Nazar: публікації автора

Через два роки після початку повномасштабного вторгнення Росії частина українських політиків перейшла від боротьби з російськими генералами до боротьби з українськими. Не те щоб це було зовсім неочікувано, враховуючи стабільно високий відсоток виборців проросійських сил, однак цього разу найбільш послідовним противником українського командування є не умовний кум Путіна Віктор Медведчук, а нардепка від політсили Володимира Зеленського Мар’яна Безугла. 

На засіданні 18 червня 263 нардепи підтримали законопроєкт про створення “Клубу “білого” бізнесу”, або ж…

Рішення Національного банку України про запровадження обмежень на Р2Р-перекази (між картками) сумою 100 000 гривень і 30 вихідними платежами на місяць, викликало очікувану бурю реакцій та запитань, передусім про те, що буде зі зборами для військових. Доки НБУ готує роз’яснення та рекомендації для банків та волонтерів, проаналізуємо рішення регулятора в більш загальному контексті.

У Верховній Раді зареєстрували (і майже одразу відкликали) законопроєкт про запровадження “податку на бездітність” – від 0,5% до 1,5% збору з безготівкових доходів кожного українця та українки, які мають менш як трьох дітей. Проте, дійсна мета цього законопроєкту полягає не стільки в подоланні демографічної кризи, як у черговій спробі держави залізти в кишені українців під гаслами боротьби з демографічною кризою.

25 квітня цього року Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 7731, який дозволяє звільнити будь-якого працівника за те, що той не повідомив роботодавця про наявність зв’язків з людьми, які живуть чи прописані в Росії, чи на окупованій території України – якщо такий обов’язок передбачений правилами внутрішнього трудового розпорядку. Для багатьох підприємств (не лише державних) такі правила є обов’язковими. Зараз цей законопроєкт чекає підпису президента і лише від нього залежить, чи опиняться мільйони українців під загрозою звільнення за минулі контакти з мешканцями окупованих територій.

29 березня громадський активіст та військовослужбовець 59-ї омпб імені Якова Гандзюка Павло Петриченко (загинув на фронті на початку квітня) зареєстрував на сайті президента України петицію про обмеження роботи онлайн-казино на період воєнного стану та запровадження ряду заборон щодо використання воєнної атрибутики у рекламі азартних ігор. Вона набрала необхідні 25000 підписів впродовж доби, після чого на петицію одразу ж відреагував Володимир Зеленський. 5 квітня, за тиждень після появи петиції, у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт № 9256-д за авторством групи нардепів на чолі з “слугою” Данилом Гетманцевим, метою якого була заявлена реформа ринку азартних ігор та боротьба з лудоманією (ігровою залежністю).

23 квітня МЗС України призупинило надання консульських послуг чоловікам віком від 18 до 60 років, які перебувають за кордоном. Рішення прокоментував очільник МЗС Дмитро Кулеба, який у Twitter написав, що рішення пов’язане з тим, що військовозобов’язані чоловіки проігнорували обов’язок захищати країну, виїхавши за кордон і тому не повинні очікувати на те, що зможуть скористатись правом на отримання консульських послуг, мовляв, так буде справедливо і чесно.

Сьогодні слова про кризу в державному управлінні фактично втратили будь-який сенс – настільки всеосяжною та очевидною стала управлінська криза в Україні. Менш очевидними є причини цієї кризи, які багато хто вбачає у війні, владі, конкретних чиновниках чи навіть якихось метафізичних факторах. Все ж, ці причини є радше світоглядними.

Вперте небажання українських чиновників змиритись з тим, що перед лицем смерті не може бути “рівніших”, нагадує лудомана, який, програвши все, вже засунув голову в петлю, але раптом отримав дзвінок про смерть родича і спадок, якого вистачить, щоб повернути борги і безбідно жити до старості. І ось цей лудоман на радощах знімає з шиї зашморг, злазить з хиткої табуретки…і йде в казино щоб “відігратись”.

Офіційні результати виборів Путіна не стали сюрпризом ні для кого – однак, вони є своєрідним поворотним моментом, який має визначити подальший формальний статус російського лідера. Попри те, що Україна могла якщо не визначити напрям цього повороту, то хоча б підштовхнути світ у потрібний бік, цю можливість було змарновано.