Від ДНК людей до слідів моркви й морських організмів: що знайшли на Туринській плащаниці

Джерело: Iflscience

Дослідники проаналізували зразки, відібрані з поверхні Туринської плащаниці майже пів століття тому, і виявили на ній ДНК щонайменше 14 людей, а також десятків видів рослин, тварин і морських організмів. Науковці вважають, що отримані дані допомагають краще зрозуміти біологічну історію реліквії, хоча не дають відповіді на питання про її вік чи справжність.

Туринська плащаниця століттями вважається ймовірним поховальним полотном, у яке після розп’яття було загорнуте тіло Ісуса Христа. Водночас її походження залишається предметом дискусій. Найдавніша документальна згадка про плащаницю датується 1354 роком, коли вона вперше з’явилася у французькому місті Ліре.

Основою нового дослідження стали органічні залишки, зібрані з поверхні плащаниці ще у 1978 році. Використавши сучасні методи генетичного аналізу, вчені встановили, що за століття до реліквії торкалися люди з різних частин світу, а також на неї потрапили сліди численних рослин, тварин і морських організмів.

Дослідники виявили ДНК щонайменше 14 різних людей. Один із генетичних профілів, імовірно, належав ученому, який збирав зразки у 1970-х роках, і мав європейське та єврейське походження.

Також аналіз зафіксував рідкісний генетичний сигнал, пов’язаний із друзами – невеликою арабомовною етнорелігійною спільнотою Близького Сходу.

Ще одним неочікуваним результатом стало те, що майже 40% людської ДНК, знайденої на плащаниці, має походження з Індії. На думку авторів дослідження, найімовірніше це пояснюється тим, що льон, із якого виготовили полотно, могли завезти з долини Інду.

Окрім людської ДНК, науковці виявили генетичні сліди багатьох рослин. Серед них – помідори, огірки, дині, картопля, фісташки, арахіс, банани, перець, кукурудза та морква.

Також на плащаниці знайшли ДНК домашніх тварин, зокрема собак, котів, курей, свиней і великої рогатої худоби. Крім цього, були виявлені сліди коней, кролів, мигдалю та волоських горіхів.

До генетичних слідів також увійшли атлантична тріска, сіра кефаль і середземноморський червоний корал, який у часи Стародавнього Риму використовували для виготовлення прикрас та інших символічних предметів.

Дослідники зазначають, що поки що неможливо встановити, коли, де і за яких обставин усі ці організми потрапили на Туринську плащаницю.

Водночас вони звернули увагу, що виявлена морква походить від європейських сортів, які почали вирощувати лише у XV-XVI століттях. Крім того, багато знайдених видів походять із Латинської Америки, тому їхні генетичні сліди, ймовірно, потрапили на плащаницю вже після відкриття Америки європейцями у 1492 році.

“Плащаниця є багатим архівом генетичної інформації, яка накопичувалася протягом століть унаслідок взаємодії людей та впливу навколишнього середовища”, – пояснила одна з авторок дослідження, професорка Ноемі Прокопіо.

Вона наголосила, що результати аналізу не дозволяють визначити вік чи справжність реліквії, проте відкривають нові можливості для її вивчення.

“Хоча аналіз ДНК не може відповісти на всі запитання щодо віку чи справжності полотна, він відкриває нові відомості про його біологічну історію та демонструє, як сучасні методи криміналістики допомагають отримувати нову інформацію з історичних артефактів”, – зазначила Прокопіо.

Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Scientific Reports.

• Гобелен із Байо вперше майже за тисячу років повернувся до Великої Британії. Артефакт таємно доставили з Франції до Лондона, де його готують до виставки в Британському музеї.

• вчені,
• гени,
• ДНК,
• днк людей,
• днк тварин,
• дослідження,
• реліквія,
• сліди,
• Туринська плащаниця