Залужний попередив про загрозу масштабування війни на Близькому Сході
Джерело: публікація Валерія Залужного у NV
Посол України у Великій Британії, колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що нині неможливо передбачити хід і варіанти завершення сучасних війн, наголосивши на кризі глобальних рішень і зростанні ризику масштабування конфліктів у світі.
Він зауважив, що циклічність в історії існує саме для того, щоб помилок, котрі призводять до масштабних жертв, уникнути.
За його словами, ця циклічність і зараз привела до тієї межі, де ще можливо прийняти рішення, що робити далі. Бо ще можна погодитися, що війна, яка триває 13 років в центрі Європи, сприймалася тими, хто міг прийняти глобальне рішення (але не робив цього) через спробу обережно обійтися з прагненням Росії до безмежної експансії та історичною закономірністю. Але, додав він, нинішня війна на Близькому Сході є найбільшим конфліктом XXI століття в цьому регіоні за інтенсивністю ударів і кількістю втягнутих країн. І судячи з усього, наголосив Залужний, “це ще не кінець”.
Чи є якийсь зв’язок між цими двома наймасштабнішими конфліктами 21 століття у Європі та на Близькому Сході? Чи є якась спільна риса, що призвела і далі буде призводити до численних жертв, імовірно, не тільки в цьому регіоні? Як на мене, так. Все це стало можливим саме через відсутність волі, відповідальності та сміливості ухвалити будь-яке глобальне рішення. Або все ж таки немає кому його ухвалити, — констатував колишній головком.
Він уточнив, що і Мюнхен, і Давос, замість продукування глобальних рішень в галузі економіки і безпеки впевнено стали медійними майданчиками, де аналіз виступів спікерів — єдине, що залишається для все ще наявних think tank. За словами Залужного, і війна в Європі, і війна на Близькому Сході, хоч і не демонструють мільйонні армії союзників, які героїчно борються, однак, є вже точно глобальною проблемою. Було зрозуміло і очевидно, додав він, що якщо російсько-українську війну не вдасться зупинити саме глобальним рішенням, ми станемо свідками і учасниками нового великого протистояння.
Дипломат пояснив, що неспроможність або небажання вчасно ухвалювати рішення і сподівання на фарт або мудрість когось завжди несе ризик поступового масштабування конфліктів.
Мовиться саме про глобальні рішення, основою яких є історія та її уроки, що їх залишають покоління, які назавжди відходять. Саме розуміння суті війни та її наслідків повинно наштовхувати тих, хто розпочинає війни, — і тих, хто буде намагатися їх закінчити, — що будь-яка війна як процес завжди матиме два наслідки.
Перший: внаслідок війни хтось здобував перемогу й щось захоплював, або щось відстоював. Якась сторона щось втрачала, але знаходила у цьому і свою перемогу. Війна реалізовувала і реалізовує чиюсь державну політику у спосіб насильства. У цьому процесі хтось ставав героєм, хтось намагався переписати історію, щоб приховати помилки, хтось ставав генералом або маршалом. Хтось побачив кінець своєї війни, бо загинув. Начебто усе зрозуміло. Але до чого ж тут люди, про яких у тому ж музеї є окремі експозиції? Наприклад, Вінстон Черчилль, Франклін Рузвельт, Шарль де Голль, Дуайт Ейзенхауер, Бернард Монтгомері.
Відповідь дуже проста. На цих людях лежала відповідальність за мир і майбутнє.
Другий наслідок війни полягає у тому, що кожна з них, як епідемія, несе місію початку наступної війни. Саме тут ці люди — в силу виховання, важкого і наполегливого навчання та досвіду — були залучені до створення глобальних рішень, які вимагали відповідальності за майбутнє.
Наприклад, зокрема умови Версальського договору 1919 року, який завершив Першу світову війну, викликали невдоволення у Німеччині і як наслідок — призвели до Другої світової війни. Бо саме ця країна втратила значні території та була змушена сплачувати репарації, що призвело до економічної кризи та зростання націоналістичних настроїв.
Ось чому Росія, яка програла Холодну війну і змушена була погодитися із незалежністю своїх колишніх володінь, намагається взяти реванш за допомогою грубої сили, повернути собі домінувальну роль у Європі та зберегти впливи в інших регіонах світу, зокрема на Близькому Сході, — зазначив Залужний.
Він пояснив, що саме завдяки таким людям (як Рузвельт та Черчилль — ред.) та їхнім знанням розвинутим країнам вдалося уникнути зовнішньої агресії та не допустити громадянської війни, через кризи повоєнного часу, на досить тривалий термін.
Вся світова увага зараз прикута до ескалації на Близькому Сході. Швидкоплинність минулих воєн та їх систематична заангажованість у цьому регіоні породили безліч варіацій і фантазій. При цьому шоумени шукали свої ніші, економісти — свої, медіа, борючись з ШІ, вимальовували свої сценарії. Але, ймовірно, усі ці люди, — як політики, так і військові, що готувалися до минулої війни, — також дістали лекало минулої доблесті і вимірювали свою правоту. Вимушений усіх розчарувати. Сьогодні неможливо передбачити і спрогнозувати хід і варіанти закінчення і цієї війни.
