Залужний здатен стати українським Шарлем де Голлем, якщо піде на вибори – Ірина Сєрова

Якими є загрози та виклики виборів під час повномасштабної війни, як трансформуються проросійські сили, та якими могли б бути перспективи Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, якби він захотів піти на вибори? Про це та інші питання з приводу ймовірних виборів Букви поспілкувалися з консультанткою з політичних стратегій і кандидаткою юридичних наук Іриною Сєровою. 

Джерело: особистий архів

– У жовтні 2023 року мали відбутися чергові парламентські вибори, а навесні 2024 року – президентські, але, за чинним законодавством, вибори під час дії воєнного стану проводити не можна. Проте різні політичні сили вже готуються до виборів. Чи можуть відбутися вибори найближчим часом?

– Для того, щоб провести вибори під час воєнного стану, треба перевернути усю чинну виборчу систему дoгoри дригoм, тому доля виборів залежить від монобільшості: якщо вона прийме адаптивні закони під проведення виборів, то вони відбудуться.

І, звичайно, треба буде продумати три категорії: голосування військових; голосування вимушених переселенців в інших країнах, і третє – це реєстри виборців. Поки що ми чуємо лише розпливчасті заяви з їх сторони.

Буквально напередодні великої війни представники правлячої партії “Слуга народу” заявляли про те, що вони можуть реалізувати онлайн-вибори через digital-механізми, наприклад, через “Дію”. Маючи смартфон у руці, ви зможете проголосувати. Питання у тому, наскільки будуть масштабними фальсифікації.
Тема виборів ще у процесі обговорення між нашими західними партнерами і нашою владою. Вони дуже сильно дискутують з цього приводу, і це очевидно.

– Війна швидко не закінчиться, а люди, довіряючи запевненням влади на початку повномасштабного вторгнення, вірили, що закінчиться. Традиційно політичну відповідальність за нездійсненні очікування несе чинна влада, що означає, що рейтинг буде падати. Скільки є ще часу у влади, щоб встигнути переобратися, поки президент Зеленський має високий рейтинг?

– Якщо раніше рейтинг Зеленського і партії “Слуга народу” був єдиним цілим, то зараз слід розділяти.

Якщо з рейтингом Зеленського все поки що (на сьогодні – 18 жовтня, дата інтерв’ю – ред.) непогано, то щодо рейтингу партії – величезні питання. І це питання не тільки про те, чому Україна була не готова до  повномасштабної війни. Питання також корупційних скандалів та непрозорої та інколи відверто деструктивної роботи Верховної Ради. Історія стрімкого падіння рейтингу “слуг” почалася ще задовго до повномастабної війни. Народні обранці від партії влади не мають довіри, плюс всі ці сумнозвісні “котлєти” та інші особи, які відомі за певними прізвиськами, а не за прізвищами. Це якраз той момент, коли в історію можна увійти, або в неї вляпатися. Тому про рейтинг “Слуги народу” насправді можна вже забути, це моє професійне розуміння ситуації. Ситуація  вже  виглядає так, що  на наступних виборах належність до “Слуги народу” буде негативним іміджевим бекграундом. В офісі президента це також розуміють.

Що стосується особистого рейтингу Зеленського, то він дійсно наразі є стабільним. Але що таке президент без монобільшості? Якщо нинішня влада програє парламент, то президент втратить монобільшость і може дуже швидко потрапити в болото політичних протистоянь на законодавчому рівні.

Крім того, ми до кінця не  розуміємо, куди зайде ситуація із потенційно можливими перемовинами з Росією. Будь-які війни  закінчуються перемовинами, і наша війна не буде винятком. Але ключове – з яких позицій  наша влада зайде в них, і чи буде чимось поступатися. Якщо будуть поступки або непопулярні та болісні для українського суспільства рішення, то це буде бити навідліг по рейтингу вже особисто президента. Якщо будуть, не дай Боже, якісь певні неадекватні рішення щодо оборони та безпеки – також. 

– Обговорюється, що парламентські та президентські вибори можуть відбутися в один день: це дозволить президенту Зеленському, який має високий рейтинг, завести у ВР умовний “блок Зеленського”, умовну політичну силу, що має його ім’я, і у такий спосіб конвертувати його персональний рейтинг, а також дозволить цій політичній силі пройти у ВР, як це вже було з однойменною з серіалом партією “Слуга народу”.

