Вірмени України: пліч-о-пліч із нацією, що воює за свободу

З моменту окупації Криму у 2014 році та початку війни на Донбасі, тисячі громадян України різного походження зробили свідомий вибір — захищати країну. Серед них — і вірмени України. Їхній вклад у боротьбу за незалежність, безпеку та майбутнє держави складно переоцінити.

Вірмени України не просто співпереживає — вона воює, допомагає, рятує. Від окопів Бахмута до волонтерських складів у Києві, від гуманітарних вантажів для цивільних до розвідки й штурмів — вірмени стали частиною українського спротиву.

Один із найяскравіших прикладів — Роберт Погосян, бойовий офіцер, командир підрозділу, який був нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня. Це одна з найвищих бойових відзнак в Україні. Роберт провів десятки успішних операцій, врятував сотні життів і став символом професіоналізму, мужності та гідності. Його поважають побратими, а командування ставить у приклад.

Роберт Погосян

Ще один приклад — Гамлет Авагян, командир штурмової роти 47-ї окремої механізованої бригади. Його знають не лише як рішучого воїна, а й як новатора. Саме він ініціював залучення до української армії досвідчених колумбійських військових, які пройшли бойовий шлях у Латинській Америці. Це новий рівень кооперації й нестандартне рішення, яке вже дає результати на полі бою.

Гамлет Авагян

Але війна — це не лише фронт. У тилу діє благодійний фонд “Армерія”, заснований вірменами України. Голова фонду Армен Саргсян неодноразово наголошував, що діяльність охоплює усі напрямки допомоги:

— на передову — автомобілі, дрони, тепловізори, оптика, медичні засоби,

— дітям — підтримка родин загиблих військових, подарунки, канікули та психологічна допомога,

— людям похилого віку — продукти, ліки, догляд,

— спортсменам — екіпірування, логістика, підтримка підготовки до змагань.

Фонд Армерія

“Армерія” не робить гучного піару. Її впізнають по справам — сотні військових завдяки фонду отримали допомогу тоді, коли вона була найбільш потрібна. І саме завдяки таким ініціативам волонтерський рух в Україні залишається живим.

Окремо слід згадати інших вірменських бійців, які воюють і зараз: багато з них отримали медалі “За військову службу Україні”, “За мужність”, подяки від командирів і побратимів. Імена не всіх відомі публічно — хтось ще в строю, хтось у розвідці, хтось на ротації. Але всі вони — частина великої сили, що щодня тримає фронт.

Вірмени України — це не просто діаспора. Це — співтворці української боротьби.

Недарма радник глави Офісу Президента Михайло Подоляк сказав, що подвиги вірмен України будуть вписані золотими літерами в історію країни. Бо це — правда.

Разом — до перемоги.

“Мирні голоси” за мир за будь-яку ціну – це не про завершення війни. Це конкуренція за виборця, який втомився від війни, закінчення якої йому обіцяв Зеленський за 2–3 тижні. Це спроба зайняти нішу Зеленського, який із президента миру перетворився на президента війни. Це спроба отримати голоси людей, які кожного дня втрачають близьких, здоров’я та гроші. Людей, які переживають за рідних на фронті, в тилу та в окупації. Людей, які втомились нести тягар “незламності” ціною самопожертви.

Німеччині необхідно переглянути підхід до управління водними ресурсами через посуху, заявив федеральний міністр довкілля Карстен Шнайдер.

Президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що у світі існують лише дві наддержави – США та Китай.

У ніч на 4 жовтня Служба безпеки України успішно атакувала військовий аеродром “Ханська” у Республіці Адигея РФ. Відстань до цілі становить близько 500 км.

Служба безпеки України закликала не публікувати контент, котрий фіксує удари російських військ по військових об’єктах, критичній інфраструктурі, а також роботу ППО.