18 років тому Голодомор офіційно визнали геноцидом в Україні

Після аналізу дій радянських керівників, у 2006 році суд визнав факт геноциду українців під час Голодомору 1932-1933 років доведеним. Закон України № 376-V визнає його наругою та приниженням Українського народу.

Визнання Голодомору геноцидом – це насамперед встановлення історичної правди та правової справедливости. Засудження на державному та світовому рівні факту цілеспрямованого здійснення злочину комуністичним режимом. Увесь світ має знати, розуміти причину і наслідок. У свою чергу, й українці мають нагадувати собі про історичну тяглість. Пам’ятати, що ворог – незмінний, так само, як і його методи.

У постанові суду, де визнано Голодомор 1932-33 років, констатовано, що:

Геноцид сплановано з метою придушення національно-визвольного руху.
Його вчинено шляхом насильного вилучення харчів у людей та позбавлення доступу до їжі; штучно створених умов для знищення питомого складника української національної групи – українського селянства.
Голодомор організовано вищим керівництвом партійно-радянського комуністичного режиму.

Факт спланованого геноциду підтверджують тисячі знайдених документів, підписані безпосередньо Сталіним; книги реєстрації актів про смерть у 1932-33 роках; свідчення свідків; сотні захоронень у населених пунктах, де влада провадила режим “чорних дощок”. А також архівні документи дипломатичних представництв іноземних держав. Папери, що свідчать про масове переселення етнічних росіян в Україну; фотодокументи.

У тексті Закону України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, а саме статті 1-3 йдеться про:

Визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні геноцидом Українського народу.
Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідности Українського народу і є протиправним.
Органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов’язані брати участь у формуванні державної політики у сфері збереження національної пам’яти. Також сприяти розвитку української нації, її історичної свідомости та культури, поширенню інформації про Голодомор. А ще – вживати заходів щодо увічнення пам’яти жертв геноциду.

Акт геноциду передусім визначається за пунктами Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, прийнятої 9 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН. У Конвенції геноцид означає вбивство членів певної групи, заподіяння тілесних чи психічних ушкоджень членам такої групи. А також навмисне створення умов для групи, спрямованих на її фізичне зниження. Крім того, заходи запобігання дітонародженню в середовищі такої групи чи насильницька передача дітей з однієї в іншу.

Рафаель Лемкін, автор поняття «геноцид» та згаданої Конвенції, назвав нищення української нації «класичним прикладом геноциду».

Щороку в четверту суботу листопада українці згадують трагічні події минулого, вшановуючи пам’ять мільйонів жертв Голодоморів. У 2024 році День пам’яті жертв Голодоморів припадає на 23 листопада.
“Лише Богові відомі всі жахіття і злочини, які тоді кремлівська влада вчинила з українцями, масово прирікши їх на страшну, мучительну, повільну тілесну смерть від голоду”, – Митрополит Київський та всієї України Епіфаній вшанував жертв Голодоморів.

За результатами проведеної експертизи ДБР дійшло висновку, що дії Януковича та Порошенка нібито сприяли російській агресії. Ви називаєте цю експертизу потенційним “вироком”, який суд може просто скопіювати. При цьому експертизу виконано з рядом порушень, від формулювання запитань до визначення експертів. Чи не свідчить це про те, що слідство усвідомлює відсутність судової перспективи у даній справі і зосереджене на її “медійній” стороні?