–  Це небезпечна гра. Можливо, і вдасться. Але, знаєте, в політиці так буває, що двічі фокус не вдається. Треба буде радикально та головне вже – якісно оновлювати обличчя у списку партії, яку він буде заводити. Якщо це буде зроблено, на що у мене великі сумніви, тоді особистий рейтинг президента може відіграти позитивну роль. 

– Говорячи про сумнівні безпекові рішення влади, ви маєте на увазі домовленості з РФ щодо замороження військових дій?

– Так, поступки певні. Заява Путіна у Китаї про те, що начебто “Україна вже готова обговорювати перемовини і це добра тенденція” – найімовірніше, є риторичною провокацією, але я думаю, що ворог розглядає це питання. Путін розуміє, як і ми, наскільки тісно пов’язані питання рейтингу української влади та результати таких можливих перемовин.

– Росії потрібно, щоб рейтинг української влади обвалився?

– Хаос, звичайний хаос. Це ж стала стратегія Росії: внутрішня, зовнішня, будь-яка. Хаос – це такий у них порядок, і вони цей наратив натягують на голову усьому світу. Відповідно, вони намагаються думати, що у них керований хаос, але він все далі стає некерованим. І вони також хочуть його посіяти ще більше в Україні. І вся пропаганда, усі заяви робляться для того, щоб посіяти ще більший хаос у головах українців.

– Повертаючись до можливих виборів в Україні, коли б вони не були, які, на вашу думку, шанси мають умовно проросійські сили?

– Якщо до повномасштабної війни ми могли казати про цю електоральну нішу в межах 20–25%, то зараз важко навіть заміряти. Ті свіжі соціології, які я бачила, вважаю нерелевантними, тому що, наприклад, багато людей, які симпатизували проросійським силам, наразі в міграції, і не тільки в Росії, а в самій Європі. Багато з них – на тимчасово окупованій території. Багато з них їздять туди й назад і не можуть брати участь в опитуваннях. Тому казати, яка ніша буде, – ну, звичайно, очевидно, керуючись чисто логікою, значно меншою.
Але умовна проросійська сила також буде адаптуватися.
Вже бачимо нове обличчя – того ж самого  Арестовича, який намагається впливати на цей електорат і використовує проросійські наративи: мова – не важлива, зрада навкруги, ми можемо не встояти як держава тощо.  Арестович зараз – це збірна солянка образів усіх відверто проросійських діячів, які останні 5-7 років існували в інформаційному просторі. Він намагається намацати власну авдиторію, але поки що це точно не може зробити. Туди ж також зможуть зайти під виглядом навіть опозиціонерів проукраїнських, так звані “хороші русскіє”.

Але знову ж таки, я прогнозую дуже сильну трансформацію і електорату, хоча його вже не можна буде називати проросійським електоратом. Більш коректна назва – просхідний електорат. 

Під терміном “просхідний електорат” я маю на увазі не схід України, а вектор розвитку у контексті світоглядного, цивілізаційного розподілу світу на Захід і Схід, на західну – демократичну концепцію розвитку, і східну – авторитарну. Я не кажу, що цей електорат – тільки у Донецькій та Луганській областях, ні. Він у багатьох областях. 

Я думаю, на цьому тлі заграватимуть політики, і самі меседжі для цього електорату будуть трансформуватися з огляду на трансформацію цього електорату. 

– Які це можуть бути меседжі?

– Наприклад, “затертий до дир” центризм – “ніяка Європа та НАТО нам не потрібні. Ми маємо подбати про себе самі”. До речі, ця риторика перед війною була дуже популярною. 

Центризм зараз – це частина ідеології популізму, і це дуже небезпечно, дуже. Бо під виглядом, що “ми сильні, самодостатні”, можна просувати будь-які тези: від фашистських до проросійських. І я думаю, що центризм намагатимуться подавати просхідному електорату.

– До центризму ви зараховуєте проросійську тезу, що ми маємо товаришувати з усіма? Нейтральна Швейцарія наводилася дуже часто як приклад.

– Так, або: “Давайте ми будемо, як Ізраїль”. Не будемо, у нас зовсім інша ситуація, у нас свій шлях. Це вже нарешті стало очевидним багатьом. Питання безпеки Швейцарії – зовсім не в їхній оборонній концепції (так званого “їжака”). Питання безпеки Швейцарії – в тому, що вона зібрала і обклалася банківськими та фінансовими активами з усіх боків, з різних куточків світу. В цьому і є її  “гарантія безпеки”. Швейцарія почала це робити ще з Другої світової війни. Якщо детально говорити про Швейцарію – це окреме інтерв’ю треба робити. Там свої проблеми сперації та ментальної розгубленості суспільства, які будуть ще дуже сильно і дуже скоро впливати на цю країну. 

