«Забезпечити базовим продуктовим кошиком» – як продовольчі банки допомагають нужденним

Наслідками війни, що триває вже одинадцятий рік, й повномасштабного вторгнення, що має активний характер понад два роки – є зростання цін на продукти, що відбувається попри зменшення доходів населення. Також йдеться про відключення світла та обмежений доступ до харчів в деяких регіонах України. Зважаючи на це, наша поведінка стосовно харчових продуктів потребує значних змін. Ще до повномасштабної війни, Україна розпочала робити перші кроки, щоб розв’язати це питання та водночас допомогти людям у скруті. Зокрема, це є місією продовольчих банків. Їх діяльність допомагає знайти шляхи вирішення одразу двох проблем: по-перше, зменшується кількість продовольчих відходів і їх негативний вплив на навколишнє середовище. По-друге, громадяни без стабільних джерел доходів можуть покладатися на те, щоб іноді отримувати їжу абсолютно безкоштовно.

В Україні цим опікується громадська організація “Тарілка”, що є першим продовольчим банком в країні, який функціонує завдяки волонтерській ініціативності. Головним кредо організації є: “рятуємо їжу, яка згодом рятує людей”. Йдеться про порятунок продуктів, що на межі терміну придатності, від викидання, завдяки співпраці з мережами магазинів чи виробниками. З отриманих продуктів волонтери формують харчові набори та щоденно видають їх за чергою зареєстрованим нужденним. У такий спосіб, продовольчий банк розв’язує обидві проблеми – соціальну та екологічну.  З початком повномасштабного вторгнення в організації з’явились додаткові гуманітарні проєкти, включаючи допомогу “Тарілці Херсон”, що була зареєстрована ще на початку лютого 2022 року. Згодом, волонтери херсонської організації продовжили діяльність, попри окупацію. Цілком зрозуміло, що війна вплинула і на розширення меж вразливих категорій: у 2022 році, в період найбільшої невизначеності для українців, волонтери  передавали їжу нужденним на Сході України. Також допомогу надсилають військовослужбовцям.

Більше щодо сучасних проблем, що можуть впливати на рівень бідності українського населення, те, наскільки це споріднено з викликами мінімізування органічних відходів, про вразливі категорії, що розширюються з війною, діяльність херсонської організації, а також стосовно стратегій популяризації раціонального ставлення до харчових продуктів – в матеріалі для Букв розповідає команда “Тарілки”.

Фото: архів громадської організації “Тарілка”

– Першочергово продовольчий банк є важливим посередником, який бореться із проблемою голоду й водночас мінімізує кількість органічних відходів. Давайте поговоримо, якими ці два аспекти є зараз, під час повномасштабної війни.

– Продовольчі банки відігравали важливу роль у боротьбі з голодом у мирний час, а у воєнний – тим паче. Наведу деяку статистику:  за оцінками Світового банку, рівень бідності в Україні зріс з 5,5% у 2021 році – до 24,1% у 2022 році – за межею бідності опинились 7,1 мільйона людей. Очікували, що до кінця 2023 року цей показник зросте до 55%.

Водночас FAO (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) повідомляє, що кожен українець виробляє близько 250-300 кілограмів відходів щороку, причому 60% з них становлять органічні та харчові відходи. 

Це – лише цифри досліджень, які вкотре вказують на актуальність роботи продовольчих банків. Ми в команді також бачимо різке зростання кількості людей у потребі після початку повномасштабної війни. Наприклад, у 2021 році, кількість людей, якими опікувалася “Тарілка”, сягала близько 2700 осіб. Наприкінці 2023 року ця цифра зросла до  10 740 потребуючих. 

Таке стрімке зростання стало викликом для нас, адже перші 5 місяців великої війни у нас не було можливості робити повноцінні видачі. “Тарілкомобіль”, який забирає продукти від партнерів, перейшов на потреби армії. Згодом робота відновилась, завдяки небайдужим партнерами та доброчинцям, ми змогли придбати нове авто. 

Щоб відповідати на нові виклики, команда “Тарілки” постійно перебуває у пошуку нових партнерів, які готові разом з нами здійснювати нашу місію: рятувати їжу, яка рятує людей. Завдяки компаніям, які вже нас підтримують, у 2023 році ми змогли врятувати 29 088 кг продуктів та передати їх людям у потребі у Львові. 

Важливо також згадати про інституційну сталість організації, адже це те, що дозволяє нам функціонувати у надскладні часи. У цьому нас дуже підтримує Фундація ZMIN. Їхня команда підсилює нас, а заразом і нашу спроможність рости, шукати і знаходити нові партнерства, гранти, виходити на новий рівень. Це те, що дає нам можливість творити гарні справи зараз і в майбутньому.

