Законопроєкт про збільшення податків суперечить Конституції, Податковому кодексу та здоровому глузду

Українська влада не шукає простих шляхів… Як і зручних для громадян, економічно доцільних та ефективних для держави. Тому законопроєкт про збільшення податків № 11416-д став втіленням улюбленого податкового принципу голови профільного комітету Верховної Ради, “слуги” Данила Гетманцева – “Оподаткування – це мистецтво общипувати гусака так, щоб він не кричав”. Щоправда, останнє виявилось зовсім не обов’язковим, адже “общипують” навіть попри крики.

Джерело: ГО “Центр дослідження законодавства України“.

Влада настільки не хотіла ухвалювати погані для рейтингу рішення, що зрештою довелось ухвалювати дуже погані. Через те, що законопроєкт про збільшення оподаткування почали розробляти лише влітку цього року, а гроші були потрібні “вже на позавчора” – в ньому з’явилось чимало норм, які в кращому випадку є вкрай складними для виконання і навіть розуміння, а в гіршому – ці норми прямо суперечать Конституції.

Щоправда, останнє не робить майбутній закон автоматично неконституційним, адже подібне рішення може ухвалити лише Конституційний Суд, який знову опиниться на шпагаті між законом та “політичною необхідністю”. Крім того, визнаний неконституційним нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня ухвалення КСУ відповідного рішення.

Це означає, що у разі підписання законопроєкта президентом, платникам податків доведеться виконувати його норми навіть попри очевидні суперечності з Конституцією та іншими законами. І в кращому випадку – сподіватись на компенсацію, якщо КСУ таки визнає 11416-д неконституційним колись у майбутньому.

Отже, ключові зміни внаслідок ухвалення № 11416-д:

1. підвищення ставки військового збору до 5% (було 1,5%), крім військовослужбовців – ця норма найбільше вдарить по “білому”, законослухняному бізнесу, який сумлінно сплачує податки, натомість порушників не зачепить майже ніяк;
2. збільшення ставки податку на прибуток для банків до 50%, для інших фінустанов (кредитних спілок, ломбардів тощо) – 25%;
3. щомісячна, замість щоквартальної, звітність з ПДФО, ВЗ та ЄСВ, починаючи з 1 січня 2025 року – форми цих звітів ще має затвердити уряд, але в будь-якому випадку це ускладнить адміністрування цих податків;
4. зобов’язання щодо сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток для АЗС – при цьому коригування наступних податкових зобов’язань на суму авансів не передбачене, тобто фактично для АЗС встановлено безумовну мінімальну ставку податку;
5. авансові платежі для АЗС розраховуються в еквіваленті до євро, що фактично суперечить статті 99 Конституції України;
6. ⁠встановлення ВЗ для ФОПів – 10% від мінімальної зарплати (на перше число поточного місяця, а не року) для І, ІІ й ІV груп єдиного податку та у розмірі 1% від доходу для ФОП і юросіб ІІІ групи ЄП.

З останнім пунктом вийшло “найцікавіше” (якщо так можна сказати про це божевілля) – велетенську поправку під № 988, яка приводила ключову ідею проєкту № 11416-д з підняттям військового збору у більш-менш зрозумілий формат, нардепи провалили під час голосування у другому читанні. А внаслідок цього формат збільшення воєнного збору повернувся до того, який був запропонований під час першого читання. Іншими словами – податок підняли, але як його нараховувати і сплачувати, зараз не зможуть пояснити навіть автори законопроєкту.

Відтак, за словами нардепа Ярослава Железняка, новий розмір ВЗ доведеться нараховувати, починаючи з середини жовтня (коли законопроєкт, орієнтовно, буде підписаний президентом і опублікований). При цьому, підняття ВЗ для ФОП (а фактично запровадження нового податку) формально відбудеться з 1 жовтня, що прямо порушує статтю 58 Конституції та пункт 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу, які забороняють зміни до законів, та податків зокрема, “заднім числом”.

Весь цей законодавчий маразм відбувається на тлі того, що глобальний за своєю суттю законопроєкт про збільшення ставок та розширення бази оподаткування по окремих податках, був розроблений та ухвалений без урахування його далекосяжного впливу на економіку загалом і податкову систему, обсяги тінізації економіки, обсяги відтоку робочої сили за кордон тощо.

Хоча представники бізнесу неоднократно наголошували на тому, що в поточному вигляді підняття податків вдарить по законослухняних платниках і буде надміру ускладненим для адміністрування, тоді як інші шляхи збільшення бюджетних надходжень, зокрема збільшення ПДВ на 1-2% дозволили б рівномірно розподілити податкове навантаження на всіх. Так само й західні партнери пропонували українській владі зосередитись на реформі митниці та детінізації ринку, що дозволило б отримати понад 120 мільярдів гривень, які зараз йдуть в кишеню учасникам “сірих” схем.

Законопроєкт № 11416-д – це позиція влади “просто дайте грошей зараз” і “після нас – хоч потоп” в одному флаконі. Залишається лише здогадуватись, де брати гроші, коли закон Лаффера, який податковий ідеолог влади Данило Гетманцев називає “теоретичним концептом, який подобається мамкіним професорам з FB” (це цитата) таки спрацює і доходи бюджету впадуть через перехід колись “білого” бізнесу в тінь.