Відновлювальна енергетика обігнала вугілля: чистий прорив чи регіональний розкол?

У першій половині 2025 року відновлювані джерела енергії вперше в історії обійшли вугілля як найбільше джерело електроенергії у світі. Про це свідчать свіжі дані глобального аналітичного центру Ember, які фіксують “вирішальний поворотний момент” в енергетичному переході.

ВВС проаналізували обставини та перспективи глобального енергетичного зсуву.

Глобальний попит на електрику неухильно зростає, та сонячна й вітрова енергетика забезпечили 100% додаткових потреб, навіть посприявши невеликому скороченню використання вугілля та газу. Сонячна генерація взяла на себе левову частку – 83% зростання попиту, – і вже третій рік поспіль є найбільшим джерелом нової електроенергії. “Це знаменує початок ери, коли чиста енергія тримається в ногу з попитом”, – коментує старша аналітикиня Ember Малгожата Вітрос-Мотика.

Та за гучними заголовками ховається неоднозначна картина. Країни, що розвиваються, – насамперед Китай, – лідирують у впровадженні зеленої енергетики. Пекін поповнює флот вугільних станцій, але водночас додає більше сонячної та вітрової потужності, ніж увесь решта світу разом. Це дозволило Китаю скоротити виробництво викопного палива на 2%, попри зростання попиту. Індія також відзначилася: повільніше зростання потреб і значні інвестиції в сонце та вітер призвели до зменшення вугілля й газу.

На противагу цьому, багатші нації – США та ЄС – дедалі більше покладаються на копалини. В Америці попит зріс швидше за чисту генерацію, посиливши залежність від викопного палива. В Європі слабкий вітер та гідроенергетика спровокували сплеск вугілля й газу. Звіт Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) подвоює прогнози: через політику адміністрації Трампа зростання відновлюваних джерел у США скоротиться вдвічі – з 500 ГВт до 250 ГВт до 2030 року. “Це найдетальніша оцінка впливу на глобальний перехід”, – зазначають аналітики, підкреслюючи контраст з Китаєм, який штовхає експорт чистих технологій, тоді як США просувають нафту й газ.

Вугілля, головний винуватець глобального потепління, усе ще домінувало в 2024-му – позицію, яку тримало понад 50 років. Та розрив між регіонами поглиблюється: країни “сонячного поясу” (Азія, Африка, Латинська Америка) швидко впроваджують дешеві панелі для кондиціонування та зберігання енергії в батареях. Ціни на сонце впали на 99,9% з 1975-го, роблячи його доступним навіть у бідних державах з ненадійними мережами.

Пакистан, наприклад, імпортував панелі на 17 ГВт у 2024-му – удвічі більше, ніж роком раніше, що дорівнює третині національної генерації. Африка переживає бум: імпорт панелей зріс на 60%, з Південною Африкою на чолі, а Нігерією – на 1,7 ГВт, достатньо для 1,8 млн європейських домогосподарств. Алжир, Замбія та Ботсвана показали вибухове зростання – у 33, 8 та 7 разів відповідно. Більшість сонячної потужності (58%) нині в низькодоходних країнах.

Проте швидкий ріст створює виклики. В Афганістані сонячні насоси виснажують ґрунтові води, загрожуючи посухою за 5–10 років і мільйонам фермерів, попереджають супутникові дані Alcis. Адейр Тернер, голова британської Комісії з енергетичних переходів, наголошує: “Сонячний пояс” легко скорочує витрати, але “вітровий” – як Великобританія – стикається з вищими цінами турбін (падіння лише на третину за десятиліття) та проблемами балансу через зимові штилі, що вимагають резервів.

Китай домінує беззаперечно: у серпні 2025-го експорт чистих технологій сягнув рекорду в 20 мільярдів доларів, з +26% на електромобілі та +23% на батареї – удвічі більше, ніж сонячні панелі. Цей розкол між Сходом і Заходом визначає майбутнє клімату, але глобальний зсув до зеленої енергії – неминучий.

У Великій Британії вітрові турбіни вперше обігнали газові електростанції та стали основним джерелом електроенергії, хоча до амбітних цілей щодо створення екологічно чистої енергосистеми до 2030 року ще далеко. Вітрова енергія стала лідером у виробництві електроенергії, забезпечивши 29% генерації.