85 років тому у Львові проголосили відновлення Української держави

Після краху Української революції 1917–1921 років українські землі опинилися розділеними між СРСР, Польщею, Румунією та Чехо-Словаччиною. Проте боротьба за незалежність не припинялася: її продовжували уряд УНР в екзилі, гетьманські кола та націоналістичний рух.

У міжвоєнний період лідерами визвольних змагань стає нове покоління патріотів, об’єднаних в Організацію українських націоналістів (ОУН).

В чому полягав план

Найбільш радикальне крило організації – ОУН(Б) під проводом Степана Бандери – розглядало неминучу німецько-радянську війну як унікальний шанс для відновлення суверенітету.

Тож, вони планували проголосити відновлення державності й поставити німецьку владу перед доконаним фактом.

ОУН(Б) таємно сформувала похідні групи (до 6 тисяч осіб), які вслід за Вермахтом мали просуватися на територію Радянського Союзу. При цьому ОУН(Б) не розголошувала своїх намірів

Події 30 червня 1941 року

Червона армія поспіхом залишила Львів 29 червня. Наступного дня події розвивалися стрімко:

О 4:30 ранку, не чекаючи підходу основних сил Вермахту, до Львова увійшов батальйон “Нахтігаль”, який налічував 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем. Цей підрозділ, створений як північна група “Дружини українських націоналістів” після перемовин ОУН з Абвером (орган військової розвідки та контррозвідки нацистської Німеччини), мав гарантувати безпеку під час державотворчих процесів.

Вже за кілька годин до міста прибула похідна група Ярослава Стецька, наділеного повноваженнями від Українського національного комітету. Одразу пройшли екстрені консультації з місцевими політичними та громадськими лідерами.

Українські національні збори та проголошення Акта

О 18:00 у будівлі львівської “Просвіти”, що на площі Ринок, розпочалися Українські національні збори. Понад 100 делегатів з різних куточків України, а також представник митрополита Андрія Шептицького – єпископ Йосип Сліпий, зібралися, щоб заявити світові про відродження державності.

“Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України”, – йшлося в документі.

Збори затвердили створення тимчасового уряду – Українського державного правління, очолюваного Ярославом Стецьком.

З прагматичних дипломатичних міркувань в останній момент до тексту додали третій пункт про майбутню співпрацю з “Велико-Німеччиною”. У першій редакції цього положення не було. Однак, це зрештою не допомогло захиститись від нацистського терору і широко використовувалося у ворожій пропаганді.

Документ містив чіткий заклик: не складати зброї до повної деокупації всіх етнічних земель, а фінальним етапом мало стати утвердження української влади у Києві.

Реакція нацистів та початок репресій

Проголошення відновлення Української держави застало окупаційну владу зненацька. Двоє німецьких офіцерів, серед яких був професор Ганс Кох, прийшли на збори вже після їх початку і спершу не розуміли масштабів того, що відбувається. У своєму виступі Кох обережно наголосив, що створення українського уряду не входить у плани Берліна.

Невдовзі нацисти стали говорити мовою ультиматумів. 3 липня 1941 року під час жорсткої дискусії із заступником держсекретаря Генеральної губернії Ернстом Кундтом Степан Бандера заявив:

“Ми вступили в бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни… Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, … я не покладався на жодні німецькі власті, ані на їхнє погодження, але тільки на мандат, який я отримав від українського народу”.

Німецькій владі не вдалось змусити лідерів ОУН відкликати Акт. Вже за кілька днів Степана Бандеру та Ярослава Стецька заарештували (згодом їх кинули до концтабору Заксенгаузен). 11 липня нацисти офіційно заборонили будь-яку українську громадсько-політичну діяльність, а з вересня 1941 року розпочали хвилю масових арештів та розстрілів українських націоналістів.

• 30 червня виповнюється 119 років від дня народження українського політичного та військового діяча, головнокомандувача Української повстанської армії (УПА) Романа Шухевича. Згадаймо з цієї нагоди кілька його найвідоміших цитат.