно на власні уявлення про потреби української культури як галузі державного управління. І ось вже впʼяте у Відні зберуться на інтенсивний воркшоп менеджери культури з України та Європи, аби напрацьовувати спільне бачення євроінтеграційних реформ, яких потребує українська культура.

– Під час Viennecontemporary  2024 Ви модерували панельну дискусію щодо України. Розкажіть, будь ласка, детальніше

– Тема дискусії цього року – «Енергетика». Сталий розвиток майбутнього можливий лише через “зелену” та справедливу трансформацію. Рішення, які ми приймаємо сьогодні, впливають не тільки на клімат, але й на геополітичну стабільність, економічну безпеку та добробут наших суспільств. Наше майбутнє залежить від тих кроків, які ми робимо зараз для створення сталого та стійкого енергетичного ландшафту.

Ця трансформація є ключовою, оскільки континент прагне досягти кліматичної нейтральності до 2050 року. Скоординований підхід між країнами, громадами та приватним сектором є необхідним для ефективного управління складними процесами виробництва, розподілу та споживання відновлюваної енергії.

Енергетичний перехід – це не лише технологічна зміна, а й глибока соціальна трансформація, що потребує інклюзивної співпраці. Ми обговорювали роль Євросоюзу та України у цих глобальних процесах.

Джерело: архів Яни Барінової

– Як на глобальному рівні змінилося уявлення про Україну за роки повномасштабної війни?

– За ці роки уявлення про Україну суттєво змінилося. Україна більше не сприймається як країна на периферії Європи. Вона стала символом боротьби за свободу та незалежність, а також джерелом культурної і мистецької сили. 

Українські митці, які зараз працюють і творять у складних умовах війни, привернули увагу всього світу до своєї творчості, а Україна почала сприйматися як важливий культурний і геополітичний гравець.

З дружніми країнами ми точно знаходимося в стані експансії – коли транслюємо значно більше нашого культурного продукту, ніж отримуємо. І цьому, як не гірко про це говорити, значною мірою сприяє велика кількість вимушених біженців.

По всьому світу вони створили десятки, якщо не сотні, різноманітних ініціатив, нагадуючи цивілізованому світу про агресію проти України. Тому дуже важливо не зупинятися на цьому етапі, а всюди, де це можливо, вступати в контакт із великими українськими та зарубіжними інституціями.

• Раніше в інтерв’ю Буквам Яна Барінова розповіла про політичну безпритульність українців, а саме про процеси і важливість інтеграції українців у європейський соціум, гнучкість їхнього професійного розвитку та подальші перспективи сотень тисяч осіб, які мусили рятуватися від війни у Європі.