11 квітня – роковини смерті Леоніда Бикова: біографія та творчий спадок актора

Джерело: Букви

Сьогодні, 11 квітня, – 45-ті роковини з дня смерті українського актора, кінорежисера, сценариста, народного артиста УРСР Леоніда Бикова.

Леонід Биков народився 12 грудня 1928 року в селі Знам’янка (зараз у складі смт Черкаське) Слов’янського району. Коли йому був рік, родина переїхала до Краматорська, де й минули його дитинство і юність.

У віці десяти років Биков вперше став режисером вистави та навіть зіграв головну роль у казці “За щучим велінням”. У дитинстві мріяв стати льотчиком, але не пройшов відбір на навчання.

Леонід Биков з сім’єю

Під час Другої світової війни у жовтні 1941 року разом з сім’єю був евакуйований до м. Барнаул. Після повернення до Краматорська вступив до машинобудівного технікуму, де вчився у 1944—1945 роках, але не закінчив його.

Биков вступив на українське відділення акторського факультету Харківського театрального інституту, який закінчив у 1951 році. У 1951-1960 роках – актор Харківського державного академічного театру імені Т. Шевченка. У театрі розпочалася його акторська кар’єра.

Фото з відкритих джерел

Зокрема роль матроса Паллади у виставі “Загибель ескадри” стала дебютною на театральній сцені. Потім у 1952 році була роль Павки Корчагіна у “Як гартувалась сталь”, Москателя у комедії “З коханням не жартують”. Биков на сцені театру зіграв понад 20 ролей – головних, другорядних і навіть без слів (“Не називаючи прізвищ”, “Роки блукань”, “Людина шукає щастя”, “Вулиця трьох солов’їв, 17”, “Коли цвіте акація”, “В пошуках радості” тощо).

Фото з відкритих джерел

У 1960—1969 роках поєднував акторську та режисерську діяльність у кіностудії “Ленфільм”, а з 1969 – актор і режисер кіностудії імені Довженка. Також виступив автором сценарію сатиричного кіножурналу “Ґніт”.

Фото з відкритих джерел

У кіно свою першу роль він зіграв у 1952 році на “Ленфільмі” – у фільмі “Переможці”, потім зіграв Сашка у фільмі Київської студії “Доля Марини”. Наступну роль він отримав у фільмі “Приборкувачка тигрів”, де зіграв Петю Мокіна. У 1955 році – головна роль у фільмі “Максим Перепелиця”.

Фото з відкритих джерел

Серед найкращих ролей Леоніда Бикова в кіно вважаються Богатирьов (“Дорога моя людина”, 1958), Акішин (“Добровольці”, 1958), танкіст (“Травневі зірки”, 1959), Альошка (“Альошкіна любов”, 1960), Гаркуша (“На семи вітрах”, 1962).

Фото з відкритих джерел

Наприкінці 60-х років разом з Євгеном Онопрієнком і Олександром Сацьким створив сценарій фільму про льотчиків, який довго не пропускала цензура, через його “негероїчність”. Після “довгого очікування, в 1973 році, Биков зняв “В бій ідуть лише “старі”. У цій картині актор зіграв головну роль, прототипом якої став цілий ряд радянських льотчиків Другої світової війни, і в першу чергу, Віталій Попков. У 1976 році знято ще один фільм — “Ати-бати, йшли солдати”.

Фото з відкритих джерел

Примітно, що Биков особисто виконував всі трюки у фільмах.

У 1958 році отримав звання Заслужений артист УРСР, а в 1974 році – Народний артист Української РСР.

Леонід Биков трагічно загинув у автомобільній катастрофі на 47-му кілометрі траси “Мінськ-Київ” 11 квітня 1979 року.

Актор повертався зі своєї дачі під Києвом. Режисер був за кермом власної “Волги”. Попереду нього рухався трактор з мотокультиватором, і Биков вирішив його об’їхати. Однак при обгоні сталося зіткнення із зустрічною вантажівкою. Удар був такої сили, що вантажівка проломила праву стійку “Волги” і врізалася передніми колесами в салон. Від отриманих травм Биков загинув на місці. Йому було 50 років.

Фото з відкритих джерел

Невдовзі після загибелі з’явився лист-прощання, який він нібито написав друзям за декілька днів до смерті:

“Ніколи і нікому не вірте, що я “наклав на себе руки”. Просто, якщо це трапиться, знайте, що я зносився… Ніяких оркестрів. Без цирку, званого почестями. Ніяких надгробних промов, а то я встану і піду: вийде конфуз… нехай хлопці заспівають “Журавлі”, “Сергійка з Малої Бронної”, “Бери шинель” та “День Перемоги” і все. Вони не відмовлять. А потім нехай 2-га ескадрилья “вріже” “Смуглянку” від початку і до кінця. Дуже шкодую, що нічого не встиг зробити путнього. Ви помітили, що режисер я не за дипломом, а за покликанням? Навіть свій похорон режисую?! О дає! Дякую і прощайте!”

Утім, донька Мар’яна розповіла, що цей лист написано за три роки до загибелі. Леонід тоді переніс інфаркт і вирішив скласти “заповіт”.

Цікаві факти

1. У четвертому класі Леонід Биков підготував свою першу виставу “Таня – революціонерка”. Вхід коштував десять копійок, і за отримані кошти маленькі актори потім купили лимонад та печиво.

2. У свої 15 років він кілька разів намагався втекти на фронт, але його щоразу відловлювали та повертали додому. Тоді він прийшов до військкомату і заявив, що йому вже 18 років. Бикова швидко викрили та знову відправили додому. Але він спробував знову – цього разу в льотне училище в Ойрот-Туре. І знову керівництво навчального закладу не оцінило, що Леонід приписав собі в документах кілька років. Його відрахували.

Фото з відкритих джерел

3.​ За словами однокурсниці Леоніда Бикова, Світлани Чібісової, під час вступу до Харківського театрального університету актор був у яскравій картатій сорочці. “Привертали увагу також його добре окреслені великі губи, ніс “качечкою”, очі з пустотливою хитринкою і красивий кучерявий чуб”. Тому, коли Биков оголосив, що читатиме “Гамлета” Шекспіра, зала вибухнула “гомеричним сміхом”. Під час монологу “Бути чи не бути” не стримували сміху вже і самі представники екзаменаційної комісії.

4. Биков грав на багатьох музичних інструментах, добре співав та професійно танцював.

5. У фільмі “У бій ідуть лише “старі” особисто керував літаком, його підготували за півгодини. Навіть виконав “бочку” – поворот літака на 360 градусів навколо горизонтальної осі.

Фото з відкритих джерел

6. На сьомому всесоюзному кінофестивалі в Баку в 1974 році були представлені фільми Василя Шукшина “Калина червона” і Леоніда Бикова “У бій ідуть лише “старі”. Після виходу на екрани “Калина червона” стала лідером прокату, а посадовці кіно робили все, щоб стрічка не виграла цей фестиваль. Тоді Биков відмовився брати участь в кінофестивалі й перемогу здобув Шукшин.

• Сьогодні, 8 квітня, 11-ті роковини з дня смерті колишньої прем‘єр-міністерки Великої Британії Маргарет Тетчер.