32% українців готові до територіальних поступок на користь РФ, аби закінчити війну

Джерело: Київський міжнародний інститут соціології (КМІС)

Опитування свідчить, що все більше українців готові до територіальних поступок Росії заради припинення повномасштабної війни.

Опитування, проведене у травні 2024 року, показало, що 32% українців готові віддати під контроль Росії частину територій для досягнення миру та збереження незалежності Української держави.

Варто зауважити, що поступки фактично однаково підтримують у різних куточках країни. Зокрема, до поступок готові:

30% опитаних у центрі
31% опитаних на заході
33% опитаних на сході
36% опитаних на півдні

У КМІС нагадали, що проводять аналогічне опитування з травня 2022 року. Тоді постпуки підтримували близько 10% українців.

Цей показник понад рік фактично не змінювався, однак вже з жовтня 2023 року кількість тих, хто готовий на поступки, почала зростати і зараз сягла 32%.

При цьому 73% тих, хто готовий втратити частину країни, наголосили, що після цього Україна та РФ повинні бути відгороджені одна від одної – мати закриті кордони, візи та митниці.

Такої ж думки щодо закритих кордонів дотримуються і 79% опитаних, які проти територіальних поступок.

Опитування проводилось упродовж 16-22 травня 2024 року та 20-25 червня 2024 року методом телефонних інтерв’ю у всіх підконтрольних уряду областях. У травні було опитано 1067 респондентів, а у червні – 2008. Опитування проводили серед повнолітніх громадян, які проживають в Україні.

Згідно з новим опитуванням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології, більшість українців (60%) вважають, що РФ має на меті геноцид і знищення української нації. Це дослідження включало інтерв’ю з 1067 респондентами з усіх регіонів, які контролює уряд України.
57% українців, які виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення РФ, хотіли б отримати громадянство інших країн.

Адвокат і заслужений юрист України Володимир Богатир у колонці для “Української правди” аналізує ключові інституційні та правові виклики, з якими Україна підходить до теми майбутніх виборів в умовах війни та повоєнного транзиту влади. За його словами, у публічному дискурсі відбувається помітний зсув: від ідеї безстрокового відтермінування виборів – до пошуку балансу між оновленням демократичного мандату та безпековими обмеженнями воєнного стану. При цьому саме якість виборчого процесу, наголошує автор, визначатиме як внутрішню легітимність нової влади, так і її сприйняття на міжнародній арені.