Фото: архів громадської організації “Тарілка”

– Для читачів, які вперше почули про систему продовольчих банків, чи можемо ми пояснити, якою є їх практична цінність, зокрема під час кризових (для держави) періодів? Чи можемо ми порівняти, якою є ця культура, наприклад, у Європі?

– Ключовий принцип роботи продовольчих банків в усьому світі полягає в тому, що супермаркети та виробники не викидають харчові продукти на межі терміну придатності, а співпрацюють з продовольчими банками, і через них віддають людям, які їх потребують. Відтак, продовольчий банк виступає посередником, який бореться із проблемою голоду та водночас мінімізує кількість органічних відходів.

В Україні ідея продовольчого банку є відносно новою, тоді як у Європі ця культура розвивається вже півстоліття. У 2022 році співзасновниця продовольчого банку Анастасія Михальчук (Слюсаренко) відвідала три продовольчі банки Австрії, аби дізнатись про досвід австрійської мережі та порівняти його з досвідом України.

Так, в Австрії функціонує 10 організацій “Tafel” (у перекладі з німецької “Tafel” – стіл, повний їжі) (станом на 2022 рік). Вони діють за схожим принципом, як і продовольчий банк у Львові. Але є більш розвиненими. 

До прикладу,  банк “Pannonische Tafel” має два приміщення для допомоги людям у потребі – у містах Eisenstadt та Oberpullendorf. Там кожен відвідувач може самостійно обрати вміст та об’єм продуктового набору за символічну ціну до 5€. Волонтер допомагає сформувати набір у коробці обраного об’єму, після чого перепаковує вміст до індивідуальної торбинки. 

В Україні усі потребуючі отримують продуктові набори безкоштовно, за бажанням можуть залишити благодійний внесок. Волонтери формують вміст продуктових наборів заздалегідь, але відвідувачі можуть самостійно обрати овочі та фрукти.

За словами волонтерів “Pannonische Tafel” інколи продуктів у продовольчому банку більше, ніж на них є попит. Це пояснюють тим, що люди з відносно низькими доходами соромляться брати продукти з банку. Тоді як в Україні “Тарілка” ледве встигає задовольнити потреби та організовувати регулярні видачі продуктів зареєстрованим потребуючим.

Фото: архів громадської організації “Тарілка”

Завдяки досвіду закордонних колег, ми бачимо багато перспектив, куди розвиватися. Нещодавно наша команда завершила ремонт у приміщенні, який став можливий завдяки  фінансовій підтримці Première Urgence-Ukraine. Ремонт дозволяє нам реорганізувати механізм приймання та сортування продуктів, створити гідні та зручні умови для волонтерів та відвідувачів банку та надасть можливість отримувати благодійні внески для розвитку організації. 

Проблеми бідності українського населення, а відтак відсутності можливості забезпечити себе базовим продуктовим кошиком, були вкрай актуальними ще до повномасштабного вторгнення та залишатимуться такими. Поширення культури продовольчих банків у кожне місто України може допомогти боротися з цією проблемою, а заразом і допомагатиме прививати культуру раціонального використання продуктів.

– Скажіть, хто сьогодні є тією вразливою категорією осіб, на яку першочергово покликано діяльність “Тарілки”? Адже під час війни, яка має активний характер, ці категорії можуть постійно розширюватися.

– Сьогодні найбільшою категорією серед людей, які потребують “Тарілки” є пенсіонери. Також це люди з інвалідністю, багатодітні сімʼї, малозабезпечені особи. 

Зараз кількість запитів про допомогу постійно зростає. Багато людей вимушено переселилися до Львова і також потребують допомоги. На жаль, сьогодні ми не маємо достатньо ресурсів, аби допомагати абсолютно всім людям пенсійного віку чи всім, хто має посвідчення про інвалідність. Тому розпочали реструктуризацію бази для того, щоб надавати допомогу в першу чергу тим, хто опинився у справді складних життєвих обставинах. Ми зважаємо на рівень доходу, наявність та групу інвалідності, статус багатодітної сімʼї тощо, і визначаємо групу пріоритетності. Вона встановлює наскільки часто людина отримуватиме продуктовий набір: раз у місяць, раз у два місяці тощо. 

Також ми продовжуємо допомагати тим, без кого не змогли б працювати – воїнам Збройних сил України. З перших днів від 24 лютого співзасновник “Тарілки” Іван Павліш та член команди Тарас Шумський захищають нашу країну на фронті. Ми часто передаємо різні продукти, гуманітарну допомогу, смаколики. Стараємося забезпечувати тих військових, які до нас звертаються, усім необхідним.

