Використовували неповнолітнього, надаючи йому накази про забезпечення їх їжею та зарядженням рацій – представниця Офісу Генерального прокурора про співпрацю дітей з окупантом

Окрім відкритого тиску, пропаганди та депортації, що здійснюють росіяни проти наших дітей через їх проукраїнську позицію та “українськість” загалом, вони також вдаються до тихого терору, роблячи їх не лише заручниками окупаційного режиму, а й співучасниками. Намагання витіснити з дітей українську ідентичність та інтегрувати їх в соціально-культурний простір Росії породжують випадки, коли діти вимушено, під впливом страху та погроз, погоджуються на співпрацю з окупантами.

Так, в умовах воєнного часу діти часто стають жертвами кримінальних посягань, або у вимушених складних життєвих обставинах самі вчиняють кримінальні правопорушення. В сучасних реаліях мова про вербування й використання дітей російськими загарбниками у власних інтересах. Зокрема, відомими є випадки, коли представники  російської армії, на окупованих територіях, залучали підлітків до розвідування позицій Збройних Сил України, а також охорони та патрулювання населених пунктів.

Більше про обставини, в яких опинилася дитина і які можуть змушувати її вдаватися до порушень закону, а також якими є загальні правила, що стосуються встановлення правосуддя щодо неповнолітніх – в інтерв’ю для “Букв” розповіла Юлія Усенко – начальниця Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора.

– Якими є орієнтовні цифри щодо рівня злочинності серед дітей в умовах війни? Які фактори впливають на статистику якщо говорити про регіони, вік, сімейне положення, умови, в яких опинилася дитина і які можуть змушувати її вдаватися до порушень закону?

– Протягом 6-ти місяців 2023 року кримінальні правопорушення вчинили 708 неповнолітніх. У порівнянні з попередніми роками рівень дитячої злочинності знизився. В більшості випадків, дітьми вчиняються кримінальні правопорушення проти власності. Збільшення крадіжок цьогоріч прослідковується у Тернопільській, Кіровоградські областях та місті Києві, що звичайно може бути пов’язане зі збільшенням кількості вимушено переселених осіб. Близько 10% від вчинених дітьми злочинів складають у сфері обігу наркотичних речовин.

Причин, які зумовлюють вчинення дітьми кримінальних правопорушень багато, починаючи від втягнення дорослими у протиправну діяльність до банально пошуків можливостей існування, бажання допомогти хворим батькам чи просто нагодувати молодших братів та сестер морозивом. Діти не завжди усвідомлюють, що чинять порушення закону та варто пам’ятати, що вони не народжуються порушниками, їх такими робить оточення. Саме тому кримінальне процесуальне законодавство містить вимогу до встановлення умов життя, виховання, навчання, стану здоров’я, рівня розвитку дітей, які вчиняють кримінальні правопорушення тощо. 

– Чи можемо ми говорити про конкретні дії з боку агресора щодо дітей, які можна вважати елементом маніпуляції та посяганням на їх безпеку, під впливом чого діти можуть вдаватися до порушень або співпраці з окупантом? Які існують обставини примусу, в яких злочин є виправданим?

– Так, звичайно, окупанти чудово розуміють, що маніпулювати дітьми легше, ніж дорослими і вдаються до цього. Наприклад, в одній із областей, окупанти використовували неповнолітнього, надаючи йому накази про забезпечення їх їжею, зарядженням військових рацій, місць переходу в незнайомій місцевості тощо. У іншій області, окупанти, погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров’я, змусили неповнолітнього облаштовувати блокпост.

В обох випадках сама по собі присутність озброєних людей у військовій формі, усвідомлення дітьми, що триває війна і їх населений пункт перебуває під окупацією ворожих військ, створює всі умови примусу та маніпуляції свідомістю неповнолітніх та виконання ними вказівок військових. Ці дії російських окупантів свідчать про порушення вимог законів та звичаїв війни, Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах, ратифікованого Законом N 1845-IV від 23.06.2004, Паризьких зобов’язань щодо захисту дітей від незаконного вербування або використання збройними силами чи збройними угрупованнями (Паризькі зобов’язання) та Паризьких принципів і керівних вказівок щодо дітей, пов’язаних зі збройними силами або збройними угрупованнями (Паризькі принципи) та можуть становити воєнний злочин.

– Якщо наголошувати на дітях, що стали сиротами від початку повномасштабної війни, чи існує у нас механізм піклування про неповнолітніх осіб, які залишились без догляду? Чи правдивою є думка, що рівень злочинності переважає саме серед сиріт? Якою є вмотивованість дітей вдаватися до злочинів з огляду на пережиту травму?