Наша війна фактично – це точка біфуркації для світу. Здавалося б, дуже маленька точка, на неї натиснули – і посипався весь світ. Тобто, у кожній країні наразі починає відбуватися якщо не світоглядна, то фінансова криза, якщо не фінансова – то економічна, якщо не економічна – то політична, якщо не політична – то соціальна. І все це – символ того, що змінюється історична епоха. Як би це не звучало пафосно, але дійсно, змінюються правила гри у світі. 

– Третя світова?

– Так, Третя світова вже триває. Просто ми раніше уявляли, що війна має відбуватися, як у пропагандистських, радянських  фільмах. Це нормально для людської психіки – мислити тим досвідом чи шаблонами, який був до тебе у поколіннях, що світова війна має бути, як Друга світова або Перша. Ні, часи змінюються. Технологічний, технічний, інформаційний розвиток змінили й методи війни.  При цьому світовим політикам зараз навпаки вигідно говорити шаблоном “ось ще трохи і буде Світова. Але ми робимо все, щоб нас вона не торкнулась”. Бо основне правило політики: коли суспільство в страху, ним легше управляти та проводити будь-які, раніше не популярні зміни. При цьому головне не давати страху перерости в некеровану паніку.

– Які тези будуть на виборах. Умовно: була “Армія.Мова.Віра”, Зеленський – “Какая разница”, “Зробимо їх разом”, ну така собі помста, популізм. Які зараз будуть? Це буде запит на технократів? 

– Я не люблю слово технократи. За часів Яценюка його сильно вже зпаплюжили в українських реаліях. Буде запит на людей,  здатних професійно розгрібати завали після війни. Він буде як на місцевих виборах, так і на загальнодержавних. Втома від популістів для повоєнної України – очевидна. Важкі часи народжують насправді сильних. А сильні вже створюють хороші часи, а от хороші часи вже створюють слабких людей, які створюють погані часи, і так по спіралі. Це, насправді, головне правило розвитку людства.

Зараз у нас погані часи, відповідно, за логікою, мають постати сильні особистості, які зрозуміють, що їм треба брати владу у свої руки, вони приходитимуть до влади і намагатимуться змінити ситуацію.

У молодого електорату буде запит на патріотичні гасла, і не тільки гасла, але й дії. І це вже серйозний прорив для українського суспільства. У старшого електорату буде запит на соціалку. Щодо того небезпечного центризму, про який ми казали, я думаю, він буде, на жаль, також виникати. Бо якщо він виникає навіть у ситих країнах, то буде і у нас. Але треба усвідомлювати, що популярність центризму на рівні національних політик буде призводити до зростання популярності  ізоліціонізму у зовнішніх політиках. І як наслідок – до багатополярності світу, про який зараз так мріють Росія та Китай. В сучасних умовах – це несе велику небезпеку для людства. Це, якщо коротко – пояснення, чому таким небезпечним є популістський центризм, який виникає в різних країнах. Від популістів – найбільша загроза зараз для світу. 

– Які перспективи військових на виборах, враховуючи, що найвища довіра у суспільстві–  саме до військових. Багато хто Залужного веде в президенти?

– За електоральним сприйняттм, в принципі, партія військових зайде. Питання в тому, чи захочуть військові йти у політику. 

– Але може бути інакше: вони розуміють, за що воювали, і не захочуть віддати країну у руки популістам, які можуть втратити можливості для відвойованої найдорожчою ціною української державності. Таке також можливо.

– Так, але мені здається, що військові будуть все ж таки сторонитися політики. Звичайно, будуть ті, хто намагатимуться потрапити у політику під прапором ЗСУ, але мало хто з них дійсно буде з фронтовиків.  У них просто логіка інша. На війні – чорне–біле, тут друг, там – ворог. У політиці – все сіре, все напівтон. Політика потребує зовсім іншого світосприйняття. От, до речі, саме тому люди з психологічним типом бізнесменів не можуть адаптуватися у політиці нормально. Вони туди заходять для досягнення конкретних цілей, як в бізнесі, і завжди погано закінчують. Чому? Бо логіка в бізнесі у людини “від точки А в точку Б”, тобто ми поставили ціль, прорахували ризики  – ми йдемо до цілі. У політиці логіка – “від точки А в точку Б, через Ж, потім в Ц, з Ц в А”.  Як в старій одеській говірці “шоб да, так нет”. Це політична логіка, і вона – інтернаціональна абсолютно. 

