12 запитань американцю, що боронить Україну: складнощі та переваги ЗСУ, вади мобілізації
“Ваші донати і теплі слова – це невіддільна підтримка. Але прийшов час взяти зброю в руки”, – американський доброволець
Американський доброволець українського походження – Міро Попович – від першого дня великої війни бореться за свободу рідної України. У відповідях на 12 запитань він розповідає про свій шлях від солдата в армії США до бійця на українському фронті; про те, як військовий досвід на іншому кінці світу допомагає йому тепер, та що спонукає стояти пліч-о-пліч з українськими воїнами у найважчі моменти.
Джерело: Особистий архів Міро
– Як потрапив до США?
– Все майже як у всіх. У 19 років я виграв Ґрін-карту і переїхав у Сполучені Штати.
– Чому вирішив піти в американську армію?
– Я був молодим емігрантом, що сам намагається якось себе прогодувати у Каліфорнії – працював на двох роботах, мало спав, був на іншому кінці світу від своєї сім’ї у 21 рік. В якийсь день побачив листівку “Goarmy.com. Change your life”. Тоді зрозумів – ось, настав час. Я взяв цей папірець, подзвонив і вже через тиждень був у рекрутера, через два місяці був у лавах армії Сполучених Штатів, а ще через кілька місяців – на війні в Афганістані.
Джерело: Особистий архів Міро
Джерело: Особистий архів Міро
Джерело: Особистий архів Міро
– Розкажи детальніше про досвід служби в Афганістані.
– Це було у 2013 році – Operation Enduring Freedom (від. ред – Операція «Нескорена свобода» – офіційна назва, використана урядом США щодо військового конфлікту в Афганістані). Мою бригаду скерували до Кандагару, де ми провели 8 місяців. Цікавий досвід. Саме такий, який зараз мені дуже допомагає у боротьбі з Росією – навіть попри те, що дві пережиті війни суттєво відрізняються одна від одної.
Джерело: Особистий архів Міро
Джерело: Особистий архів Міро
– Чому вирішив піти з армії США і чи повернувся б знову, якби була можливість?
– У мене закінчився контракт, за яким я відслужив 3.5 року. Цього більш ніж достатньо. У мене немає і не було амбіцій йти військовими кар’єрними сходинками. В Україні ж я воюю виключно за покликом сумління і відчуттям боргу перед Батьківщиною.
– Як почалась війна в Україні для тебе, і що стало приводом вступити у лави добровольців?
– Під час пандемії коронавірусу у 2019-му я повернувся до Києва, до батьків, і планував знову вилітати в США взимку 2022. Усі мої друзі з АТО та українських спецслужб досить переконливо говорили про потенційну повномасштабну війну. Я думав: окей, я почекаю до березня. Якщо не буде нічого, то я поїду назад у Штати. Зранку 24-го пролунали вибухи, того ж дня я з друзями долучилися до лав добровольців. Було непросто, емоційно, але я жодного дня не пошкодував про прийняте тоді рішення.
Джерело: Особистий архів Міро
– Розкажи про свою команду та напрямок роботи на фронті.
– Я – частина команди “212 TEAM” у складі зведеного загону патрульної поліції. На початку війни, у нас було 55 людей, а згодом поменшало: хтось пішов у ССО, хтось – у ЗСУ, хтось – у ГУР. Нині нас шестеро, і ми спеціалізуємось на ударних безпілотниках. Спершу працювали на Punisher, який летить на 30 км, ще з FPV, Mini Shark, розвідними дронами, а нині – на “Сичі” українського виробництва. Андрій Хливнюк – наш безпосередній командир, який, окрім планування й виконання бойових завдань, опікується ще й питаннями забезпечення дронами. 100% від продажу квитків на концертні тури йде на закупки БпЛА для багатьох підрозділів. Загалом, ми уразили та знищили понад 200 цілей за весь час війни.
Джерело: Особистий архів Міро
Джерело: Особистий архів Міро
– Поговоримо про мобілізацію в Україні – твої думки з цього приводу.