– Так, війна сприяє зростанню сирітства, це очевидно. Під час дії воєнного стану спрощено порядок влаштування дітей під тимчасову опіку, зокрема до сімей родичів, щоб діти максимально продовжували зростати в сімейних формах влаштування. Крім того, Україна, як держава, прийняла безпрецедентне рішення щодо дії механізму з усиновлення дітей під час воєнного стану. Також вдалося спростити цю процедуру шляхом цифровізації її окремих процесів. Але думка про те, що рівень злочинності серед сиріт переважає – не відповідає дійсності. Діти-сироти є вразливою категорією та вони не є тими, хто  в більшості вчиняє злочини.

Щодо мотивації дітей до вчинення злочинів внаслідок пережитої травми, то тут не можу не згадати таку особливо чутливу категорію як сексуальне насильство. На практиці є непоодинокі випадки того, що сексуальне насильство діти по відношенню до дітей вчиняють внаслідок такого ж пережитого травматичного досвіду в ранньому віці. Тобто, коли діти самі ставали потерпілими від такого насильства. І коли такі випадки трапляються, діти не усвідомлюють, що чинять насильство, для них це норма поведінки, яку, на жаль, їм було закладено. 

Інша ситуація – діти, які страждають від домашнього насильства. Коли розбираємось в таких ситуаціях, то виявляється, що діти, іноді, вчиняючи найтяжчі злочини, вдаються до таких дій через систематичне знущання над ними самими та іншими членами родини. І, як наслідок, протиправна дія є способом захисту, збігу тяжких обставин та умов проживання, виховання дітей, про які говорили вище, що є зовсім недитячими. 

– Що є головним викликом та блокувальним фактором у справах, що стосуються злочинів, скоєних дітьми? Які нові правопорушення, до яких вдаються діти, з’явились під час повномасштабної війни? Чи впливають умови сьогодення на їх виявлення та якісний перебіг розслідування?

– Головний виклик – це подальша доля дитини. Важливо об’єктивно оцінити та зібрати докази того “що?”, “чому?” та “за яких умов?” дитина вчинила кримінальне правопорушення. Тут варто говорити про інтереси дітей та правосуддя дружнє до дітей, бо саме в цей період від фахівців, їх злагодженості та дії в інтересах дітей, залежить їх подальша доля, а іноді шанс виправитись та жити нормальним життям, без тавра та стигми. Війна внесла корективи і у кримінальне право. З’явилися нові склади кримінальних правопорушень, пов’язаних із колабораційною діяльністю та поширенню інформації  про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших, утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану (114-2 КК України).

В таких випадках ворог вдається до використання дітей у власних цілях, у тому числі використовуючи інформаційно-телекомунікаційні технології (соціальні мережі, телеграм канали). Звичайно, на перебіг розслідування впливає можливість доступу до території, свідків, самих неповнолітніх, складність у встановленні осіб, які здійснювали таке використання дітей. З цими викликами система кримінальної юстиції зіштовхнулася під час розслідування злочинів, які вчиняються за участі військових рф. І це можна назвати як викликом, так і можливістю посилювати свою інституційну спроможність до розслідування такої категорії злочинів.

– Чи забезпечує система правосуддя, яка має справу з неповнолітніми, їх ефективну участь у розгляді справи щодо накладення, а також застосування санкцій чи заходів? Які права та гарантії надаються неповнолітнім правопорушникам  відповідно до правил кримінального процесу?

– Кримінальне процесуальне законодавство передбачає обов’язкову участь захисника для неповнолітніх, які вчинили кримінальне правопорушення. Зазначена імперативна вимога законодавства надає додаткові можливості для ефективної участі неповнолітніх у слідчих та процесуальних діях.  Крім того, участь законного представника дитини є обов’язковою під час проведення з неповнолітнім слідчих та процесуальних дій. 

Важливою є роль служби у справах дітей, ювенальної превенції та пробації, які можуть суттєво впливати на долю розгляду провадження у суді, виконуючи свої повноваження задля захисту дитини під час підготовки досудової доповіді, представленні характеризуючих даних та позиції щодо можливості виправитись за конкретних умов, які не пов’язані з позбавленням волі неповнолітніх. Іноді своєчасне реагування служб на встановлення опіки над дитиною, якщо вона такої потребує, може врятувати її від ізоляції від суспільства.

– Яким чином кримінальний процес адаптовано до потреб дітей, що сприяє їх подальшому перевихованню та безпечній адаптації до життя з подібним досвідом? Відстоювання яких стандартів є першочерговим? А також, яку роль в процесі перебігу справи відіграють батьки?