Це  має бути зовсім інший склад характеру, навіть не характеру, а психологічний, моральний склад людини. Ті, які пішли і захищають ціною власного життя батьківщину зараз на фронті, – це, очевидно, зовсім інші люди. 

Будуть також намагатися проходити в публічну політику волонтери. Бо електоральна довіра буде, і вони захочуть нею скористатися. І вони будуть мати шанси на успіх. 

Тому, чи побачимо ми у політичних силах військових? Запит суспільства буде. І військових будуть використовувати. Як раніше, ще з 14-го року обов’язково треба було поставити у список партії або майданівця, або військового АТО, то зараз також буде таким чином. Але в політиці приживуться не багато військових. 

Щодо топ-політиків. Я бачу, що зараз велика кількість людей розраховує, що прийде сильний генерал і після перемоги у війні нарешті виведе нашу країну з кризи.

– Наведе порядок, розбереться з корупціонерами у військкоматах. Корупціонерів поставить на місце. 

– Ми ж розуміємо, що це – запит зовсім не на демократичні процедури.

– Абсолютно.

– Ми ж розуміємо, що це запит на авторитаризм.

– Абсолютно.

– І питання у тому, що цей запит може бути реалізований як через військового, так і через іншого.

– Які шанси у Валерія Залужного стати наступним президентом України?

– Не треба бути навіть аналітиком, просто логічною людиною, і дивитися на те, що роблять зараз технологи , і розуміти, що соціологічні рейтинги, які зараз публікуються у ЗМІ, не містять прізвища Залужного. Вони містять прізвища  Зеленського і інших діячів, які поступаються йому рейтингом. А Залужний ігнорується. Чому?

– Можливо, тому, що рейтинг Залужного буде вищим за рейтинг чинного президента. Це, як то кажуть, “самоздійснюване пророцтво”, що було раніше: реальний рейтинг чи заява про нього через соціологію – неважливо, бо усі в це повірили.

– Абсолютно, от ви самі надали відповідь. І я ж кажу, що абсолютно логічно, що рейтингу Залужного бояться.

Чи є перспектива у Залужного виграти вибори? Є! Шалена. Причому навіть до досягнення перемоги України у війні проти Росії. І в цьому парадокс. А от чи захоче він це робити – це величезне питання. З того, що я бачу, він цього не особливо хоче наразі, бо зайнятий зовсім іншими справами. І слава Богу, що він займається тими справами, а не політичним змаганням, бо тоді б ми втратили Головнокомандувача. Але повторюся, що потенціал у нього є. Чи може відбутися український Шарль де Голль? Теоретично може. Захоче цей український Шарль де Голль стати таким?  Це буде залежати від багатьох факторів – не тільки від його бажання, а й від намагання опонентів його збити і від підтримки його кандидатури західними партнерами.

– Росія продовжує інформаційну кампанію, пропаганду продовжує по світу. Вони кажуть: “ми миру хочемо, це Україна не хоче перемовин, і це через Україну у всього світу – фінансові проблеми і криза”.

– Саме в цьому намагається переконати увесь світ російська пропаганда. Це дуже і дуже важливо розуміти, бо ми зараз самі потрапили у змістовну пастку. Ми починаємо вірити, що Європа втомлюється, пов’язуючи власні кризи з нашою війною, і хоче щоб війна скоріше закінчилася нарешті, аби з цих криз вийти. Навіть ціною нашої поразки.

Насправді – ні! Європейське суспільство у цій глобальній кризі починає глибше аналізувати власні проблеми. Вони мислять по-іншому, вони починають робити так званий SWOT-аналіз. Хто винен у проблемах в економіці: тут – нетранспарентні бюджетні витрати, тут – міграційна політика, тут – політична і соціальна кризи. Вони починають займатися самоаналізом, а не легковажно перекладати причини на війну в Україні. І чим якісніше вони зроблять таку роботу над помилками – тим краще для них і для всього цивілізованого світу.

Спілкувалася з Іриною Сєровою власниця Букв – Катерина Рошук.