У мережі вшановують пам’ять загиблої на війні госпітальєрки Ірини Цибух
Джерело: Букви
У середу, 29 травня, під час ротації на Харківському напрямку загинула парамедикиня “Госпітальєрів” Ірина Цибух на псевдо “Чека”. Друзі та колеги діляться спогадами про загиблу в соцмережах.
“Вчора під час ротації на Харківському напрямку не стало нашої Чеки — госпітальєрки Ірини Цибух. За кілька днів до свого Дня народження. 01.06.1998 — 29.05.2024. У нас немає слів. Ніхто досі не вірить в те, що сталося”, — йдеться у повідомленні на сторінці Госпітальєрів у Facebook.
Ірина приєдналася до “Госпітальєрів” у 2015-му – їздила на Донеччину та Луганщину. У 2017 році повернулася до цивільного життя та працювала в команді “Суспільного”.
Повномасштабне російське вторгнення на територію України співпало із презентацією документального фільму Цибух про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії.
Зокрема 22 та 23 лютого 2022 року презентація стрічки відбулася в Покровську та Краматорську, а 24 лютого – була запланована в Сіверськодонецьку.
З початком вторгнення РФ Ірина повернулася до лав добровольчого батальйону “Госпітальєри”. У складі батальйону Ірина забезпечувала евакуацію поранених бійців із найгарячіших місць і надавала домедичну допомогу.
“Думаю, щоб не бачити війни на власні очі, треба бути сліпим. Натомість, щоб уникати розуміння, що твоя участь у війні є обов’язковою – треба бути інфантильним ідіотом і мені шкода тих цивільних людей, які вірять, що їх щось врятує від участі у цій війні”, — сказала вона 8 жовтня 2023 в інтерв’ю “Буквам“.
Тоді Ірина наголосила, що лише зусилля призводять до перемоги.
“Не можна перечекати, долучитися трішечки або чимось незначним і вірити, що це наближає перемогу. Це не наближає перемогу. Тільки складне, напружене, ґрунтовне зусилля може призвести до успішного результату. І єдиним зусиллям, яким зараз варто займатися – це підготовка до участі в бойових діях, а не намагання знайти шляхи, щоб якось ухилитися від армії”, – зазначила парамедикиня.
У листопаді 2023-го Цибух отримала відзнаку від президента України орден “За заслуги” III ступеня.
Друзі та колеги Ірини діляться спогадами про неї у соціальних мережах та вшановують її пам’ять.
“Ти була кращою від усіх — цілісною в служінні, в словах і принципах. навіть у страху, хоч і дуже впевнено дивилась у смерть, навіть сміялась їй в обличчя. Іро, ти врятувала стількох, ми не врятували тебе. В цьому немає справедливості, немає ні сил ні слів ні сліз. Тіки твоє татуювання, вишиванка, тисяча відео, де Ефка робить якусь дурню, нічна траса з Краму, де нас занесло, блокпост, який ледве не знесли, київське море, обійми і „я тебе так люблю“ нескінченну кількість разів, але цього ніколи не буде достатньо”, — написала фотографка і лауреатка World Press Photo Юлія Кочетова.
Фото: Кочетова
“Її ставлення до дійсності було прикладом для інших. Її світлість часто дратувала тих, хто був заглиблений у зневіру. Вона несла свій чин хоробро та беззастережно, обираючи для роботи найгарячіші напрямки, а до складу свого екіпажу — найзвитяжніших побратимів і посестер. Ніколи не відмовлялась від допомоги батальйону з пошуком необхідних ресурсів. Стійко переносила усі моменти служби і завжди рвалась туди, де її знання парамедикині були найпотрібнішими. Повертаючись після ротації, вона віддано працювала на медійному фронті і була відзначена минулого року високою державною нагородою За заслуги”, — написала медикиня-доброволиця, військовослужбовиця та народна депутатка України Яна Зінкевич.