Він пояснив, що масштабні зміни, що відбулися на полях російсько-української війни, абсолютно змінили парадигму способів ведення війни і як наслідок — змінили і саму суть бойових можливостей тих, хто хотів би їх випробувати.
Також, Залужний висловив жаль стосовно того, дехто дивився на російського-українську війну через рожеві окуляри.
Бо сьогодні у відносно дешевий спосіб будь-яка країна може мати абсолютно несумісні з її економічним або демографічним положенням бойові можливості. Було б бажання і політична воля. Ось перше, що може бути ключовим у цьому, вже охопленому війною регіоні. Саме політична воля визначить подальшу долю цієї війни. Традиційно, за забутими підручниками, ця війна буде мати лише дві стратегії у реалізації її політичної мети. Це стратегія розгрому і стратегія виснаження. З першою стратегією все зрозуміло, як і з “Києвом за три дні”. Імовірно, хтось думав, що це можливо і в цьому регіоні. Проте мова йде точно вже не про три дні. Скільки саме — нехай аналізують експерти. А ось далі, якщо принаймні сторона, що обороняється, перейде до стратегії виснаження, — то у сторони, що атакує, точно будуть великі проблеми. Бо дешеві і максимально ефективні технології зведуть нанівець не лише нафтову індустрію, а й будуть знищувати економіку будь-кого, хто спробує перевірити на собі досвід України.
Є ще одна річ, яку можна передбачити, додав посол. Він попередив про велику небезпеку, якщо якась зі сторін спробує перевірити, як працює “kill zone” на пустельних теренах.
Це вже буде катастрофа. Я веду мову про сухопутну операцію. Бо нагадаю, що найголовніше у технології “kill zone” — те, що перебувати в цій зоні живим людям не те що немає сенсу, а й немає ніякої можливості. Бо ця зона повністю контролюється дронами, які полюють на людей та машин. Буде великою помилкою, якщо хтось спробує перетворити солдата на машину. Бо як сказала одна українська командирка — ця технологія для деяких робоча, проте дуже шкідлива. Звісно, до масштабування різних машин, які воюватимуть з іншими машинами у зонах бойових дій та глибоко в тилу на логістичних маршрутах, ймовірно, не дійде — через гордість і велич. Бо за їхньою логікою — це війна бідних. Про це, я до речі, і попереджав одного американського чиновника, якраз перед подіями у Венесуелі.
Водночас стосовно України Залужний побачив чи не єдиний явний позитив: окрім запрошення допомогти в організації системи ППО і вже скорого очевидного запрошення до організації бойових дій на землі, врешті до когось прийде і розуміння самого поняття гарантій безпеки і можливостей миротворчих контингентів.
Констатуючи кризу глобального управління та розмірковуючи над майбутнім — тим, хто про це майбутнє хоча б мріє, Залужний закликав згадати про таке:
- які помилки і хто допустив напередодні, наприклад, останньої глобальної війни?
- яку роль у війні відіграють політики і військові?
- чим війни характеризуються і що в них було визначальне — людський ресурс чи зброя?
- чи можливо помилятися у війні і політикам, і військовим?
- наскільки вирішальним є, наприклад, інституційне навчання і здатність системи вчитися швидше — порівняно з індивідуальною майстерністю командирів чи героїзмом?
- що з досвіду воєн є найнебезпечнішим сьогодні для неправильного інтерпретування і може призвести до хибних стратегічних рішень?
Він також висловив сподівання, що саме це допоможе сприйняти реальність і логіку процесів навіть тим, хто поки що не перебуває у їхньому епіцентрі.
- Колишній головнокомандувач ЗСУ, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний заявив, що класична модель мобілізації більше не відповідає реаліям сучасного поля бою, як це продемонструвала повномасштабна війна.
Берлін запропонував так звану Угоду про взаємний доступ, яка дозволить країнам-партнерам легше розгортати війська на території одна одної для проведення навчань, тренувань або та військових операцій завдяки спрощенню юридичних та адміністративних процедур.
23 березня в усіх регіонах України з 17:00 до 22:00 застосовуватимуть графіки погодинних відключень та графіки обмеження потужностей для промислових споживачів.
Адміністрація президента США Дональда Трампа почала обговорювати перехід до переговорів з Іраном та параметри можливої угоди. У підготовці до дипломатичного врегулювання беруть участь спецпредставник глави держави Стів Віткофф та зять Трампа Джаред Кушнер.
Парламентські вибори у Словенії проходять на тлі звинувачень влади у запровадженні дискримінаційних законів, що дозволяють обшуки в будинках ромів без ордера.
Саміт Євросоюзу завершився різким конфліктом після того, як прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан виступив проти нових фінансових заходів підтримки України та додаткових санкцій проти Росії. За словами учасників зустрічі, таке рішення викликало обурення у більшості лідерів ЄС.