– На початку повномасштабної війни, “Тарілка” організовувала доставлення продуктів до місць активних бойових дій, де їх особливо потребували як військові, так і цивільне населення. Чи налагоджено зараз механізм роботи саме з фронтовими та прифронтовими регіонами?

– Проєкт доставлення продуктів до різних регіонів України виник як відповідь на критичну ситуацію в країні. Він тривав 9 місяців – від серпня 2022 до травня 2023. За цей час, завдяки підтримці БО “help us help ua”, логістичній компанії “Нова пошта”, ІТ-компанії ELEKS та благодійним переказам небайдужих, ми надали допомогу понад 6,5 тис. людей із вразливих верств населення по всій Україні. 

На жаль, зараз ми припинили впроваджувати цей проєкт, оскільки не маємо достатньо ресурсу, щоб закуповувати продукти. Але активно працюємо над тим, щоб поширювати культуру продовольчих банків. Це дозволить на місцях вирішувати ті проблеми, які виникають. 

Також З березня 2022 року “Тарілка” є офіційним партнером UN World Food Programme в Україні. Ми допомагаємо надавати гуманітарну допомогу людям, що страждають від війни, на Півдні та Сході України. У 2022 році було роздано понад 14 млн хлібин. У 2023-2024 роках ми оперуємо у Миколаївській і Херсонській областях у співпраці з місцевими громадськими організаціями й волонтерами, продовжуємо підтримувати людей, які там проживають. За 10 місяців 2023 року доставили понад 6 млн хлібин, 3 млн консервів та 130 000 продуктових наборів. Це великий і важливий проєкт. Ми радіємо, що маємо нагоду допомагати там, де є велика потреба. 

Фото: архів громадської організації “Тарілка”

– Ви також активно допомагаєте “Тарілці Херсон”, що була зареєстрована ще на початку лютого 2022 року й діяла під час окупації. Власне, враховуючи, що організація заснована ідейними українцями, як вдалось продовжувати діяльність під контролем окупантів й зараз, коли місто постійно зазнає обстрілів?   

– Команда “Тарілки Херсон” дійсно пройшла надскладні умови в окупації. Вони переформатували свою діяльність у гуманітарний центр, відійшовши від концепції продовольчого банку. Це зрозуміло, адже ситуація на Херсонщині дуже складна і люди потребують більше допомоги. Ми намагаємося підтримувати наших партнерів у Херсоні: закуповувати та передавати продукти, гуманітарну допомогу. 

Коли у червні 2023 року росіяни підірвали дамбу Каховської ГЕС, волонтери львівської “Тарілки” також активно включились у допомогу. Ми з’ясували у наших колег з Херсона, які потреби є пріоритетними. Потім у Львові за стислі терміни знайшли постачальників, закупили готові обіди в тетрапаках, питну воду, теплі речі та організували доставку продуктів до Херсону. Це був дуже корисний досвід такої взаємодії і підсилення у кризовій ситуації. 

Зараз волонтери херсонської “Тарілки” продовжують працювати в дуже небезпечних умовах, співпрацюють з міжнародними організаціями, благодійними фондами. Один із останніх проєктів: насіння для жителів деокупованих сіл, аби вони могли влітку і восени збирати врожай. Думаю, що це гарний проєкт, адже він не просто допомагає тут і зараз, а дає віру у майбутнє. 

– Чи є конкретні історії допомоги вразливим категоріям населення, які наочно демонструють діяльність організації? Можливо, це люди, яким Ви надавали допомогу неодноразово, або, наприклад, ті, що перебувають у небезпечних регіонах.

– Якщо хоча б раз прийти поволонтерити на видачу в наш продовольчий банк, то можна почути багато історій того, як “Тарілка” впливає на життя людей, як їх підтримує. 

У нас є, наприклад, Ігор Іванович і Серафима Володимирівна, які живуть у іншому кінці Львова, але приїжджають у Тарілку, щоб отримати допомогу. Пара бере продуктові набори для себе й опікуються сусідкою, яка не може самостійно пересуватися. Для них ці продукти – те, що рятує їхній вечір. Це їх дуже підтримує. Через велику кількість потребуючих очікувати продуктовий набір потрібно дещо довше, ніж це було на початку нашої роботи. Але люди це розуміють і всеодно дуже вдячні за нашу роботу. Пан Ігор навіть жартував, що готовий розповідати про “Тарілку” магазинам, які розташовані у районі, щоб допомогти нам. Це лише один приклад, але їх є значно більше. Не усі люди готові розповідати свою історію, але коли вони щиро дякують навіть за скромний продуктовий набір, то розумієш, що для них це означає значно більше. Це дійсно життєво необхідно. 