Фото: Зінкевич
“Чека… Ти була уособленням майбутнього України. Одна з тих, хто рухала її вперед. Це не просто втрата ще одного Героя, це жахливий удар для всієї країни… Ворог забрав Тебе у нас. І ми зробимо все, щоб він захлинувся власною кров’ю”, – зазначив побратим Орест Каракевич.
Своєю чергою, побратим Арсеній Сухомлін згадав, як працював разом з Іриною.
“Перші поранені в Києві… Ліси Ірпіня. Перший мінометний обстріл ми разом чудом пережили лежачи в одній ямі. Перевозили поранених із Барашівки до Києва. Побували в Херсонський області… Чуть не підірвались на ТМках в Пущі Водиці… Катались по 2 лінії в пірожке (легкове авто з вантажним багажником – ред.) Нової Пошти… Ніколи не забуду тебе”, – написав він.
Фото: Сухомлін
“Познайомився з нею два тижні тому. Вона прийшла на лекцію про національне меморіальне кладовище, поставила кілька гострих питань, потім коротко переговорили, прощаючись. У месенджері – її пропозиція опублікувати інтерв’ю з дивізійником — текст плюс відео, тепер і цього не буде. На її сторінці за 14 травня — якраз день знайомства — таке: “Життя може закінчитись уже завтра, тому беззмістовно всім подобатись і „бути тихенькою”, коли саме ця “тихенькість” може привезти до найгіршого”. Вічна пам’ять”, — згадує зустріч із Іриною Цибух Вахтанг Кіпіані.
Громадська діячка та ведуча Ярослава Кравченко наголосила, що пощастило тим, хто не знав Ірини Цимбух. Бо ті, що знали зараз перебувають у заціпенінні.
“Її масштаби думок, відважності, твердої позиції – не передати. Жодними словами не передати, яка це велика втрата. Іра говорила різко і правдиво, в неї завжди була позиція. Вона мала цінності, не ілюзорні. А просочені кровʼю, боями, втратами. Її фокус ніколи не збивався. Вона бачила, яким мусить бути суспільство, щоб ми залишились Україною. Вона рятувала життя. Сотні життів”, – резюмувала Ярослава.
Фото: архів Цибух
“Ми були знайомі ще з часів АТО, коли займалися волонтерством. В Ірі було те, що називається “переповненістю життям”: вона мала кілотонни енергії, якої вистачило б на 5 чи 10 пересічних людей. Що у волонтерській справі, що у мирній роботі у Суспільному, що на фронті, де вона була бойовою медикинею, Іра гарувала азартно, завзято, наполегливо. За своє коротке життя вона встигла так багато, що після перемоги могла б дозволити собі піти на почесну пенсію і ніхто б не мав права сказати слово про те, що вона на то не заслужила. Але Іра ніколи не сиділа б склавши руки, про що я кажу? Іра й з небес нас суворо питатиме, що ми сьогодні зробили для перемоги. І нам буде що відповісти, правда?”, — написав колишній головний редактор журналу “Український тиждень”, а зараз військовий Дмитро Крапивенко.
Фото: Крапивенко
- 29 травня під час ротації на Харківському напрямку загинула бойова медикиня Ірина Цибух (Чека). 1 червня їй повинно було виповнитись 26 років.
Президент США Дональд Трамп після телефонної розмови з Володимиром Зеленським, закликав Росію та Україну до 30-денного беззастережного припинення вогню і пообіцяв запровадити санкції у разі відмови.
У Генеральному штабі ЗСУ поінформували про оперативну ситуацію на фронті станом на 22:00 8 травня. Від початку цієї доби відбулося 154 бойових зіткнення.
Ввечері 8 травня президент Володимир Зеленський повідомив про телефонну розмову з главою США Дональдом Трампом, під час якої сторони обговорили ситуацію на фронті, перспективи миру та підписану нещодавно угоду про економічне партнерство між двома країнами.
8 травня президент Володимир Зеленський своїм указом надав звання Герой України з врученням ордена “Золота Зірка” полковнику Пархоменко Ігорю Валерійовичу.
У районі міста Ізюм Харківської області загинув 40-річний громадянин Великої Британії Кріс Гарретт, який займався розмінуванням територій.