18 років тому Голодомор офіційно визнали геноцидом в Україні

Після аналізу дій радянських керівників, у 2006 році суд визнав факт геноциду українців під час Голодомору 1932-1933 років доведеним. Закон України № 376-V визнає його наругою та приниженням Українського народу.

Визнання Голодомору геноцидом – це насамперед встановлення історичної правди та правової справедливости. Засудження на державному та світовому рівні факту цілеспрямованого здійснення злочину комуністичним режимом. Увесь світ має знати, розуміти причину і наслідок. У свою чергу, й українці мають нагадувати собі про історичну тяглість. Пам’ятати, що ворог – незмінний, так само, як і його методи.

У постанові суду, де визнано Голодомор 1932-33 років, констатовано, що:

Геноцид сплановано з метою придушення національно-визвольного руху.
Його вчинено шляхом насильного вилучення харчів у людей та позбавлення доступу до їжі; штучно створених умов для знищення питомого складника української національної групи – українського селянства.
Голодомор організовано вищим керівництвом партійно-радянського комуністичного режиму.

Факт спланованого геноциду підтверджують тисячі знайдених документів, підписані безпосередньо Сталіним; книги реєстрації актів про смерть у 1932-33 роках; свідчення свідків; сотні захоронень у населених пунктах, де влада провадила режим “чорних дощок”. А також архівні документи дипломатичних представництв іноземних держав. Папери, що свідчать про масове переселення етнічних росіян в Україну; фотодокументи.

У тексті Закону України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, а саме статті 1-3 йдеться про:

Визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні геноцидом Українського народу.
Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідности Українського народу і є протиправним.
Органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов’язані брати участь у формуванні державної політики у сфері збереження національної пам’яти. Також сприяти розвитку української нації, її історичної свідомости та культури, поширенню інформації про Голодомор. А ще – вживати заходів щодо увічнення пам’яти жертв геноциду.

Акт геноциду передусім визначається за пунктами Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, прийнятої 9 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН. У Конвенції геноцид означає вбивство членів певної групи, заподіяння тілесних чи психічних ушкоджень членам такої групи. А також навмисне створення умов для групи, спрямованих на її фізичне зниження. Крім того, заходи запобігання дітонародженню в середовищі такої групи чи насильницька передача дітей з однієї в іншу.

Рафаель Лемкін, автор поняття «геноцид» та згаданої Конвенції, назвав нищення української нації «класичним прикладом геноциду».

Щороку в четверту суботу листопада українці згадують трагічні події минулого, вшановуючи пам’ять мільйонів жертв Голодоморів. У 2024 році День пам’яті жертв Голодоморів припадає на 23 листопада.
“Лише Богові відомі всі жахіття і злочини, які тоді кремлівська влада вчинила з українцями, масово прирікши їх на страшну, мучительну, повільну тілесну смерть від голоду”, – Митрополит Київський та всієї України Епіфаній вшанував жертв Голодоморів.

“Если будет такой, как Свинарчук, я считаю, президент должен уйти в отставку” – ці слова були сказані тоді ще кандитатом у президенти України Володимиром Зеленським журналістам РБК-Україна навесні 2019 року. Через 6 років, з украй млявої реакції вже президента України Володимира Зеленського на записи НАБУ про “його Свинарчука” Тимура Міндіча можна зробити висновок, що Володимир Зеленський є справжнім господарем свого слова: хоче – дає слово, хоче – забирає назад.