Важливо також згадати, що команда “Тарілки”, яка працює у Миколаївській й Херсонській областях в межах проєкту UN World Food Programme, отримує багато листів вдячності від людей, які там проживають. Це дуже розчулює і вкотре доводить важливість роботи. 

Фото: архів громадської організації “Тарілка”

Фото: архів громадської організації “Тарілка”

– Власне, організація розпочала свою діяльність ще у 2019 році й, до викликів війни, також працювала під час пандемії. Аналізуючи ці періоди, чи можемо ми говорити про раціональне ставлення до продуктів серед українців? Натомість якими є головні проблеми?

– Насправді складно прослідкувати таку тенденцію. Для цього потрібно проводити ціле дослідження, аби говорити про якусь зміну серед українців. 

Проблема того, що люди і магазини продовжують викидати їжу на межі терміну придатності досі гостро актуальна. Тому ми постійно шукаємо партнерів, щоб ці продукти забирати у банк їжі.

Інший аспект, що раціональне ставлення дійсно варто розвивати та популяризувати. І з цим працює волонтерська команда “Тарілки”. Наприклад, наша волонтерка Анна Дідик, до Дня памʼяті жертв Голодомору, організувала збір продуктів харчування для нашого продовольчого банку. Учні та вчителі принесли багато круп, макаронів, консервів, які ми згодом передали потребуючим. Думаю, що памʼять про важкі часи голоду мала би стати для кожного нагодою замислитися, як долучитися до того, щоб це ніколи не повторилося знову.

Іншу ініціативу реалізовували волонтери з Українського католицького університету під менторством Марії Ошовської. У межах навчального курсу вони мали реалізувати один волонтерський проєкт у співпраці з громадською організацією. Тож студенти домовилися про короткі візити до шкіл, у яких розповідали учням про концепцію продовольчого банку, волонтерство та раціональне ставлення до харчових продуктів. 

– Я правильно розумію, що в Україні відсутнє законодавство щодо продовольчих банків? Зважаючи на це, як відбувається комунікація із власниками магазинів щодо співпраці? Чи були випадки, коли Ви отримували відмову?

– В Україні дійсно відсутнє законодавство, яке регулює діяльність продовольчих банків. Ми діємо як громадська організація. Хоча у Німеччині існує практика, коли держава зобов’язує власників магазинів усі придатні до вживання харчові продукти (на межі терміну придатності) передавати до продовольчих банків чи благодійних організацій до того, як вони зіпсуються, передбачаючи для виробників чи ритейлерів певні пільги за це. 

З самого початку наші стосунки з партнерами тримаються на взаємодовірі та спільному інтересі допомагати. До прикладу, з магазинами “Близенько” та “Рукавичка” ми виробили власні механізми: працюємо з актами прийняття-передання. Зі свого боку вони теж мають певні процедури документообігу, списання продуктів тощо. 

З французькою мережею Auchan був тривалий процес перемовин, адже вони змінювали свою політику, зважували, які продукти вони можуть нам передавати. Зараз мережа передає нам продукти, які мають дефекти упакування. 

Очевидно, що наявність законодавства значно би спрощувала пошук партнерів та співпрацю. Спільно з організаціями “Тарілка Київ” та “Тарілка Херсон” ми створили Асоціацію продовольчих банків України “Тарілка”, яка працюватиме у цьому напрямку. 

Фото: архів громадської організації “Тарілка”

– В реаліях нашого життя дуже важливо формувати культуру турботи одне до одного й підвищувати рівень довіри в суспільстві. Зважаючи на це, як кожен охочий може долучитися до продовольчих банків або яким є алгоритм, аби відкрити власний?

– Волонтерство має стати щоденною звичкою кожного українця. Адже потреби і виклики, яких ми зазнаємо – величезні. Допомагати можна у різний спосіб. Один із них – долучитися до волонтерства у продовольчому банку “Тарілка”. Ми завжди у пошуку волонтерів на сортування та видачу продуктових наборів для потребуючих. Це може займати 2-3 години у тиждень, але мати величезний вплив на тих, кому ми допомагаємо. Адже наша організація тримається на волонтерському запалі та бажанні робити добрі справи. Також з радістю готові прийняти у команду людей, які можуть допомогти з адміністративними завданнями: поспілкуватися з партнером, допомогти з організацією заходу тощо. Щоби долучитися до волонтерства потрібно заповнити коротку форму і координаторка спільноти згодом звʼяжеться з вами. 

Для тих, у кого є бажання відкрити та розвивати продовольчий банк у своєму місті, Асоціація продовольчих банків України “Тарілка” розробила посібник, який дає покрокову інструкцію, як це зробити. Завантажити посібник можна за посиланням.