Яна Барінова: Політична безпритульність українців в Європі – серйозний виклик

6 вересня у Відні (Австрія) в межах щорічного ярмарку мистецтва viennacontemporary відбулася панельна дискусія Statement. Цьогоріч темою обговорення була інтеграція українців у європейський соціум, гнучкість їхнього професійного розвитку та подальші перспективи сотень тисяч осіб, які мусили рятуватися від війни у Європі.

Viennacontemporary – міжнародний ярмарок сучасного мистецтва у Відні. Починаючи з 2015 року, він щорічно проходить у четвертий тиждень вересня у виставковому просторі Маркс-Галле. У столиці Австрії він є провідним ярмарком сучасного мистецтва Центрально-Східної Європи.

Vienna Contemporary 2023 | BWM Architects

Viennacontemporary залучає міжнародні та австрійські галереї, які виставляють роботи як визнаних митців сучасного мистецтва, так і молодих початківців.

Деталі події Букви обговорили з ініціаторкою панельної дискусії Statement, очільницею напряму європейських політик та відносин з Україною в Erste Foundation, а також директоркою з розвитку viennaсontemporary Яною Баріновою.

Джерело: особистий архів Яни Барінової

– Чому viennacontemporary важлива для України, а Statement – для viennacontemporary?

– Viennacontemporary – це арт’ярмарок, тобто суто комерційна справа, що має зрозумілу та просту бізнес-модель: хтось продає, хтось – купує. Я почала працювати з ними в березні 2022 року, майже відразу після переїзду до Австрії. Вражень від перших днів війни було стільки, що мені дуже хотілося додати якийсь змістовний вимір до цієї події – і я запропонувала паралельну програму, де можна було б осмислювати складні, суспільно значущі питання. Так і виник перший Statement – Statement: Ukraine. Успіх, з яким він пройшов, призвів до продовження проєкту і в цьому році. Він повністю існує на грантові кошти – гроші ERSTE фундації – та складається з двох частин: панельної дискусії та виставки. 

Виставка відкрита протягом всієї viennacontemporary, а панельна дискусія проходить напередодні відкриття ярмарку. Торік темою була війна в Україні, а цьогоріч ми намагалися дослідити тему політичної безпритульності, яка є одним з наслідків війни. Мільйони українців зараз знаходяться в Європі, а програми підтримки українців в кращому випадку обмежуються мовними курсами чи консультаціями з питань страхування. Натомість повноцінна професійна інтеграція відсутня, хоча всі розуміють, що завтра війна не закінчиться.

Російська агресія проти України – це надсерйозний виклик для всієї Європи. Ми не знаємо, коли завершиться війна, не знаємо ціни, яку Україна заплатить за свою перемогу. Для мене за словами “євроінтеграція”, “вступ до НАТО” тощо перш за все стоять люди. Тому Statement для мене – це саме людський вимір, нагадування про мільйони людських трагедій, що відбуваються зараз. І важливо, що наступного дня приходиш – а ярмарок живе тим, про що розмовляли напередодні. Панельна дискусія працює як буферна зона перед ярмарком, яку відвідують близько трьох тисяч впливових, освічених людей. Це великий актив, з яким треба працювати, до якого можна щось доносити, тому дискусійна платформа – це можливість ще раз нагадати, що існують не тільки мистецтво, не тільки шампанське на вернісажах, а й бомбардування українських міст, смерть дітей та цивільних – всього за 8 годин дороги на автомобілі звідси. Я всіма можливими засобами намагаюсь наголосити: ми живемо в жахливі часи. 

 – Тобі зрезонувала промова міністерки юстиції Австрії Альми Задіч, в якій вона розповіла як у 1994 році разом з родиною втікала від війни в Боснії, в контексті твого досвіду? 

– Авжеж. У нас дуже багато спільного в біографії. Я зараз у тому ж статусі, в якому вона була протягом 30 років, бо я – теж біженка, в мене теж тимчасові документи. Я теж навчалась закордоном, але не збиралась жити за межами України – старанно будувала о кар’єру саме на батьківщині. Свідомо пішла на держслужбу, адже хотіла служити своїй країні, будувати політичне майбутнє. Але 24-го лютого 2022 року все змінилося, і рішення про переїзд для мене було дуже болючим. Та зараз, коли я бачу свою доньку у безпеці, розумію, що це було правильне рішення. Тому я зараз тут, і мене надихають історії про людей, які починають з нуля, які приїжджають в країну, де нікого не знають, іноді навіть мови. Вони відразу мусять так чи інакше конкурувати з тими, хто тут давно, з іншим стилем комунікацій, іншим менеджментом, коли ти просто людина з іншим бекґраундом… Це потребує величезної внутрішньої сили – стати частиною іншого суспільства, навчитися розуміти його, якось адаптуватися до їхнього стилю, до ментальності. І зараз я вперто рухаюся у цьому напрямку.

Джерело: особистий архів Яни Барінової

– Як тобі вдалося залучити до дискусії таких відомих людей? Вони в достатній мірі розуміють важливість української проблематики?

– Думаю, ми обрали дуже вдалу тему, яка знайшла живий відгук у цих людей. Політична безпритульність і contemporary citizenship будуть ставати все актуальнішими, і ми сфокусували увагу на цьому. 

Нам потрібно вибудовувати нові механізми співпраці та співіснування, тому я вважаю, що ми почали дуже важливий діалог. Підтвердженням цього є те, що нас особисто підтримав президент Австрії Александер ван дер Беллен. Від його імені Statement Ukraine відкривав його особистий представник. Цього року планку підняла вгору доктор Альма Задіч. Це маркер, що ми рухаємось у правильному напрямку.  

– Також була дещо скандальна подія –  представник ЄС у Відні Мартін Зельмаєр під час виступу доволі критично висловився щодо Австрії, яка залежить від російського газу. Це не дуже популярна теза, таке не дуже хочуть чути, але, мабуть, це свідчить про те, що ця панельна дискусія дає можливість говорити на різні теми, навіть ті, які не є комфортними, так? Ви не цензуруєте, не обмежуєте нікого, і людина може висловлювати свою думку? 

– Ми знаємо, що є багато австрійських компаній, які продовжують працювати у Росії. Наприклад, Райффайзен Банк, ось ця будівля (показує на приміщення неподалік) – це їхній офіс.

Тому я дуже поважаю відвертість Мартіна Зельмаєра. Можливо, це було не “за протоколом“, не дуже дипломатично, всупереч якомусь уявному “меседж-боксу“, але така об‘єктивна дійсність. Я бачила декілька разів так звані “демонстрації за нейтралітет“, коли разом люди і з українським, і з російськими прапорами, і для мене досі є загадкою, хто це організовує. Адже у Відні доволі непросто таке узгодити. Не можуть просто так з’явитися на площі десятки людей з прапорами та плакатами.

Джерело: особистий архів Яни Барінової

– Це свідчить про те, що російський лобізм нікуди не зник, тому надважливою є культурна місія, дипломатія, і піднімати ми маємо постійно тему війни та нагадувати світу, хто її розпочав. Тому такі події як Statement зокрема дуже важливі, на мою думку. 

– Ми повинні підтримувати створення нового контенту, нового культурного продукту, книжок, пісень, фестивалів, підтримувати мистців, інтелектуалів, філософів. Треба створювати свої потужні інституції – центри впливу. Ми повинні постійно говорити про себе. І Statement для мене – це один з інструментів побудови Україною своєї європейської репутації.