– Кримінальний процес та його практичне втілення потребує суттєвої адаптації для потреб дитини. Альтернативні заходи впливу на дітей, розширення видів покарань, відносних до потреб та можливостей для перевиховання дітей, застосування відновних підходів, у тому числі медіації – здатні перевиховати дитину та забезпечити її ресоціалізацію. Посилення ролі психологічних служб та їх компетентності в місцях несвободи є вкрай необхідним для посилення виховної функції під час застосування до дітей запобіжних заходів та покарань, що обмежують свободу. Основними стандартами в роботі з дітьми є: поважати дитину – враховувати її думку та інтереси, не лише розслідувати, а й надавати допомогу, давати шанс дітям, які помилилися, порушили закон, застосовувати відновні підходи, підвищувати компетентність фахівців, які працюють з дітьми в кримінальному процесі.

Батьки у переважній більшості випадків є законними представниками дитини, яка вчинила кримінальне правопорушення. Батьки фактично представляють інтереси дитини під час користування правовою допомогою, укладенні угоди, медіації тощо. Важливо діяти саме в інтересах своєї дитини і, як би банально це не звучало, підтримувати та спонукати до виправлення. Дітям важливо, щоб батьки любили їх такими, якими вони є. За таких обставин до дитини простіше знайти підхід, допомогти їй стати на шлях виправлення. Складніше, коли батьки мають негативний вплив, спонукають дітей або втягують в протиправну діяльність. В таких випадках інтереси дітей можуть представляти інші родичі або представники служб у справах дітей.

– Станом на сьогодні, яку кількість дітей засуджено? Чи можемо ми говорити про понесення покарання або призначення виховних заходів? Зокрема щодо загальної статистики зафіксованих порушень, здійсненими дітьми під час війни. 

– Діти підлягають кримінальній відповідальності, якщо вчинили кримінальне правопорушення у віці від 16 років. Однак, за вчинення окремих видів злочинів (до прикладу, вбивства, згвалтування) вік притягнення до кримінальної відповідальності  неповнолітні особи становить від 14 до 16 років. При цьому, якщо дитина не досягла віку кримінальної відповідальності, але не молодша 11 років – вона підлягає застосуванню примусових заходів виховного характеру, передбаченого Кримінальним кодексом України. Застосування таких заходів не є наслідком судимості та самого факту притягнення до кримінальної відповідальності. Мета цих заходів походить від самої їх назви – перевиховати.

За статистичними даними ДСА України протягом 2022 року судами засуджено 997 неповнолітніх. З них до позбавлення волі – 166, громадських робіт – 71, штрафу – 68. Звільнено від покарання з випробуванням – 630.  Слід зазначити, що ці відомості стосуються і осіб, які вчинили злочини у неповнолітньому віці, а засуджені і відбувають покарання у повнолітньому віці. 

– Якими є загальні правила, що стосуються встановлення правосуддя щодо неповнолітніх? За ступенем тяжкості, який вирок є найбільш суворим і чи можемо ми говорити про конкретні випадки позбавлення волі?

– Правосуддя стосовно неповнолітніх здійснюється за загальними правилами кримінального процесуального закону із урахуванням певних особливостей. 

Зокрема, досудове розслідування стосовно неповнолітнього може здійснюватись лише спеціально уповноваженим на це слідчим, дізнавачем, а здійснювати судовий розгляд може лише суддя, обраний для здійснення такого правосуддя. 

Неповнолітньому обов’язково має бути наданий захисник, а також призначений законний представник. Крім загальних обставин, які підлягають встановленню у ході досудового розслідування, у кримінальних провадженнях стосовно неповнолітніх мають бути встановлені умови життя та виховання неповнолітнього. 

Є певні особливості також у порядку виклику неповнолітнього, обрання стосовно нього запобіжного заходу, а також більше підстав для його звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема застосування до нього примусових заходів виховного характеру (у разі вчинення проступку або необережного не тяжкого злочину ст. 497 КК України).

Слід також зазначити, що правила здійснення досудового розслідування та судового розгляду для неповнолітніх поширюються також і на осіб, які вчинили злочин у неповнолітньому віці, однак на момент притягнення до відповідальності досягли повноліття. Є певні особливості і щодо призначення покарання неповнолітнім. Зокрема, найсуворіше покарання може бути призначено судом неповнолітньому за вчинення особливо тяжкого злочину – 10 років (для дорослих – 15), лише за злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, суд може застосувати покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Однак, застосувати довічне позбавлення волі до неповнолітнього – не допускається. Також мають місце випадки позбавлення волі неповнолітніх. Зокрема, за даними судової статистики, протягом 2022 року, 166 осіб, які вчинили злочини у неповнолітньому віці. Однак станом на грудень 2022 року у єдиній в Україні виховній колонії утримувалось 43 неповнолітніх (для порівняння у 2021 їх було 51, а, наприклад, у 2013 році – 890). Основна мета правосуддя щодо дітей – дати шанс на виправлення, перевиховати та ресоціалізувати.