– Держава проґавила момент і можливість правильно агітувати й популяризувати мобілізацію. Інформаційний простір в занепаді в цьому питанні. Наше суспільство у більшості не розуміє до кінця, що якщо ми програємо цю війну, нам всім кінець. Ворог знищить все, якщо ми не чинитимемо опір. Люди на фронті зараз закінчуються, і не тільки тому, що вони гинуть чи отримують поранення, а ще через вигорання. Багато військових на війні з 2014 року. Ви також повинні вивозити, і ви також повинні долучатися до війни. Ваших донатів і теплих слів недостатньо. Ви повинні брати у руки зброю, підтримувати наше військо, стаючи військом. Нам потрібні військові, інженери, медики, водії, кухарі. Якщо не хочете штурмувати посадки, то моя порада – вивчайте інженерну частину БпЛА.
– Що з практик армії США ти би впровадив в українській армії?
– Дисципліна. Такою, якою вона була в США – жорстка, але справедлива. Також відсутність корупції та “кумівства”, де всі рівні, а твої права мають значення. Загалом, важко порівняти, адже в Україні триває повномасштабне вторгнення, і досвід мирної Америки тут не коректно порівнювати. Зараз наш ворог у декілька разів переважає нас в усьому, але ніколи не досягне бажаних успіхів. Чому? Бо наша армія відважно та професійно захищає свої землі та людей.
– Чи є щось, що варто перейняти американцям?
– Звичайно! Зараз нам доводиться протистояти КАБам, великій кількості артилерії, дронів, авіації, такого досвіду в американців станом на зараз немає. Авжеж, тому ЗСУ можуть навчати зараз не тільки американську армію, а й передавати всі знання всім європейським. Ми – найдосвіченіші військові світу станом на зараз.
Джерело: Особистий архів Міро
Джерело: Особистий архів Міро
– Чи контактуєш із побратимами з армії США, і яке їхнє ставлення до війни Росії проти України?
– Дуже часто комунікуємо. У мене є декілька близьких товаришів, з якими ми пройшли Афганістан, які від першого дня великої війни в Україні піклуються про мене, завжди цікавляться, чи немає потреби в екіпіруванні, зброї тощо.
Зараз у Штатах розділені думки щодо російської агресії. Проте всі ті, кого я знаю з американських військовослужбовців, давно сформували своє ставлення до нашого спільного ворога та диктатора Путіна. Російське там ніколи не любили, всім відомо, що це тупе комуністичне бидло, яке не несе миру і радості світові.
– Як суспільство у США ставиться до військових та ветеранів, і чи можуть вони розраховувати на суттєву підтримку держави?
– Культура ветерана чи активного військового там дуже розвинута. Якщо ти йдеш у формі магазином чи в аеропорту, до тебе завжди підходять люди й дякують за службу. А культура ставлення до ветеранів підкріплюється ще й психологічною, фінансовою допомогою, абсолютним медичним страхуванням, підтримкою з адаптацією в цивільному світі, працевлаштуванням тощо. Україні необхідно це брати за основу.
– Що хотів би змінити в українській армії?
– Ставлення до особового складу з боку командування. Не завжди, але дуже часто я чую про ганебне ставлення вищих керівних осіб у війську різних рівнів до наших солдатів. І так бути не має. Жива сила – рушійна сила, яка перемагає у війні. Нам необхідні ротації, адекватні виплати, врахування фізичних і моральних можливостей на полі бою. Солдат в окопі має відчувати, що він і його родина захищені державою. Вірю, що Україна прийде до цього.
Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков поскаржився, що Захід продовжує підтримку України. Тож, за його словами, відтепер саме міноборони РФ визначатиме умови застосування ядерної зброї.
Норвегія розглядає можливість будівництва паркану на кордоні з Росією для підвищення рівня безпеки в країні. Уряд країни вивчає цей варіант як захід протидії можливому потоку біженців з Росії, що може виникнути в майбутньому.
Данія виділить Україні приблизно 4,2 мільярда данських крон (близько 629 мільйонів доларів США) на закупівлю зброї, виготовленої українською оборонною промисловістю.
Вночі на 29 вересня Сили оборони завдали ураження по арсеналу зберігання та модернізації ракетно-артилерійського озброєння російських окупантів, що біля селища Котлубань Волгоградської області, підтвердили у Генштабі.
Колишній президент Дональд Трамп під час свого розкритикував віцепрезидентку Камалу Гарріс, назвавши її “розумово відсталою”. Водночас президента США Джо Байдена він сказав, що висловлює сумніви щодо його розумової спроможності.